Ухвала суду № 65958303, 12.04.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/292/17 Справа № 709/2116/16-к Категорія: ч.2 ст. 121 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Гончарука І.М.,

суддів Биби Ю.В., Соломки І.А.,

за участю секретаря Бєлан О.В.,

за участю прокурора Очеретяного М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 січня 2017 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_5, не одружений, працює слюсарем в СТОВ «Кліщинське» с.Кліщинці Чорнобаївського р-ну Черкаської області, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, раніше неодноразово судимий

визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з поміщенням останнього до кримінально виконавчої установи.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 залишено попередню тримання під вартою, а строк відбування покарання зарахованоз часу затримання, тобто з 12.06.2016року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_3 в строк покарання строк його попереднього увязнення з 12 червня 2016 року, по день вступу вирокому законну силу з розрахункуодин день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 11.06.2016 р. перебуваючи у вечірній час за місцем свого проживання, тобто по вул. Козацька № 2 в с. Кліщинці Чорнобаївського р-ну Черкаської області, знаходячись в стані алкогольного спяніння та переслідуючи мету на умисне нанесення тілесних ушкоджень, умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливі суспільно-небезпечні їх наслідки і не бажаючи спричинити смерть своїй співмешканці ОСОБА_5 наніс останній удари кулаками та ногами в область всього тіла внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді численних ударів тупим предметом в область обличчя, грудної клітини, ребер, спини, верхніх та нижніх кінцівок, чим відповідно до висновку судово-медичного експерта № 05-8-02/154 спричинив ОСОБА_5 травму грудної клітки з двобічними переломами ребер (переломи 6, 7, 8 ребер справа, переломи 7, 8, 9, 10 ребер зліва), які відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, у звязку з небезпекою для життя, від чого настала смерть потерпілої.

Не погоджуючись з вказаним вироком прокурор подав апеляцію, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними і кваліфікації дій обвинуваченого вважає, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити по справі новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним та засудити за ч.2 ст. 121 КК України до 10 років позбавлення волі.

Прокурором 12 квітня 2017 року подано доповнення до апеляційної скарги відповідно до яких останній вказує на те, що судом першої інстанції помилково у вступній частині вироку вказано на кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КК України, у звязку з чим просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити по справі новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним та засудити за ч.2 ст. 121 КК України до 10 років позбавлення волі. У вступній та мотивувальній частині вироку суду першої інстанції вважати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

Не погоджуючись з вказаним вироком обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій вказує, що як органом досудового розслідування, так і судом першої інстанції допущено численні порушення, які суперечать чинному законодавству та Конституції України. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав подану ним апеляцію з доповненнями, та просив її задоволити з наведених в ній підстав, думку обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які підтримали подану обвинуваченим ОСОБА_3 апеляцію, та просили її задоволити з наведених в ній підстав, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався не в повному обсязі.

Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено при обставинах наведених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються.

Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та обґрунтовано постановив обвинувальний вирок, а посилання прокурора на мякість призначеного покарання необґрунтованими.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання судом першої інстанції повністю враховано вимоги ст. 65, 66, 67 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора в частині мякості призначеного покарання не підлягає задоволенню, оскільки при призначенні покарання, місцевий суд вірно врахував характер та ступінь тяжкості і суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення яке у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, особу обвинуваченого який негативно характеризується за місцем проживання, наявність обставин, що обтяжують його покарання, а саме вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Таким чином, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин, що обтяжують покарання, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута виключно при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 міри покарання у виді позбавлення волі. А тому вирок суду в частині призначеного покарання є законним і обґрунтованим, а доводи наведені в апеляції прокурора щодо мякості покарання непереконливими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки доводи викладені в апеляції вже враховані судом першої інстанції.

За зазначених вище обставин призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів і призначено в межах санкцій ч.2 ст. 121 КК України.

В свою чергу колегія суддів погоджується з доводами прокурора в частині неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме судом першої інстанції помилково у вступній частині вироку вказано на кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КК України.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції (т.2 а.с. 163), «обвинувачений ОСОБА_3, в судовому засіданні винним себе у кримінальному правопорушенні за ч.2 ст. 122 КК України не визнав», хоча згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. За таких обставин, на думку колегії суддів, вирок суду першої інстанції підлягає до зміни в цій частині.

Апеляції обвинувачено ОСОБА_3, на думку колегії суддів також не підлягає до задоволення, оскільки посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на те, що йому не було вручено копію протоколу про затримання не відповідають дійсності, оскільки в т.1 а.с. 43-48 міститься протокол затримання від 12.06.2016 р. відповідно до якого ОСОБА_3 зауважень і доповнень до протоколу немає та отримав його копію про що свідчить його особистий підпис.

Стосовно посилань обвинуваченого ОСОБА_3 на те, що йому не було вручено протокол освідування, то відповідно до ч.5 ст. 241 КПК України протокол освідування вручається лише особі освідування якої проводилося примусово.

Що стосується інших доводів обвинуваченого ОСОБА_3 з приводу того, що під час досудового розслідування залишилося нерозглянутим його клопотання про проведення слідчих дій, а також посилання на протоколи допиту свідків під час досудового розслідування вони є безпідставними, оскільки свідки допитувалися безпосередньо судом, та у відповідності до ст. 94 КПК України суд вірно за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, які в сукупності дають підстави вважати ОСОБА_3 винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченому ч.2 ст. 121 КК України.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на те, що йому не надано копії протоколів допиту свідків, є безпідставними, оскільки відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 16 вересня 2016 року (т.1 а.с. 239) ОСОБА_3 та його захисник ознайомилися з матеріалами досудового розслідування в повному обсязі без обмеження в часі, про що свідчать їхні особисті підписи.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_3, на те, що він не перебував у стані алкогольного спяніння, спростовуються показами свідків, які були допитані судом першої інстанції, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та вказували на те, що обвинувачений ОСОБА_3 11.06.2016 року перебував у стані алкогольного спяніння.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на те, що судом першої інстанції порушено його право на захист, є безпідставними, оскільки відповідно до доручення (т.1 а.с. 42 ОСОБА_3 було призначено захисника ОСОБА_10, а відповідно до доручення т.1 а.с. 167 ОСОБА_3 було призначено захисника ОСОБА_4, який здійснював його захист, як під час досудового розслідування так і під час всього судового розгляду справи в тому числі і під час апеляційного розгляду справи.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на фальсифікацію доказів по справі, є необґрунтованими, безпідставними та надуманими, оскільки всі докази по справі, як зазначалося вище досліджені безпосередньо судом, та їм надана належна та обєктивна правова оцінка.

В своїй апеляційні скарзі апелянт посилається на те, що свідок ОСОБА_8 під час його допиту судом говорив неправду, однак вказані твердження на думку колегії суддів є також безпідставними, оскільки вказаний свідок прийняв присягу, та судом був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, та його покази узгоджуються з іншими доказами по справі, а тому сумнівів у його показах немає.

За таких обставин, на думку колегії суддів апеляція обвинуваченого ОСОБА_3 є безпідставною, та не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 405, 407, 419 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 січня 2017 року залишити без задовлення.

Апеляційну скаргу прокурора з доповненнями на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 січня 2017 року задоволити частково.

Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 січня 2017 року відносно ОСОБА_3 змінити.

У вступній та мотивувальній частині вироку Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 січня 2017 року замінити посилання місцевого суду з ч.2 ст. 122 КК України на ч.2 ст. 121 КК України, та вважати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

В решті вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 січня 2017 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення іможе бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :