Ухвала суду № 65951301, 12.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №472/1113/16-ц 12.04.2017 12.04.2017 12.04.2017

Справа № 472/1113/16-ц Суддя першої інстанції Чаричанський П.О.

Провадження № 22-ц /784/863/17 Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

Категорія 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Крамаренко Т.В.,

суддів Темнікової В.І., Колосовського С.Ю.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф»

на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф») про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авто Лайф» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Позивач зазначав, що 17 листопада 2016 між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №1904 відповідно до умов якого відповідач, як лізінгодавець зобовязаний придбати та передати йому, як лізінгоодержувачу трактор Беларус 1025.2, а лізінгоодержувач до отримання предмету договору сплатити передбачені договором платежі. ОСОБА_2 на виконання умов договору сплатив 70000 грн. та вважає, що був введений в оману відповідачем, оскільки не усвідомлював, що призначення даного платежу є комісія за організаційні заходи повязані з підготовкою, перевіркою, розглядом та укладенням договору.

Позивач вказував, що наведений договір містить виключення умов договору, які є несправедливими, оскільки встановлюють відповідальність за порушення умов договору лише позивача та не передбачають відповідальності відповідача, а також передбачають можливість збільшення позивачем витрат на придбання предмету лізингу. В договорі не зазначено відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження.Також вказує, що ТОВ «Авто Лайф» здійснює свою діяльність без отримання відповідної ліцензії. Крім того, договір в порушення вимог закону, не був посвідчений нотаріально.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати договір фінансового лізингу №1904 від 17 листопада 2016 року укладений між ним та ТОВ «Авто Лайф» недійсним, стягнути з відповідача сплачені за договором кошти в сумі 70 000 грн.

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу №1904 з додатками від 17 листопада 2016 року, укладений між ТОВ «Авто Лайф» та ОСОБА_2 Стягнуто з ТОВ «Авто Лайф» на користь ОСОБА_2 70 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі, ТОВ «Авто Лайф», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» 17 листопада 2016 року було укладено договір фінансового лізингу № 1904 відповідно до якого товариство зобовязалось придбати та передати позивачу транспортний засіб - трактор «Беларус 1025.2», а останній до отримання предмету лізингу сплатити передбачені договором платежі, прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі (а.с.10-19).

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що за своєю правовою природою договір лізінгу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України, яка регулює загальні положення щодо договору найму транспортного засобу, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до положень ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Положеннями ч.2 ст. 215 ЦК України також встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (ст.18 Закону «Про захист прав споживачів»).

Враховуючи наведені вимоги закону, а також те, що договір фінансового лізингу від 17 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф», нотаріально посвідчено не було, такий договір є недійсним.

Також суд виходячи з аналізу змісту спірного договору фінансового лізингу, зокрема пунктів 3,12 дійшов до вірного висновку, що в цьому правочині встановлена одностороння відповідальність лізингоодержувача за порушення зобовязань за договором і за його розірвання з ініціативи останнього. Передбачено покладення лише на лізингоодержувача штрафу за його розірвання, надається право лізингодавцю не повертати адміністративний платіж та 40% суми авансових платежів. Усувається відповідальність лізингодавця за невиконання обовязків щодо передачі предмету лізингу та передачі цієї речі належної якості.

Отже, висновок суду стосовно того, що названі положення договору порушують принцип добросовісності, свідчать про істотний дисбаланс прав та обовязків його сторін та завдають шкоди споживачу є правомірним.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та суперечить вимогам законодавства.

Враховуючи, що інша сторона цього договору його недійсність не визнає, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про визнання договору фінансового лізингу від 17 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф», недійсним, що відповідає встановленому законом, а саме ст. 16 ЦК України способу захисту порушеного права.

Відповідно до положень ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як зазначено вище, на виконання спірного договору позивач сплатив 70 000 грн. комісії за організацію по договору фінансового лізингу від 17 листопада 2016 року, про що свідчить квитанція відділення ПАТ КБ «ПриватБанку» видана того ж дня (а.с. 21).

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про стягнення вказаної суми грошових коштів з відповідача.

Вказані висновки суду відповідають положенням правового висновку Верховного Суду України викладеного в постанові від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15.

Доводи апеляційної скарги на положення ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», якою передбачено укладання вказаного виду договору в письмовій формі, не можна прийняти до уваги, оскільки наведена норма є загальною до всіх видів договору лізингу, проте до договору лізингу предметом якого є транспортний засіб, з урахуванням особливостей вказаного договору, підлягають застосуванню відповідні правові норми, які регулюють відносини щодо найму (оренди) транспортних засобів, а саме ст. 799 ЦК України.

Посилання на те, що нотаріуси не мають правапосвідчувати вказаний договір, є безпідставними, оскільки порядок нотаріального посвідчення договору лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи передбачений п. 3.12 Глави 5 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а відтак апеляційна скарга в силу ч.1 ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 376,32 грн., який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги та ухвалою від 30 березня 2017 року оплату якого було відстрочено до ухвалення рішення.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія «Авто Лайф» відхилити.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія «Авто Лайф» в дохід держави судовий збір у розмірі 1376,32 грн.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: С.Ю. Колосовський

ОСОБА_3