Рішення № 65949588, 07.04.2017, Барський районний суд Вінницької області

125/109/17

2-о/125/35/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2017 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Питель О.В.,

за участі секретаря Білик Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Управління державної Міграційної служби України у Вінницькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

УСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до Барського районного суду Вінницької області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Свої вимоги мотивувала тим, що втратила паспорт громадянина СРСР, паспорт громадянина України вона не отримувала, тому звернулася до Барського РС УДМС України у Вінницькій області з заявою про видачу паспорта, де їй надали відповідь, що її як особу встановлено, але не встановлено її належність до громадянства України, рекомендовано звернутися до суду. Оскільки від народження та до повноліття заявник проживала за адресою: АДРЕСА_2, потім вибувала за межі України, та після повернення в Україну проживала у м. Краснодон Луганської області і у м. Бар Вінницької області, де проживає на даний час, то просила встановити факт її постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991. Встановлення даного факту необхідно заявнику для отримання паспорта громадянина України.

У судовому засіданні заявник вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі з підстав, що викладені у заяві. Додатково зазначила, що у червні 1989 року, коли заявник з чоловіком та донькою проживали у м. Краснодон Луганської області Української РСР, помер чоловік. У листопаді 1989 році заявник отримала телеграму, що мама у важкому стані, заявник усе покинула у Краснодоні і переїхала до м. Бар, доглядала маму. Квартиру у Краснодоні заявник продала, документи з цього приводу ніякі не збереглися. У м. Бар заявник не працювала, тому що матір потребувала постійного догляду. Після смерті матері у 1991 році, заявник захворіла, перенесла нервовий зрив, лікувалася у лікарні. У зв'язку з такими подіями не зверталася для отримання паспорту.

На запитання представника заінтересованої особи заявник суду пояснила, що у м. Бар у 1976 році у віці 19 років вийшла заміж. До цього у м. Бар отримувала паспорт. Після одруження разом з чоловіком виїхала до м. Архангельск, де отримала новий паспорт у зв'язку зі зміною прізвища. У Архангельську заявник з сім'єю прожили до 1980 року, оскільки захворіла донька та потребувала зміни клімату. У 1980 році квартиру у Архангельську заявник з сім'єю обміняли на квартиру у м. Краснодон Луганської області та переїхали. Жодних документів з Луганської області заявник надати позбавлена можливості, оскільки на сьогоднішній день - це тимчасово окупована територія. У 1989 році заявник з донькою приїхала у м. Бар, де проживали АДРЕСА_2, однак місце проживання не реєстрували, оскільки заявник не планувала залишатися у м. Бар на постійне місце проживання. Три роки тому заявник заверталася до міграційної служби із заявою про видачу нового паспорта, але захворіла, потрапила у лікарню та не отримала паспорт.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що добре знає заявника приблизно з 1970 року. Крім того, свідкові відомо, що заявник виїжджала з України. З 1989 року свідок живе з заявником в одному будинку АДРЕСА_2, оскільки свідок із сім'єю отримала квартиру у вказаному будинку приблизно в один час з матір'ю заявника. У 1989 році, коли захворіла мати заявника, то остання приїхала доглядати матір, яка була лежача, і з тих пір проживає за вказаною адресою.

На запитання представника заінтересованої особи свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що вона отримала квартиру АДРЕСА_1 у 1982 році як і мати заявника.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_3, з 1987 року і добре пам'ятає, що ОСОБА_1 проживає у тому ж будинку з 1989 року. Свідок вказала, що до 1989 року у вказаному будинку проживала мати заявника сама.

На запитання представника заінтересованої особи свідок вказала, що добре запам'ятала те, що ОСОБА_1 з 1989 року почала проживати по Чернишевського, оскільки у той час свідок знаходилася у відпустці по догляду за дитиною. Свідок додала, що з 1989 року заявник нікуди не виїжджала та постійно проживала у ІНФОРМАЦІЯ_5, та доглядала за мамою.

Представник заінтересованої особи Управління державної Міграційної служби України у Вінницькій області ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності №2/17 від 03.01.2017 (а.с. 24), у судовому засіданні проти заяви заперечив, вказав, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували постійне проживання її на території України на момент проголошення незалежності України з 24.08.1991 по 13.11.1991, окрім акту обстеження та показів свідків. Однак, представник заінтересованої особи вважає, що покази свідків є одним із можливих засобів доказування, який має бути перевірений і оцінений судом за загальним правилом оцінки доказів. Тому просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1

Заслухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлену вимогу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до даних довідки Барського РС УДМС України у Вінницькій області від 20.12.2016 ОСОБА_1, народилася у м. Бар Вінницької області ІНФОРМАЦІЯ_6, проживає за адресою: АДРЕСА_2 та дійсно звернулася до Барського РС УДМС України у Вінницькій області із заявою про видачу паспорта. Проведеною за заявою перевіркою встановлено особу, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави (а.с. 4).

Відповідно до даних копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6, місце народження - м. Бар Вінницької області (а.с. 5).

27.10.1976 заявник у м. Бар одружилася з ОСОБА_6, після укладення шлюбу прізвище заявника з «ОСОБА_9» змінено на «ОСОБА_1», про що свідчать дані копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с. 6).

Відповідно до даних копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого 12.06.1989 Краснодонською державною радою м. Краснодон Ворошиловградської (тепер - Луганська) області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у селищі Краснодон Ворошиловградської області УРСР (а.с. 7).

Відповідно до даних акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 16.01.2017 комісія у складі депутата ОСОБА_7 та двох мешканців будинку АДРЕСА_2, встановила, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 1989 року по теперішній час. Дата обстеження 16.01.2017 (а.с. 8).

Оцінюючи даний письмовий документ, суд дійшов висновку, що не приймає даний документ як доказ того, що заявник проживала у АДРЕСА_2 з 1989 року, оскільки вказаним актом наведена комісія могла засвідчити лише факт проживання заявника у вказаній квартирі станом на день проведення обстеження, а не з 1989 року.

Відповідно до даних відповіді Барського РС УДМС України у Вінницькій області ОСОБА_1 втратила паспорт, у зв'язку з чим зверталася до Барського РС УДМС України у Вінницькій області, відповідно до проведеної перевірки було встановлено особу заявника, але вказано, що заявнику необхідно довести належність до громадянства України, щоб отримати паспорт (а.с. 9).

Відповідно до даних копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого Барський р/в загс Вінницької області, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 38).

Відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-І НОМЕР_5, у період з 23.06.1980 до 08.12.1989 заявник працювала на різних посадах у «Прод. ОРС п/о «Краснодонуголь» (а.с. 39-41). У судовому засіданні було оглянуто оригінал трудової книжки заявника.

За клопотанням заявника судом було зроблено запит до КУ «Барська ЦРЛ» щодо отримання інформація про знаходження на лікуванні заявника за період 1990-1991 роки, однак, відповідно до даних відповіді - медична документація за 1990-1991 роки списана у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 37).

Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-ІІІ громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991) постійно проживали на території України та особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13.11.1991) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суд вважає, що у судовому засіданні заявником було доведено факт її проживання на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991, зокрема поясненнями заявника, свідків, які є узгодженими між собою, та даними письмових доказів, що повністю кореспондуються з поясненнями заявника та свідків.

Крім цього, суд бере до уваги, що встановлення факту постійного проживання на території України у певний час має для ОСОБА_1 юридичне значення, оскільки дозволяє їй реалізувати право на отримання паспорта громадянина України.

Одночасно слід зазначити, що суд не приймає заперечення представника заінтересованої особи про відсутність належних та допустимих доказів у справі, оскільки представником заінтересованої особи не було у судовому засіданні надано доказів на спростування даних, що повідомлені свідками, та доведені письмовими доказами.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, на території України - АДРЕСА_2, станом на 24.08.1991 та 13.11.1991.

Ураховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 15, 60, 234, 235, ч. 2 ст. 256, ст.ст. 257-259 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, на території України - АДРЕСА_2, станом на 24.08.1991 та 13.11.1991.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Повний текст рішення виготовлено 12.04.2017.