Рішення № 65952039, 11.04.2017, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/313/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до

ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» /надалі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»/ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29.12.2010 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до умов укладеного договору, він складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

Отримавши кредитні кошти, відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої зобовязання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, яка складається з: - 3965,92 гривень тіло кредиту; - 4443,40 гривень заборгованості по відсоткам за користування кредитом; - 5053,26 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500 гривень штраф /фіксована частина/; - 673,13 гривень штраф /процентна складова/, - всього 14635,71 гривень заборгованості, яку представник позивача просив суд стягнути з відповідача. В позові представник позивача, зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи та просить суд розглянути справу без його участі.

Відповідач, ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти цивільного позову з підстав викладених у письмових запереченнях, в яких вказала, що їй не було відомо про кредитний ліміт в розмірі 6800 грн. Рахунок вона відкрила не за власним бажанням, а примусово за розпорядженням з місця роботи, щоб отримувати на цей рахунок заробітну плату та їй не було розяснено працівником банку про великі розміри пені та процентів по кредиту. На теперішній час вона знаходиться в дуже скрутному становищі: чоловік без роботи, старший син навчається, двоє молодших дітей навчаються в школі, сама вона має маленьку заробітну плату. В звязку з вищезазначеним, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» від 29.12.2010 р. та визнати кредит у сумі 3965,92 грн., проценти не враховувати.

Вивчивши доводи представника позивача, викладені в позовній заяві, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши надані письмові докази, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що 29.12.2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено кредитний договір № б/н, який складається з заяви Позичальника та Умов надання кредиту фізичним особам, згідно умов якого банк зобовязався надати кредит у розмірі 6800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, Клієнт зобовязаний сплатити Банку штраф розмір якого встановлено тарифами договору, а саме 500 грн. + 5% від суми позову.

Згідно наданого розрахунку, в звязку з невиконанням ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором, станом на 06.12.2016 року утворилась заборгованість за кредитом, яка складається з: - 3965,92 гривень тіло кредиту; - 4443,40 гривень заборгованості по відсоткам за користування кредитом; - 5053,26 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500 гривень штраф /фіксована частина/; - 673,13 гривень штраф /процентна складова/, - всього 14635,71 гривень заборгованості.

З довідки про доходи наданої центром поштового звязку № 5 УДППЗ «Укрпошта» № 362 від 17.02.2017 р. вбачається, що ОСОБА_1 працює у ВЗ Вилково та за період з 01.08.2016 р. по 31.01.2017 р. отримала дохід в розмірі 10931, 33 грн.

Відповідно довідки наданої Вилківською філією Кілійського РЦЗ Державного центру зайнятості № 26 від 17.02.2017 р., ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітний в Кілійському РЦЗ з 15.02.2017 р.

Як вказано в свідоцтві про смерть серії І-ЖД № 455747, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №278, ОСОБА_3, помер 10.04.2016 року.

Згідно посвідчення батьків багатодітної сімї № 010376 виданого Кілійською районною державною адміністрацією 02.12.2010 р. та дійсного до 03.04.2018 р., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3

На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи з встановленого в судовому засіданні неналежного виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань, суд дійшов висновку, що пред'явлені позовні вимоги є обґрунтованими. Проте суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні справи судом застосовано відповідні положення законодавства:

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з тим, в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року по справі № 7-рп/2013 піддано конституційно-правовому аналізу правовідносин зі сплати пені що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування в якому зокрема робиться висновок про те, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року N 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10.11.2011 року N 15-рп/2011 року у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. В частинах третій, четвертій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним. При цьому пунктом 4 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Розмір нарахованої пені, перевищив розмір боргу по кредитним зобов'язанням майже в 2 рази. Таким чином, згідно ч.3 ст.551 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої неустойки стягнувши з відповідача пеню в розмірі 500 гривень. На думку суду, вказаний розмір пені, є розумним та справедливим, виходячи з розміру основного боргу.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 88 ЦПК України. Виходячи з того, що позов задоволено частково, стягнення судового збору здійснюється пропорційно задоволеної суми заборгованості.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК, ст.ст. 16, 509, 524, 526, 530, 549, 551, 629, 634, 1046-1050, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 /Вилківська/, 18, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, на рахунок 29092829003111, 10082,45 гривень заборгованості за кредитним договором та 1000 гривень судових витрат, всього 11082,45 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_7