Рішення № 65958564, 12.04.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21173/16-ц

провадження № 2/753/2056/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2017 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Леонтьєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова команія «Автофінанс» про визнання договору недійсним із застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину до нього, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова команія «Автофінанс» про визнання договору недійсним із застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину до нього. Мотивуючи свої вимоги тим, що у зв»язку з об»явою про продаж нового автомобіля на сайті відповідача за 210 000 грн. 00 коп. він звернувся до ТОВ «Лізингова команія «Автофінанс» для його купівлі. Так, 10 березня 2015 року між ним, як фізичною особою, та ТОВ «Лізингова команія «Автофінанс» укладений Договір фінансового лізингу № 000980 від 10 березня 2015 року. За умовами якого відповідач зобов»язався придбати та передати йому на умовах фінансового лізингу у користування майно - автомобіль «Хюндай Асент", 2013 року випуску, вартістю 210 000 грн. 00 коп., а він зобов»язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі згідно з умовами вказаного договору. Предмет лізингу (згідно п. 4.1 Договору) передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодався адміністративного платежу, авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу. Того ж дня, 10 березня 2015 року він оплатив 20% вартості автомобіля, що складає 42 00 грн. 00 коп. проте, вивчивши умови договору встановив, що ці кошти є адміністивним платежем й не входять до суми вартості автомобіля, який згідно умов договору становить 420 000 грн. 00 коп. Тобто, відповідач ввів його в оману щодо умов договору, оскільки він довірився рекламі, розміщений на його сайті щодо продажу акційного автомобіля за ціною 210 000 грн. 00 коп., а умови договору містять інші умови щодо вартості автомобіля та правила його придбання, про які відповідач замовчував, що стано наслідком звернення ним до відповідача із вимогою про розірвання договору та повернення сплачених ним коштів, проте на вимогу повернути сплачені кошти, відповідач йому відмовив. Вважає, що оскільки вказаний договір не був посвідчений нотаріально відповідно до ч.2 ст. 806, ст. 799 ЦК України, він вважається недійсним/нікчемним на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч.1 ст. 220 ЦК України, й згідно ст. 216 ЦК України відповідач має повернути йому сплачені кошти в сумі 42 000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні позивач позовні вимога підтримав з тих же підстаав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на сайті суду.

За таких підстав судом відповідно до положень статті 224 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні дотавини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 10 березня 2015 року між позивачем та ТОВ «Лізингова команія «Автофінанс» укладений Договір фінансового лізингу № 000980 від 10 березня 2015 року. За умовами якого відповідач зобов»язався придбати та передати позивачу на умовах фінансового лізингу у користування майно - автомобіль «Хюндай Асент», 2013 року випуску, вартістю 210 000 грн. 00 коп., а позивач зобов»язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі згідно з умовами вказаного договору (а.с.13-19, 20, 21).

Предмет лізингу (згідно п. 4.1 Договору) передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодався адміністративного платежу, авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу.

Того ж дня, 10 березня 2015 року позивач оплатив 20% вартості автомобіля, що складає 42 00 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною квитанцією (а.с.22).

Проте, вивчивши умови договору встановив, що ці кошти є адміністивним платежем й не входять до суми вартості автомобіля, який згідно умов договору становить 420 000 грн. 00 коп. Тобто, відповідач ввів його в оману щодо умов договору, оскільки він довірився рекламі, розміщеній на сайті відповідача щодо продажу акційного автомобіля за ціною 210 000 грн. 00 коп., а умови договору містять інші умови щодо вартості автомобіля та правила його придбання, про які відповідач замовчував, що стано наслідком звернення до відповідача із вимогою про розірвання договору та повернення сплачених ним коштів, проте на вимогу повернути сплачені кошти, відповідач йому відмовив.

Відповідно до ч.1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ч.2 806 ЦК України).

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст. 799 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.1, ч.2 ст. 215 ЦК України).

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 ст. 220 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч.1, ч.2 ст. 216 ЦК України).

Оскільки оспорюваний договір не був посвідчений нотаріально відповідно до ч.2 ст. 806, ст. 799 ЦК України, він вважається недійсним/нікчемним на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч.1 ст. 220 ЦК України, й згідно ст. 216 ЦК України відповідач має повернути позивачу сплачені ним кошти в сумі 42 000 грн. 00 коп.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких підстав, приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини третьої статті 88 ЦПК України.

Так, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Зважаючи на викладене з відповідача на користь держави підлягають стягненню 551 грн. 20 коп. за вимогу немайнового характеру та 551 грн. 20 коп. - за вимогу майнового характеру, всього - 1 102 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 215, 216, 220, 799, 806 ЦК України, керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 57, 58, 59, 60, 62, 64, 88, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 293, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова команія «Автофінанс» про визнання договору недійсним із застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину до нього, задовольнити.

Договір фінансового лізингу № 000980 від 10 березня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова команія «Автофінанс», код ЄДРПОУ- 38104479, та ОСОБА_2 визнати недійсним й застосувати до вказаного договору наслідки недійсного (нікчемного) правочину.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова команія «Автофінанс», код ЄДРПОУ- 38104479, на користь ОСОБА_2 спачених ним 42 000 (сорок дві тисячі) грн. 00 (нуль) коп. грошових коштів.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова команія «Автофінанс», код ЄДРПОУ- 38104479, на користь держави 1 102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 (сорок) коп. - судового збору.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися через три дні з дня проголошення його резолютивної частини в канцелярії суду.

За письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржене сторонами до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення.

Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Позивач вправі оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ЦПК України, подавши до апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію заочного рішенні невідкладно направити відповідачу після його проголошення рекомендованою поштою (зі зворотнім повідомленням).

Суддя: Коренюк А.М.