Ухвала суду № 65949445, 06.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/6877/14-ц Головуючий 1 інстанції Аркатова К.В.

Провадження № 22ц/790/1273/17 Доповідач: Коваленко І.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Коваленко І.П

суддів Овсяннікової А.І., Бездітко В.М.,

при секретарі Дмитренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області про визнання права іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області про визнання права іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» вказував, що 11 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав в кредит 77191 доларів США на споживчі потреби з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 10 серпня 2018 року. На забезпечення виконання кредитного зобовязання також укладено іпотечний договір, предметом якого стали нежитлові приміщення підвалу №44,45,46,47 в літ. «А-9», загальною площею 139,5 кв.м., що розташовані по пр.. ОСОБА_3, буд. 50-В у місті Харкові. Зобовязання за договором ОСОБА_2 належним чином не виконані, станом на 06 лютого 2014 року сума заборгованості за кредитним договором складає 341278,20 грн. З часу укладення іпотечного договору право власності на предмет іпотеки набув ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу під час процедури банкрутства ФОП ОСОБА_2 Надалі, власником іпотечного майна став ОСОБА_5. Наразі власником нежитлових приміщень підвалу №44,45,46,47 в літ. «А-9», загальною площею 139,5 кв.м., що розташовані по пр.. ОСОБА_3, буд. 50-В у місті Харкові є ОСОБА_6. Позивач вважає, що дія іпотечного договору на підставі ст.. 23 ЗУ «Про іпотеку», не припинена. Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 12 липня 2011 року скасовано постанову господарського суду Харківської області про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом.

У звязку з цим, ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» просив суд визнати право іпотеки за позивачем на нежитлові приміщення підвалу №44,45,46,47 в літ. «А-9», загальною площею 139,5 кв.м., що розташовані по пр.. ОСОБА_3, буд. 50-В у місті Харкові, що належать ОСОБА_1 на умовах, передбаченим іпотечним договором від 11 серпня 2008 року. Визнати ОСОБА_1 іпотекодавцем за іпотечним договором від 11 серпня 2008 року. Внести запис у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про обтяження іпотекою та забороною відчуження нежитлових приміщень підвалу №44,45,46,47 в літ. «А-9», загальною площею 139,5 кв.м., що розташовані по пр.. ОСОБА_3, буд. 50-В у місті Харкові, належних відповідачу на користь позивача. Судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8 позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення, посилаючись на те, що предмет іпотеки реалізований в рамках процедури банкрутства боржника, обтяження іпотекою спірним нежитлових приміщень на час придбання його ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, не було, а тому остання придбала спірне нежитлове приміщення, що не було предметом іпотеки та до неї не перейшли права і обовязки іпотекодавця.

Представники третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 позовні вимоги банку не визнали, просили залишити їх без задоволення, посилаючись на те, що правочин щодо першої реалізації спірного майна здійснений в процедурі банкрутства ФОП ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, на час його вчинення спірне майно не було предметом іпотеки і будь які обтяження стосовно цього майна були відсутні. Таким чином, оскільки на дату переходу прав власності на спірне майно воно не було предметом іпотеки, до даних правовідносин, не може бути застосовані вимоги Закону України «Про іпотеку».

Представник третьої особи реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_12 вирішення справи по суті залишила на розсуд суду.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» посилається на незаконність, необґрунтованість рішення, ухваленого з порушенням вимог матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі; вказує, що презумпція правомірності договору іпотеки від 11 серпня 2008 року не спростована, всі права набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню; тому, позивач вважає договір іпотеки чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що предмет іпотеки реалізований у процедурі банкрутства боржника, обтяження іпотекою спірної нерухомості на час придбання його ОСОБА_4, ОСОБА_5, а потім ОСОБА_1 не було, а тому відповідачка придбала спірні нежитлові приміщення, які не були предметом іпотеки й до набувачів вказаного майна не перейшли права і обовязки іпотекодавця, що виключає можливість застосування ст.23 Закону України «Про іпотеку».

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Судом встановлено, що 11 серпня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 77 191 доларів США строком до 10 серпня 2016 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірах і порядку, визначеному цим договором.

В забезпечення вказаного договору між банком та ОСОБА_2 того ж дня укладено договір іпотеки, предметом якого були нежитлові приміщення підвалу №№ 44,45,46,47 в літ. «А9», загальною площею 139,5 кв.м. будинку № 50В по проспекту Свободи Людвіга у місті Харкові.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що станом на 19.08.2011 року сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором складала 662 920 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Постановою Господарського суду Харківської області від 19 липня 2010 року фізичну особу підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Цією ж постановою скасовані всі арешти та заборони накладені на майно боржника.

20 жовтня 2010 року проведено аукціон з продажу нерухомого майна ОСОБА_2, за наслідками якого нежитлові приміщення підвалу №№ 44,45,46,47 в літ. «А9», загальною площею 139,5 кв.м. в будинку № 50-В по проспекту Свободи Людвіга у місті Харкові, продані ОСОБА_4

29.06.2011 року ОСОБА_4 за договором купівлі продажу продав вказані нежитлові приміщення ОСОБА_5, який в свою чергу 21.03.2012 року за договором купівлі продажу продав їх ОСОБА_1

Постановою Вищого господарського суду України від 12 липня 2011 року скасовано постанову господарського суду Харківської області від 19 липня 2010 року про визнання фізичної особи підприємця ОСОБА_2 банкрутом та провадження у справі припинено.

Отже, спірне нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним між банком і боржником, відчужено в процесі ліквідаційної процедури боржника.

Умови та порядок відновлення платоспроможності субєкта підприємницької діяльності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (п.6 ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) згоди іпотеко держателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, не передбачено.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-58 цс 13 від 26 червня 2013 року, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки відповідачка придбала спірні нежитлові приміщення, які не були предметом іпотеки, й до набувачів вказаного майна не перейшли права і обовязки іпотекодавця, що виключає можливість застосування ст.23 Закону України «Про іпотеку».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді