Постанова № 6594933, 09.11.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

Категорія статобліку 2.11.3

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2009 року о 16 год. 45 хв. Справа № 2а-5571/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н.В.

при секретарі Горбовій І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне

житлове обєднання № 11», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Комунарському районі

м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення, -

за участю представників сторін:

від позивача: Свідерський К.Є., довіреність № 1384-01/4 від 09.11.2009 р.

від відповідача: Школова Ю.В., довіреність № 9057/10/10-014 від 12.10.2009 р.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 11» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.09.2009 р. № 0000522305/0.

В обґрунтування позову посилається на те, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить положень, які б зобовязували платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми витрат на придбання товарів (робіт, послуг) попередньо віднесених ним до валових витрат за першою з подією (в даному випадку оприбуткування результату робіт), у разі подальшої несплати вартості робіт у межах строку позовної давності. Вказує, що податковим органом в акті також не зазначено правові підстави для такого корегування та періоду в якому воно повинно бути проведено. Зазначає, що чинним законодавством не надано право податковому органу самостійно здійснювати перекваліфікацію цивільно-правових договорів за наслідками їх невиконання або неналежного виконання. На думку позивача, єдиним податково-правовим наслідком повязаним із закінченням строку позовної давності, щодо кредиторської заборгованості, яка попередньо була віднесена до валових витрат, є розгляд її для цілей оподаткування, як безповоротної фінансової допомоги платнику податку, та відповідно до вимог п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виникнення обовязку платника податку включити таку суму безповоротної фінансової допомоги до валового доходу відповідного податкового періоду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на його задоволенні та скасуванні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях від 09.11.2009 р. (вих. № 10883/10/10-028) посилається на те, що в ході планової документальної перевірки позивача за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р. встановлено, що позивачем віднесено до валових витрат вартість оприбуткованих, але частково не оплачених протягом терміну позовної давності робіт (технічне обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації) у сумі 66607,00 грн. згідно договору № 10 від 01.04.2003 р. з ТОВ «»Гарант-Сервіс. Вказує, що позивач після закінчення позовної давності по господарській операції з придбання робіт не провів здійснення компенсації їх вартості після оприбуткування виконаних робіт, а тому повинен був зменшити валові витрати та збільшити валовий дохід, у звязку зі зміною суті господарської операції (безоплатне/безповоротне отримання робіт). На думку відповідача, такі коригування в повній мірі відповідають, як логічній суті, так і законодавчо встановленому порядку оподаткування. Зауважує, що при цьому суть цивільно-правової угоди позивача з ТОВ «Гарант-сервіс» (а саме договору на виконання робіт по обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації) не змінюється, тому що оподаткуванню підлягає не сам договір, а господарські операції по виконанню цієї угоди. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні із доводами позивача не погоджується та вважає вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з підстав, визначених у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлень від 10.08.2009 р. № 270396, від 08.09.2009 р. № 270396/1 та відповідно до плану-графіку ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка Комунального підприємства «Виробничого ремонтно-експлуатаційного житлового обєднання № 11» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р. за результатами якої складено акт № 5157/2305/25478487 від 22.09.2009 р.

Перевіркою зокрема встановлено, що підприємством в порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» КП «ВРЕЖО № 11» не зменшило валові витрати на суму простроченої кредиторської заборгованості у розмірі 66606,80 грн., без урахування ПДВ.

30.09.2009 р., на підставі акта перевірки № 5157/2305/25478487 від 22.09.2009 р. 5157/2305/25478487 від 22.09.2009 р., ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в сумі 82246,80 грн., в т.ч. 60213,00 грн. за основним платежем та 22033,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення позивачем не здійснювалось.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0000522305/0 від 30.09.2009 р., КП «ВРЕЖО № 11» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до Договору від 01.04.2003 р. № 10 укладеного між КП «ВРЕЖО № 11» і ТОВ «Гарант-Сервіс», останнім були виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів і систем диспетчеризації, які оформлені актами, а саме: 2029 від 31.05.2004 р., № 3031 від 31.05.2004 р., № 3033 від 31.05.2004 р., № 2029 від 30.06.2004 р., № 3031 від 30.06.2004 р., № 3033 від 30.06.2004 р., № 2029 від 31.07.2004 р., № 3031 від 31.07.2004 р., № 3033 від 31.07.2004 р., № 2029 від 31.08.2004 р., № 3033 від 31.08.2004 р.

Вартість виконаних робіт КП «ВРЕЖО № 11» частково була оплачена в сумі 8942,46 грн.

Станом на 01.10.2004 р. кредиторська заборгованість КП «ВРЕЖО № 11» перед ТОВ «Гарант-Сервіс» за вказаними актами виконаних робіт обліковується у розмірі 66606,80 грн. та станом на 01.01.2007 р. залишилась неоплаченою.

Відповідно до вимог п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» КП «ВРЕЖО № 11» в ІІІ кварталі 2007 р. збільшило валові доходи на суму безнадійної кредиторської заборгованості, по рядку 02.3 Декларації «Врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості» відобразило 66607 грн.

В акті перевірки податкова інспекція зазначає, що отримані від ТОВ «Гарант-сервіс» роботи з технічного обслуговування ліфтів і систем диспетчеризації КП «ВРЕЖО № 11» у відповідних періодах були віднесені до складу валових витрат, але відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фактично не понесені витрати.

Таким чином, на думку податкового органу, КП «ВРЕЖО № 11» одночасно з віднесенням сум простроченої кредиторської заборгованості до складу валового доходу, платник податку повинен зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару (робіт, послуг).

Суд погоджується із такими висновками податкового органу та зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі за текстом - Закон) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема: суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Підпунктом 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону безповоротна фінансова допомога - це: сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Так як договір з надання послуг передбачає передачу результату робіт (послуг) за грошову або іншу компенсацію, то роботи (послуги), отримані відповідно до такого договору, не вважаються безоплатно наданими згідно з пунктом 1.23 ст. 1 Закону.

Тому, якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону.

Отже, заборгованість за роботи (послуги), надані за договором підряду, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Вартість цих робіт (послуг) вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

В даному випадку, позивач правомірно після закінчення строку позовної давності відобразив у своєму податковому обліку збільшення валового доходу на суму непогашеної за договором № 10 від 01.04.2003 р. заборгованості в сумі 66607 грн.

Проте, позивач, здійснивши операцію в податковому обліку щодо збільшення валових доходів не врахував положення п. 5.1 ст. 5 Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У зв'язку з тим, що платником не здійснено компенсацію вартості робіт (послуг), які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих робіт (послуг) до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п. 5.1 ст. 5 Закону.

Враховуючи викладене, сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, на підставі підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону включається до складу його валових доходів. При цьому такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованих робіт (послуг), оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону.

Слід зауважити, що не дивлячись на відсутність в Законі прямої вказівки на необхідність проведення в даному випадку корегувань валових витрат не є підставою для звільнення покупця від обовязку його проведення, оскільки фактично КП «ВРЕЖО № 11» не понесені витрати на придбання послуг (робіт) з технічного обслуговування ліфтів і систем диспетчеризації. Отже, зміст господарської операції з відображення валових витрат, у разі спливу строку позовної давності, не відповідає положенням п. 5.1 ст. 5 Закону.

Посилання позивача на те, що податкова інспекція здійснює перекваліфікацію цивільно-правових договорів за наслідками їх невиконання або неналежного виконання, є необґрунтованими. Суд зазначає, що податковий облік підприємства відображає реальний стан здійснення господарських операцій в межах виконання умов певної угоди господарюючими субєктами. Тому, після спливу строку позовної давності, не змінюючи суті укладеної раніше угоди в її матеріальному розумінні, в податковому обліку покупця відбуваються певні зміни, зумовлені особливістю його ведення. Тому є неправильним говорити про зміну змісту цивільно-правових договорів у кожному разі, коли виникає потреба в податковому обліку проведення відповідних корегувань.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4. безсторонньо (неупереджено);

5. добросовісно;

6. розсудливо;

7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя дійшла законних та обґрунтованих висновків про завищення КП «ВРЕЖО №11» валових витрат у ІІІ кварталі 2007 р. на суму 66607 грн. та правомірно прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000522305/0 від 30.09.2009 р., та донарахувала підприємству податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в сумі 82246,80 грн., в т.ч. 60213,00 грн. за основним платежем та 22033,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Таким чином , підстави щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволені адміністративного позову Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 11» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її складення у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова

Постанову складено у повному обсязі 13 листопада 2009 р.