Ухвала суду № 65949886, 11.04.2017, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/376/17

Провадження № 2/144/322/17

У Х В А Л А

Іменем України

"11" квітня 2017 р. смт. Теплик

Суддя Теплицького районного суду Вінницької області Герман О.С., розглянувши матеріали позовної заяви Малого приватного підприємства «Надія-2» до ОСОБА_1, Теплицької районної державної адміністрації, Відділу Держгеокадастру у Теплицькому районі Вінницької області про визнання недійсним розпорядження та договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

У С Т А Н О В И В :

В березні 2017 року до суду надійшла позовна заява Малого приватного підприємства «Надія-2» до ОСОБА_1, Теплицької районної державної адміністрації, Відділу Держгеокадастру у Теплицькому районі Вінницької області про визнання недійсним розпорядження та договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки, а саме визнати недійсним розпорядження Теплицької районної державної адміністрації № 239 від 31.08.2015 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована на території Соболівської сільської ради». Визнати недійсним договір оренди землі № 1 від 20.06.2016, укладений між Теплицькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 0523786400:03:000:0443, цільове призначення «03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», площею 1,0 га, що розташована за адресою: Вінницька область Теплицький район с. Соболівка, вул. Леніна, 7.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України позовна заява Малого приватного підприємства «Надія-2» до ОСОБА_1, Теплицької районної державної адміністрації, Відділу Держгеокадастру у Теплицькому районі Вінницької області про визнання недійсним розпорядження та договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки, не підлягає розгляду в суді у порядку цивільного судочинства з огляду на таке.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В силу ст. 1 КАС України завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, та ст. 3 КАС України, яка визначає справу адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) як переданий на вирішення адміністративного суду публічно правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої ст. 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» ст. 12 Земельного Кодексу України, пункту 1 частини першої ст. 17 КАС України.

Згідно зі статтями 13 і14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Діяльність з державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки є виконанням компетентним органом делегованих державою владних управлінських функцій.

У позовній заяві МПП «Надія - 2» просить скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, тобто, ставиться питання про відповідність дій Відділу Держгеокадастру у Теплицькому районі щодо державної реєстрації договору оренди землі вимогам чинного законодавства.

Оскільки оскаржувана діяльність Відділу Держгеокадастру у Теплицькому районі стосується виконання владних повноважень під час реєстрації договору оренди земельної ділянки, то позов в цій частині належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Щодо позовних вимог МПП «Надія - 2» про визнання недійсним розпорядження Теплицької районної державної адміністрації № 239 від 31.08.2015 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована на території Соболівської сільської ради», а також визнання недійсним договору оренди землі № 1 від 20.06.2016, укладений між Теплицькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1, то суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України - підприємства, установи, організації, інші юридичні особи(у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України - господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вказано, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1,3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.( Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 2 від 19.03.2010).

Відповідно до п. 1.2.5 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» - спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК. Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Згідно п. 1.2.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» - З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, спір у даній справі відбувається за участю державних органів, що виникає з правовідносин, у яких державні органи реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» - сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», п. 1 ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 122 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Малому приватному підприємству «Надія-2» у відкритті провадження у справі за його позовом до ОСОБА_1, Теплицької районної державної адміністрації, Відділу Держгеокадастру у Теплицькому районі Вінницької області про визнання недійсним розпорядження та договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Розяснити Малому приватному підприємству «Надія-2», що за захистом своїх прав в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки, вони мають право звернутись в порядку адміністративного судочинства, а щодо позовних вимог про визнання недійсним розпорядження та договору оренди землі в порядку господарського судочинства.

Зобовязати управління Державної казначейської служби України в Теплицькому районі Вінницької області повернути Малому приватному підприємству «Надія-2», сплачений нею судовий збір, за квитанцією № 17362610 від 15 березня 2017 року, в розмірі 4800(чотири тисячі вісімсот)грн. 00 коп.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя