Рішення № 65960737, 11.04.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

11.04.17

Провадження 2/235/900/17

Справа 235/1494/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Ярмаченко В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Соломатіна С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Покровську, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 28.03.2017 року звернулась до суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Покровську, про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування вимог за позовом зазначила, що вона перебувала в юридичному шлюбі з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у липні 2016 року її чоловік влаштувався на роботу до відповідача в якості прохідника 5 розряду.

04.10.2016 року під час виконання її чоловіком своїх трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок на виробництві та його було смертельно травмовано.

Про факт настання нещасного випадку на виробництві свідчать Акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком за формою Н-5, Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 та свідоцтво про смерть.

Відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві від 16 грудня 2016 року смерть її чоловіка настала в результаті тупої травми правого стегна: відкритий фрагментально-осколковий перелом діафаза правової стегнової кістки у верхній третині, з пошкодженням стегнової артерії та весни, дві обширні забиті рани м'яких тканин правового стегна у верхній третині, правої сідниці.

В зв'язку з загибеллю її чоловіка ОСОБА_5 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Покровську взяв на себе зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову допомогу на сім'ю. Моральну шкоду фонд не виплачує.

Вважає, що загибеллю ОСОБА_5 їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в наступному.

Моральна шкода спричинена через несподівану смерть чоловіка, якого вона кохала усім серцем, та який кохав її. На час смерті йому було лише 30 років. Він був ще молодою людиною, та вона навіть уявити не могла, що втратить свого коханого чоловіка у такому віці. Її чоловік був здоровою людиною та міг би ще довго жити та насолоджуватись життям разом з нею. Він був її опорою у житті, вона могла завжди та в усьому покластися на нього та вона завжди знала, що у неї є близька людина, найдорожча їй, яка завжди прийде на допомогу та надасть їй підтримку та любов. Зараз їй дуже не вистачає чоловіка. Її почуття розривають її з середини. Вона навіть уявити не могла, що менш ніж через два місяці вона стане вдовою та буде ховати свою кохану людину, найстрашнішого в своєму житті вона не могла уявити.

Вони з загиблим були молодою сім'єю, тільки зареєстрували шлюб та почали втілювати у реальність їхні мрії щодо життя однією сім'єю, у них в планах було народження дитини, в зв'язку з чим з вересня 2016 року вона проходила обстеження у лікаря-гінеколога з планування вагітності та приймала необхідні медикаменти для уникнення ускладнень під час вагітності.

Вони з чоловіком дуже хотіли дитину та мріяли, що в них буде велика, дружна і любляча сім'я. З втратою ОСОБА_5 вона втратила все - найближчу, кохану їй людину, плани на майбутнє, впевненість в завтрашньому дні та взагалі не розуміє, як жити без коханої їй

людини. Їй зараз взагалі нічого не хочеться, в душі у неї пустота, біль, бажання закритись від усього світу та нікого і нічого не бачити. Зі смертю Максима вона втратила можливість прожити з коханим чоловіком все життя, втратила можливість народити від нього дитину та можливість бути коханою та щасливою дружиною і жінкою.

Все це завдає моральних та душевних страждань, яких не можна описати. Через смерть чоловіка змінився її уклад життя, вона страждає від його втрати і ця втрата є невідновною, завдану моральну шкоду вона оцінює в 500000 грн.

В судове засіданні позивач ОСОБА_3 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія» Соломатін С.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач по справі перебувала в шлюбі з загиблим ОСОБА_5 лише два місяці, вона молода, красива, цікава жінка, у якої все життя попереду, вона на відміну від батька та матері не є кровним родичем загиблого. Вимоги її надумані, не обґрунтовані, вона надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, тобто не з'явилась до суду для того, щоб особисто надати пояснення про те, які моральні страждання вона переживає і чи є вони взагалі. Отримавши від Фонду страхові виплати в значному розмірі позивач вже компенсувала душевні хвилювання. Вона проживає в місті Гірник, а працює в м. Торецьк, витрачає на дорогу більше 3 годин на добу, що впливає на її морально-психологічний стан. Нещасний випадок з ОСОБА_5 стався в тому числі і з його вини, що підтверджується Актом за формою Н-1 від 16.12.2016 року. Крім того, необхідно врахувати, що підприємством ТОВ «Шахтобудівельна компанія» надавалась матеріальна допомога сім'ї загиблого на поховання та влаштування помінального обіду на загальну суму більше 70000 грн.

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Покровську Донецької області в судове засідання не з'явився, про час і місце розряду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебувала в юридичному шлюбі з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шлюб було зареєстровано 12.08.2016 року (а.с. 26).

04.10.2016 року під час виконання ОСОБА_5 своїх трудових обов'язків на підприємстві відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія», з яким він перебував у трудових правовідносинах, з ним стався нещасний випадок на виробництві та його було смертельно травмовано (а.с. 25).

Про факт настання нещасного випадку на виробництві був складений Акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком за формою Н-5 та Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 та свідоцтво про смерть (а.с. 15-24).

Відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві від 16 грудня 2016 року смерть чоловіка позивачки настала в результаті тупої травми правого стегна: відкритий фрагментально-осколковий перелом діафаза правової стегнової кістки у верхній третині, з пошкодженням стегнової артерії та весни, дві обширні забиті рани м'яких тканин правового стегна у верхній третині, правої сідниці.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.Пунктом 2 частини 2 вказаної статті передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів. Як наслідок, у даному випадку моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинила порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України).

Судом встановлено, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 внаслідок нещасного випадку на виробництві завдано моральну шкоду його дружині - позивачці по справі ОСОБА_3, яка полягає у душевних, психічних стражданнях, яких вона зазнала в зв'язку з втратою близької людини, характер яких полягає в тому, що їх неможливо відновити.

Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мала місце протиправність дій відповідача, пов'язаних з порушенням Правил безпеки у вугільних шахтах, Закону України „Про охорону праці" (а.с. 19-24).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі №6-123цс12 та від 13 листопада 2013 року у справі №6-120цс13 у спорах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю членам сім'ї працівника в результаті отриманого ним на виробництві професійного захворювання, а також про відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника в таких випадках здійснюється відповідно до положень ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, а не за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

В силу положень ст. 153 КЗпП України відповідач зобов'язаний забезпечувати для робітників підприємства безпечні умови праці на підприємстві.

Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» встановлює, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та частиною третьою ст. 13 цього Закону на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Між протиправними діями відповідача та настанням негативних наслідків, тобто смертю потерпілого і заподіянням моральної шкоди його близькій людині, є прямий причинний зв'язок, а також є вина відповідача у настанні вказаних негативних наслідків, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім"єю.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка по справі ОСОБА_3 є дружиною загиблого ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 26).

Факт проживання однією сім'єю та ведення спільного господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 12.08.2016 року по 04.10.2016 року за адресою: АДРЕСА_1 встановлений рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 січня 2017 року, яке набрало законної сили 07.02.2017 року (а.с.6-7).

Внаслідок смерті ОСОБА_5, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, його дружині - позивачці по справі ОСОБА_3 було спричинено моральну шкоду, а саме: заподіяні моральні страждання, пов'язані з безповоротною втратою близької та коханої

людини - чоловіка, відчуттям суму та відчаю, що є прямим наслідком нещасного випадку, внаслідок якого загинув ОСОБА_5 На час смерті йому було лише 30 років. Він був ще молодою людино. Позивачка уявити не могла, що втратить свого коханого чоловіка у такому віці. Її чоловік був здоровою людиною та міг би ще довго жити та насолоджуватись життям разом з нею. Він був її опорою у житті, вона могла завжди та в усьому покластися на нього та вона завжди знала, що у неї є близька людина, найдорожча їй, яка завжди прийде на допомогу та надасть їй підтримку та любов. Зараз їй дуже не вистачає чоловіка. Вона уявити не могла, що менш ніж через два місяці після одруження вона стане вдовою та буде ховати свою кохану людину.

Позивачка з загиблим були молодою сім'єю, тільки зареєстрували шлюб та почали втілювати у реальність їхні мрії щодо життя однією сім'єю, у них в планах було народження дитини, в зв'язку з чим з вересня 2016 року позивачка проходила обстеження у лікаря-гінеколога з планування вагітності та приймала необхідні медикаменти для уникнення ускладнень під час вагітності (а.с. 14).

Вони з чоловіком дуже хотіли дитину та мріяли, що в них буде велика, дружна і любляча сім'я. З втратою чоловіка позивачка втратила все - найближчу, кохану їй людину, плани на майбутнє, впевненість в завтрашньому дні та взагалі не розуміє, як жити без коханої їй людини. Їй зараз взагалі нічого не хочеться, в душі у неї пустота, біль, бажання закритись від усього світу та нікого і нічого не бачити. Зі смертю чоловіка позивачка втратила можливість прожити з коханим чоловіком все життя, втратила можливість народити від нього дитину та можливість бути коханою та щасливою дружиною і жінкою.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує глибину фізичних і душевних страждань позивачки, те, що ці страждання у неї довічні, ступень вини відповідача, а також виходить з засад розумності, виваженості та справедливості, що узгоджується з роз'ясненнями, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 ( зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5), де вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягнувши на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна їй, 150000,00 (сто п'ятдесят тисяч) грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1168 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», ідентифікаційний номер 40162326, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 150000,00 (сто п'ятдесят тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», ідентифікаційний номер 40162326, на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: