Постанова № 6594712, 07.10.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2009 року                                                                          Справа №2а-4354/09/0870

       (10 год. 15 хв.)

Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Щербака А.А., при секретарі Даниловій С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна металургійна компанія» до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення рішення.

ВСТАНОВИВ:

До  Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна металургійна компанія» до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення рішення№0000052303/0 від 12.02.2009 року.

Позивач в позовній заяві зазначив, що він не згодний із донарахуванням податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 30054грн. 00 коп. та застосування штрафної санкції у сумі 15 027 грн. 00 коп., які визначені податковим повідомленням-рішенням №0000052303/0 від 24.07.2009 року. ТОВ «ТМК» вважає, що ним не було порушено п.3.1 ст. 3, пп. 4.1 ст. 4, п.п.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР. Вважає, що підприємством було правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на виготовлення реклами та витрати на придбання залізничних послуг. Зазначає, що проведення реклами безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства тому, що на рекламних засобах містилась інформація про ТОВ «ТМК» та товар, який продає підприємство. Ця інформація була призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо ТОВ «ТМК» або товару, який нею реалізується. Вказує, що оплата залізничного тарифу також пов’язана з господарською діяльністю товариства, оскільки основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля відходами та металобрухтом. Підприємство самостійно не має можливості здійснювати доставку товару. Доставка товару та встановлення вартості залізничного тарифу відбувається «Укрзалізницею». Вказує на те, що під час перевірки підприємством були надані усі первинні документи , що підтверджують віднесення зазначених витрат до складу валових. Просить скасувати податкове повідомлення рішення №0000052303/0 від 24.07.2009 року у сумі 30 212 грн. 33 коп. та застосованої штрафної санкції у сумі 15 106 грн. 16 коп.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі. Надав суду уточнюючу позовну заяву, у яких надало додаткове нормативне обґрунтування позову. Просить частково скасувати податкове повідомлення-рішення Вільнянської МДПІ від 24.07.2009 року за №0000052303/0 про сплату податку на прибуток у сумі 30 054 грн. 00 коп. та застосованої штрафної санкції у сумі 15 027 грн. 00 коп.

У наступному судовому засіданні представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, у яких вказав, що замість податкове повідомлення рішення .№0000052303/0 від 24.07.2009 року необхідно було зазначити податкове повідомлення-рішення №0000052303/0 від 12.02.2009 року.

Представник відповідача проти позову заперечив, про що надав суду заперечення на адміністративний позов . Свої доводи обґрунтовує тим, що перевіркою господарської діяльності позивача встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 30 212 грн. 33 коп.  А саме, під час проведення перевірки підприємством не надано документів, що підтверджують зв'язок витрат на виготовлення реклами з господарською діяльністю позивача. Посилається на те, що за період з 01.03.2007 року по 30.09.2008 року коло покупців металобрухту не змінилося, не з’явилося жодного нового суб’єкта господарювання, якому було реалізовано продукцію, зазначену у рекламних носіях. Крім того, зазначає, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрати на придбання залізничних послуг у сумі 59 115 грн. 00 коп., які у господарській діяльності не використовувалися. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «ТМК» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 34407907, зареєстроване як платник загальнообов’язкових податків і зборів у Вільнянській МДПІ Запорізької області.

У період з 12.01.2009 року по 30.01.2009 року на підставі направлень від 12.01.2009 року №3 та №3/1 фахівцями податкового органу була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ТМК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.05.2006 року по 30.09.2008 року.. за результатами перевірки складено акт від 04.02.2009 року №66/23/34407907. Перевіркою встановлено порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (далі – Закон №334), у результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30 212 грн. 33 коп.

У зв’язку з порушеннями, виявленими перевіркою Вільнянською МДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення від 12.02.2009 року №0000052303/0 , яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 45 318 грн. 49 коп., у тому числі за основним платежем – 30 212 грн. 33 коп., за штрафними санкціями – 15 106 грн. 16 коп.

Позивачем в адміністративному порядку було оскаржено зазначене повідомлення-рішення до Вільнянської МДПІ Запорізької області, ДПА у Запорізькій області та ДПА України. За результатами розгляду скарг, сума податкового зобов’язання залишена без змін, за результатами розгляду скарг прийняті податкові повідомлення-рішення за відповідними номерами № 0000052303/1, № 0000052303/2, № 0000052303/3 від 24.07.2009 року. У ході оскарження Позивачем даного податкового повідомлення - рішення до ДПА у Запорізькій області за результатами такого розгляду ДПА області встановлено, що в ході перевірки Вільнянської МДПІ невірно визначено розмір заниженого товариством скоригованого валового доходу за 2006 рік та відповідно розмір податкових зобов’язань по податку на прибуток за 2006 рік збільшено у сумі основного платежу на 24,67 грн. та штрафних санкцій на 12,34 грн. Таким чином за результатами розгляду повторної скарги на податкове повідомлення - рішення від 12.02.2009 року № 0000052303/0 ДПА у Запорізькій області збільшило ТОВ «ТМК» суму податкових зобов’язань до сплати у бюджет на 37.01 грн. На вказану суму податкових зобов’язань винесено податкове повідомлення - рішення від 20.05.2009 року № 00000222303/0.

Щодо віднесення до складу валових витрат витрати на рекламу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). Тобто, це є загальною нормою, а які саме витрати включаються до складу валових витрат визначається п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". За пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому, згідно п. 5.11 ст. 5 Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст.5 Закону №334 до валових витрат включаються: витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Таким чином, за правилами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підставою для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Крім того, законом прямо передбачене включення витрат на рекламу до складу валових.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248 визначено, що ..витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Пунктом 6 Положення визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшенням власного капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені

Пунктом 7 Положення встановлено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 року №270/96-ВР, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. "

Матеріалами справи встановлено, що на рекламних засобах містилась інформація про ТОВ «ТМК» та товар, який продає підприємство.

Висновок щодо права підприємств на віднесення до складу валових витрат вартості зазначених послуг зроблено також в листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 р. N 3146/6/15-016:  платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «ТМК» правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на виготовлення рекламної продукції.

Щодо віднесення витрат на придбання залізничних послуг до складу валових, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ТМК» було укладено договори на відшкодування залізничного тарифу з ТОВ «САН» (32149667) від 26.02.2007р. №2007-18 /2 ж/д та з ТОВ «Кінг» від 06.06.2007 32007-31/3 ж/д, згідно умов яких ТОВ «Територіальна металургійна компанія» є «замовником» залізничних послуг, а ТОВ «САН» та ТОВ «Кінг»- «виконавцями».

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору «замовник» відшкодовує «виконавцю» залізничний тариф.

У видаткових накладних, отриманих ТОВ «Територіальна металургійна компанія « від ТОВ «САН» та ТОВ «Кінг» зазначено назву послуги, кількість та вартість за одну одиницю.

ТОВ «Територіальна металургійна компанія» за договорами з Продавцями товару відшкодовувала витрати за доставку товару (залізничний тариф) за окремими договорами, та відображала ці витрати в податковому обліку як валові витрати на підставі первинних документів згідно п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР. Первинними документами згідно договорів на відшкодування залізничного тарифу, на підставі яких відображено витрати в податковому обліку, є видаткові накладні, в яких відображено пункти відправки та пункти доставки товару, номери залізничних квитанцій виданих «Укрзалізницею». Копії даних залізничних квитанцій є невід'ємним додатком до видаткових накладних. В залізничній квитанції внесені всі дані згідно договору щодо транспортних витрат Продавця товару, які не входять в договірну ціну товару.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено згідно чинного законодавства в період здійснення операції на підставі первинних документів (видаткових накладних та копій залізничних квитанцій).

Суд зазначає, що ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88. не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Більш того, посилання представника відповідача на той факт, що на підприємстві відсутні залізничні квитанції, які підтверджують факт перевезення вантажу відсутні суд вважає необґрунтованими. У судовому засіданні представником позивача надані залізничні квитанції, квитанції про приймання вантажу. видаткові накладні, акти прийому-передачі товару. Той факт, що у залізничних квитанціях та квитанціях про приймання вантажу у якості вантажовідправника та отримувача вантажу не вказане ТОВ «ТМК» відповідає вимогам законодавства, оскільки, відповідно до З п.6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1998р. №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Пунктом 22 Статуту визначено, що „за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. "

Отже у залізничній квитанції проставляється назви початкового вантажовідправника та кінцевого отримувача. Крім того, позивачем надані видаткові накладні та акти сдачі-приймання, у яких співпадають номери вагонів та товару, що зазначені у документах залізниці.

Більш того, суд звертає увагу на те, що вартість доставки у 2007 році не враховувалась у ціну товару . ТОВ «ТМК» укладало окремі договори з продавцями товару на відшкодування витрат на доставку товару залізницею. Первинними документами згідно договорів про відшкодування залізничного тарифу, на підставі яких відображені витрати в податковому обліку є видаткові накладні, в яких відображені пункти відправки та пункти доставки товару, номери залізничних квитанцій, виданих «Укрзалізницею». В залізничні квитанції внесені всі дані згідно договору щодо транспортних витрат продавця товару, які не входять в договірну ціну товару. Дана операція є фактично операцією щодо поставки послуг і самостійно оподатковується.

Отже, підприємством надано первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до валових витрати на відшкодування залізничного тарифу.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, податковим органом не доведено правомірність винесення податкового-повідомлення-рішення від 12.02.2009 року за №0000052303/0 у частині сплати податку на прибуток у сумі 30 054 грн. 00 коп. та застосованої штрафної санкції у сумі 15 027 грн. 00 коп.

На підставі викладено, ст.ст. 94, 158, 161-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.02.2009 року №0000052303/0, прийняте Вільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області в частині суми 30 054 грн. за основним платежем та в частині суми 15027 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Територіальна металургійна компанія» судові витрати у сумі 3 грн. 40коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасної подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Повне рішення виготовлено 13 жовтня 2009 року.

Суддя                                                      А.А. Щербак