Постанова № 65946104, 12.04.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Постанова

Іменем України

Справа 712/763/17-а

Провадження 2а/712/245/17

12 квітня 2017 року

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі

головуючого-судді - Марцішевської О.М.,

при секретарі Вдовенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії державного службовця, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах, посилаючись на те, що перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в м.Черкаси та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати. 14.12.2016 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії в звязку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу державним службовцям з 01.12.2016 року, згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року № 1013, надавши довідку про заробітну плату від 21.11.2016р. №328/23-01-05-013. 27.12.2016 року відповідачем відмовлено позивачу у перерахунку пенсії. Вказує, що відповідач без законних підстав відмовив у здійсненні даного перерахунку, чим порушені права позивача на соціальне забезпечення. Просить суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Черкасах та зобов'язати здійснити з 01.12.2016 року перерахунок пенсії відповідно до статті 37' Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (в редакції, що діяла на дату призначення пенсії), п.4 Постанови КМУ від 31.05.2000р. №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії " (в редакції, що діяла на дату призначення пенсії) і підпункту 2 пункту 6 Порядку та умов визначення заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, затвердженого постановою КМУ від 19.06.2013р. №426 перерахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної в розмірі 90 відсотків заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з врахуванням підвищення з 01.12.2015 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», та довідки ДПІ у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про заробітну плату від 21.11.2016р. №328/23-01-05-013, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію в розмірі 90%, провести нарахування та здійснити виплату заборгованості, що виникне внаслідок такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 позов підтримала, просила задоволити.

Представник відповідача у наданому суду запереченні обгрунтовував правомірність відмови позивачу в здійсненні перерахунку пенсії, в ході розгляду справи просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ в м. Черкасах Черкаської області як пенсіонер згідно Закону Україи Про державну службу від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, що підтверджується пенсійним посвідченням Серія АВ №152748 від 02.07.2003р.

14.12.2016 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії в звязку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим державним службовцям, надавши довідку про заробітну плату від 31.08.2016р. №07-33/236.

27.12.2016р. у перерахунку за вказаною довідкою відмовлено. Підставами відмови зазначено, що з 01.05.2016р. набрав чинності новий Закон «Про державну службу», яким не передбачено перерахунку раніше призначених пенсій.

Вирішуючи позов, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII (в редакції, що була чинна на момент призначення пенсії позивачу) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Однак, в подальшому законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі Закон № 889). Відповідно до п.2. Прикінцевих положень Закону № 889 визнаний таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993р., крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Таким чином, у зв'язку з набранням чинності з 01.05.2015р. Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII, положення ст.37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII в частині права на перерахунок пенсії втратили чинність.

Відповідно до статті 90 Закону № Про державну службу" 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 р., пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Натомість, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розв'язанні спірних правовідносин судом також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначає, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У п.2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011 ) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

В свою чергу, жодні соціальні права не є абсолютними, вони можуть бути обмежені у визначеному Законом порядку, оскільки у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Більш того, виключення законодавцем статті, що передбачала право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних державних службовців не може бути розцінено як звуження соціально-правових гарантій, порушення принципу передбачуваності Закону, та відповідно не створює обов'язку держави для здійснення перерахунку пенсії без правових на те підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд також враховує, що відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи суд вважає таким, що не обгрунтовують позовні вимоги, виходячи з наступного.

Разом з тим, відповідно до пункту третього мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від3 жовтня 1997 року, сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. З прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Закон "Про державну службу" 16.12.1993 № 3723-XII втратив чинність на підставі пізніше прийнятого однопредметного нормативного правового акта однакової сили - Закону "Про державну службу" N 889-VIII від 10.12.2015, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону N 889-VIII від 10.12.2015р.

Оскільки на час звернення позивачки із заявою про перерахунок пенсії згідно ст.37-1 Закону № 3723-ХІ вказана норма закону втратила чинність, тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача до вчинення дій, не передбачених чинним законодавством. За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для перерахунку у грудні 20-16 року пенсії позивачу у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.

Що стосується посилання на те, що підвищення пенсії з 01.12.2015р. мало місце до 01.05.2016р., суд виходить з того, що позивачка до пенсійного органу до 01.05.2006р., в період чинності ст.37-1 ЗУ "Про державну службу" з питання перерахунку пенсії не зверталась, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме положення чинного на час звернення у грудні 2016 року позивачки з заявою про перерахунок пенсії Закону № 889-VIII від 10.12.2015р.

Аналогічні висновки наявні в ухвалі колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 10 лютого 2017 року у справі 617/276/16-а, ухвалі Вищого адміністративного Суду України 20 березня 2017 рокум. Київ у справі К/800/8058/17.

З огляду на вищенаведене, відсутні підстави для задоволення позову, у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, що він і довів суду як суб'єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 71 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 69-72, 86, 94 КАС України суд,

П О С Т А Н О ВИ В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії державного службовця відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Головуючий: