Постанова № 65945376, 10.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6372/16

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 та представника апелянта - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дністровець» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року по справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дністровець» про застосування заходів реагування,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року Державна екологічна інспекція в Одеській області (далі Інспекція) звернулась до суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дністровець» (далі СВК) про застосування до СВК заходів реагування шляхом тимчасового призупинення господарської діяльності до отримання спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року позовні вимоги було задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, СВК подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 31 жовтня 2016 року по 14 листопада 2016 року фахівцями Інспекції на підставі наказу від 27 жовтня 2016 року №759, направлення на перевірку від 27 жовтня 2016 року №493пр, проведено планову перевірку дотримання СВК вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, за поводженням із відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами вказаної перевірки Інспекцією складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, за поводженням із відходами та небезпечними хімічними речовинами, у висновках якого наголошено, що СВК здійснюється господарська діяльність без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, отримання якого передбачено положеннями чинного законодавства України, внаслідок чого відповідачем порушено вимоги ст.10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Встановлення вищеозначеного порушення з боку СВК і стало підставою для звернення Інспекції з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що СВК не спростовано висновки акта перевірки Інспекції щодо здійснення господарської діяльності без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, у зв'язку з чим подальша експлуатація СВК стаціонарних джерел без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря може призвести до спричинення непоправної шкоди навколишньому природному середовищу, створення загрози життю та здоров'ю людей.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (далі Закон) підприємства, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, в тому числі, здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Статтею 11 Закону передбачено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Таким чином, суб'єкт господарювання, який здійснює експлуатацію об'єктів, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, може здійснювати таку експлуатацію виключно за наявності відповідного дозволу.

Звертаючись з даним адміністративним позовом про застосування до СВК заходів реагування шляхом тимчасового призупинення господарської діяльності до отримання спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, Інспекція посилалась на обставини, зазначені в акті перевірки, а саме виявлення у відповідача наступних джерел викиду в атмосферне повітря:

- 1-ий майданчик: свинотоварна ферма №1, №2, №3 (комплекс для вирощування свиней, корів коней), місця для зберігання навозу, зернодробарка;

- 2-й майданчик: заточувальний верстат; зварювальний апарат;

- 3-й майданчик: блок прийому ЗАВ-40, АЗС: ПРК -2 од та інші.

Інспекцією було зазначено, що СВК здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі вказаних стаціонарних джерел при відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст.10, 11 Закону.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять акт прийому-передачі майнових паїв від 31 грудня 2015 року. Так, за вказаним актом вбачається, що СВК «Днестровец» передав, а ТОВ «Днестровец Агро» прийняв перелік майнових паїв, що належать пайовикам, які уклали договори оренди на земельний пай, зареєстровані в реєстраційній службі Білгород-Дністровський управлення юстиції з ТОВ «Днестровец Агро». Термін передачі майна встановлений до 31 грудня 2015 року.

З аналізу вказаного акту вбачається, що станом після 31 грудня 2015 року таке майно, як дробарка, електрозварювальний апарат та інше були передані на баланс ТОВ «Днестровец Агро», а тому з урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що застосування до відповідача заходів реагування за відсутність відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин вищезазначеними стаціонарними джерелами (дробарка, електрозварювальний апарат), які знаходяться на балансі ТОВ «Днестровец Агро», а не відповідача, є безпідставним.

Крім того, справа містить довідку про те, що станом на 15 лютого 2016 року на балансі ТОВ «Днестровец Агро», як основний засіб, переданий згідно до актів прийому передачі з СВК, перебуває телятник (свинарник), який Інспекцією зазначений в акті перевірки, як такий що відноситься до майна СВК та на викиди з якого СВК повинен отримувати відповідний дозвіл.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що в ході перевірки Інспекцією не було встановлено якому суб`єкту господарювання належить (ким експлуатується) вказане в акті перевірки майно, що є визначальним для вирішення питання щодо обмеження (зупинення) господарської діяльності до отримання відповідного дозволу.

Окрім іншого, положеннями ст.12 Закону передбачено, що господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

З наведеного вбачається, що тимчасово заборонена (зупинена) може бути господарська діяльність, пов'язана з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позов Інспекції застосував до СВК заходи реагування шляхом тимчасового призупинення господарської діяльності до отримання спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, тобто, суд призупинив всю, без виключення, господарську діяльність СВК, до якої згідно акту перевірки, окрім м'ясного та молочного скотарства, свинарства, відноситься вирощування зернових та олійних культур (основні вили діяльності), що є незбалансованим та необгрунтованим заходом реагування, створює штучні та не передбачені чинним законодавством обмеження господарської діяльності СВК, зокрема, в сфері вирощування зернових, олійних культур та іншої діяльності, яка не обов`язково пов`язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Положеннями п.8 ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, приймаючи до уваги порушення Інспекцією принципу пропорційності під час звернення до суду з даними вимогами та з огляду на ту обставину, що виключно Інспекція повинна вирішувати, дія яких саме об'єктів підлягає зупиненню в зв'язку з відсутністю дозволу, а не суд на власний розсуд, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про застосування до СВК заходів реагування шляхом тимчасового призупинення господарської діяльності до отримання спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дністровець» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов Державної екологічної інспекції в Одеській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дністровець» про застосування заходів реагування - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 квітня 2017 року.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук