Вирок № 65944325, 12.04.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/4095/14-к

Провадження №1-кп/639/15/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого судді Курила В.О.,

суддів Іванової І.В., Труханович В.В.,

за участю: секретарів судового засідання Боровської М.І., Крбеян К.О.,

прокурора Ачкасової С.І.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12014220500000308 від 15.02.2014 року у відношенні:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 РФ, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, до арешту офіційно не працюючого, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кім. 178, раніше судимого:

- 16.11.2012 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

15.02.2014 року приблизно о 04 год. 00 хв. ОСОБА_3 знаходився разом зі своїми знайомими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: м. Харків, вул. Тимірязева, 26-а, кімната 178, де вживали спиртні напої. В цей час до вказаної кімнати зайшов ОСОБА_6 та почав робити ОСОБА_3 зауваження про те, що з його кімнати постійно лунає галас, у зв'язку з чим між останніми виник словесний конфлікт.

Далі на ґрунті раптово виниклої сварки ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_6, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, схопив лівою рукою з поруч розташованого столу кухонний ніж, яким умисно наніс удари в життєво важливі органи ОСОБА_6, а саме: один удар лезом ножа в грудну клітку та один удар в живіт останнього. Після цього, ОСОБА_3, вважаючи виконаними до кінця всі свої дії, спрямовані на навмисне заподіяння смерті ОСОБА_6, припинив їх і в цей момент потерпілий відштовхнув ОСОБА_3 та вийшов із кімнати. Однак, смерть ОСОБА_6 не настала по причинам, що не залежала від волі ОСОБА_3, так як потерпілому була своєчасно надана медична допомога іншими особами.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичного експерта №975-ая/14 від 27.03.2014 тяжкі тілесні ушкодження, по критерію небезпеки для життя, у вигляді двох проникаючих колото-різаних поранень черевної порожнини з пошкодженням тонкого кишечника та брижейки тонкого кишечника.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав повністю, посилаючись на той факт, що він не спричиняв потерпілому ушкоджень кухонним ножем, а навпаки сам потерпілий ОСОБА_6 протиправно зайшов до їх кімнати, побив його та ОСОБА_5, чим спричинив їм тілесні ушкодження.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, що 14.02.2014 року після роботи від повернувся до кімнати за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кім. 178. В цей час в кімнаті знаходились ОСОБА_4, ОСОБА_5 та її син ОСОБА_7, які розпивали спиртні напої. Із ними алкогольні напої він не вживав та пішов спати. Через деякий час проснувся та почув шум у коридорі. Коли вийшов із кімнати то побачив ОСОБА_6, який стукав в двері кімнати, що розташована навпроти. Зі ОСОБА_6 у них виникла сварка, оскільки останній почав робити йому зауваження, що вони постійно пиячать та з їх кімнати йде неприємний запах. На це він ОСОБА_6 відповів, щоб останній йшов до себе додому. В результаті між ними завязався словесний конфлікт, в ході якого вони декілька разів штовхнули один одного. Після цього ОСОБА_6 пішов в сторону виходу, а він повернувся до себе в кімнату та ліг спати. Через деякий час знову прокинувся, оскільки почув, що хтось сильно стукає у вхідні двері та намагається їх вибити. В темряві побачив силует чоловіка, який відкрив двері та зайшов до кімнати. За допомогою мобільного телефону намагався присвітити щоб побачити, хто зайшов до кімнати, потім по голосу зрозумів, що це ОСОБА_6 Далі сказав йому, щоб він вийшов із кімнати або він викличе співробітників міліції. На це ОСОБА_6 не відреагував, вибив у нього з рук мобільний телефон та наніс декілька ударів по голові якимось предметом. Яким саме предметом ОСОБА_6 наносив йому удари він не памятає та пояснити не може. Від отриманих ударів він пошатнувся, спіткнувся об стіл та упав на підлогу. Потім ОСОБА_5 почала кричати, а ОСОБА_6 почав закривати їй рот та вдарив рукою по обличчю. Далі ОСОБА_6 підійшов до нього та наніс йому (ОСОБА_3В.) удар в обличчя, більше він нічого не памятає. Коли прийшов до свідомості ОСОБА_6 у кімнаті вже не було. Він побачив ОСОБА_5, яка у ванній кімнаті прала блузку, на якій була кров. Потім він взяв мобільний телефон та набрав міліцію. Приблизно о 02 годині ночі до їх кімнати приїхали співробітники міліції, які його відвезли в райвідділ міліції, для надання пояснень щодо цих подій. Після цього його відпустили та він звернувся до КЗОЗ «Харківська міська лікарня №31», де йому надали медичну допомогу щодо отриманих тілесних ушкоджень від ОСОБА_6 Додому він повернувся приблизно о 16 годині, де його затримали співробітники міліції.

Обвинувачений ОСОБА_3 посилається на той факт, що він не спричиняв ударів ножем потерпілому ОСОБА_6, де ці тілесні ушкодження міг отримати останній йому невідомо. При цьому, ОСОБА_3виключає можливість того, що удари ножем ОСОБА_6 наніс хто-небудь із присутніх в їх кімнаті осіб, тобто ОСОБА_4 чи ОСОБА_5

З показань обвинуваченого ОСОБА_3, під час досудового розслідування він давав зізнавальні показання внаслідок застосування до нього співробітниками міліції недозволених заходів психологічного примусу.

Сторона захисту посилається на той факт, що по кримінальному провадженню відсутні докази, які б прямо підтверджували винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, у звязку з чим просять суд визнати його невинуватим у предявленому обвинуваченні та виправдати.

Під час допиту у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 надала показання, що вона є матірю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, який проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кім. 123. 15.02.2014 року в період часу з 06 години до 07 год. 30 хв. їй зателефонував син та повідомив, що він знаходиться в Харківській міській клінічній лікарні №31. Вона відразу поїхала до нього в лікарню. Син їй пояснив, що в нього два ножових поранення з лівої сторони, які він отримав в ніч з 14 на 15 лютого 2017 року в гуртожитку за місцем проживання. Далі медичні працівники перевели сина в операційну, де йому зробили операцію. Син знаходився на стаціонарному лікуванні в лікарні протягом 10 днів, а потім ще тривалий час лікувався амбулаторно.

З показань потерпілої ОСОБА_1, у період часу коли син ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні в Харківській міській клінічній лікарні №31, вона несла всі затрати на проведення хірургічної операції та витрати на придбання лікарських засобів.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 помер 15 серпня 2015 року, причина смерті не сумісна з життям сукупна тупа травма тіла, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть №2321 від 17.08.2015 та актовим записом №12446 від 18.08.2015 року (т.2 а.с.105-106, 125-126).

У звязку зі смертю потерпілого ОСОБА_6, під час судового розгляду було відтворено звукозапис судового засідання за 05.12.2014 року, у якому потерпілий ОСОБА_6 надавав показання при попередньому розгляді справи судом.

Згідно показань потерпілого ОСОБА_6, 14.02.2014 року він знаходився за місцем проживання, на кухні 4-го поверху вони святкували день ОСОБА_8. В цей день він був зі своєю дівчиною ОСОБА_9 та сусідами по гуртожитку, вони курили кальян, розпивали спиртні напої та святкували. Через деякий час він піднявся на пятий поверх для того, щоб взяти сигарети у кімнаті брата. Підходячи до кімнати у коридорі побачив ОСОБА_3, якому зробив зауваження про те, що в їх кімнаті постійно відбуваються сварки, чути шум та крики, а також із їх кімнати сильно смердить. В результаті цього між ним та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, в ході якого вони декілька разів штовхнули один одного. На цьому конфлікт припинився та він зайшов до кімнати брата, де взяв сигарети і пішов назад на кухню, де продовжив святкування. В цей вечір він випив небагато та був у нормальному стані. Приблизно о 04 годині він вирішив піти до брата в кімнату для того, щоб лягти відпочивати. Коли піднявся на пятий поверх, то почув сильні крики із кімнати №178, яка розташована навпроти кімнати брата. Підійшовши до дверей кімнати декілька разів постукав, від чого двері відкрилась. У кімнаті він побачив ОСОБА_3, який сказав йому, щоб він зайшов та почав питати, навіщо він стукав в їх двері та навіщо прийшов до них. На це він знову почав робити йому зауваження про те, що вони сильно шумлять, внаслідок чого між ними знову виникла сварка. Далі ОСОБА_3 вдарив його рукою в груди, на що він рефлекторно наніс йому удар рукою в обличчя. ОСОБА_3 відійшов в сторону, в цей час ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сиділи в кімнаті на ліжку. Всі ці особи, в тому числі й ОСОБА_3, знаходились в стані алкогольного спяніння.

З показань потерпілого ОСОБА_6, потім він повернувся до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та їм також почав робити зауваження. В цей час ОСОБА_3 підійшов до нього ззаду та наніс йому два удари ножем в живіт і груди. Як саме були нанесені ці удари він не бачив, оскільки ОСОБА_3 підійшов ззаду. Інших сторонніх осіб в кімнаті не було. Після цього йому стало погано та він впав на підлогу, потім доповз до кімнати брата. В кімнаті брата деякий час лежав на ліжку, потім сказав брату про те, що йому стає важко дихати. Після цього брат викликав швидку медичну допомогу та його госпіталізували до медичного закладу, де йому провели операцію. Протягом 10 днів він знаходився на стаціонарному лікуванні, після чого його виписали з лікарні та він продовжив лікування амбулаторно.

З показань потерпілого ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_3 він знає як сусіда по будинку, до цих подій він його бачив лише 3-5 разів, між ними не було ніяких неприязних відносин.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надав показання, що потерпілий ОСОБА_6 є його рідним братом. 15 лютого 2014 року в період часу з 02 до 04 години до нього в кімнату прийшов брат ОСОБА_6 та ліг спати на ліжко. Через деякий час ОСОБА_6 почав задихатися та стогнати, коли брат зняв футболку, то він побачив у нього поранення на груді з лівої сторони. Потім він викликав швидку медичну допомогу, приблизно через 30 хвилин приїхали медичні працівники та брата госпіталізували в лікарню. Коли ОСОБА_6 виписали із лікарні, він йому розповідав, що у них відбувався конфлікт із сусідом ОСОБА_3, який проживає навпроти його кімнати.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала показання, що з січня 2014 року вона разом зі своїм хлопцем ОСОБА_6 проживала в гуртожитку в кімнаті №123 за адресою: м. Харків, вул. Тимірязева, буд. 26-А. 14.02.2014 року у вечірній час вона разом із ОСОБА_6 пішла на загальну кухню, де разом зі знайомими вирішили відзначити свято - день ОСОБА_8. Приблизно о 01 години ОСОБА_6 пішов на 5 поверх в кімнату до свого брата. Доки вона знаходилась на кухні ОСОБА_6 назад не повертався. Приблизно о 02 год. 30 хв. вона піднялась в кімнату до ОСОБА_10, який проживає на пятому поверсі. В коридорі вона побачила співробітників міліції, однак із ними не розмовляла. Під час розмови ОСОБА_10 сказав, що ОСОБА_6 у нього не має. Далі вона пішла до себе в кімнату спати. Зранку вона прокинулась та зібралась йти на роботу, о 07 год. 30 хв. знову зайшла до ОСОБА_10 та він їй розповів, що вночі швидка медична допомога відвезла ОСОБА_6 до лікарні, так як йому спричинили ножові поранення.

З показань свідка ОСОБА_9, після цих подій вони зі ОСОБА_6 разом проживали ще шість місяців, після цього із вересня 2014 року вони перестали проживати разом. По обставинам справи ОСОБА_6 їй розповідав, що в той день він йшов в кімнату до свого брата, в кімнаті навпроти були відкриті двері, де у нього сталась словесна сварка із одним із сусідів. Коли він розвернувся, щоб вийти із кімнати, то цей чоловік спричинив йому два удари ножем в тулуб з лівої сторони.

Також свідок ОСОБА_9 надала показання, що вона разом із ОСОБА_6 приїжджали до Жовтневого районного суду м. Харкова для допиту по кримінальній справі. Після судового засідання ОСОБА_6 їй розповідав, що саме обвинувачений спричинив йому ножові поранення.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надав показання, що він проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, кім. 178. До жовтня 2013 року він проживав цивільним шлюбом разом із матірю ОСОБА_3, яка потім померла. З показань свідка, 14.02.2014 року він знаходився за місцем проживання, після роботи додому повернувся ОСОБА_3 В цей день вдома також була ОСОБА_11, вони трьох розпили пляшку самогону 0,5 літра, ОСОБА_3 випив приблизно 150 грам самогону. Потім ОСОБА_3 відлучився із кімнати приблизно на одну годину, а пізніше повернувся назад. Через деякий час в їх двері почали стукати невідомі особи, яким він не відчинив. Потім ці особи почали вибивати двері в квартиру, до їх кімнати зайшли троє чоловіків віком приблизно до 30 років. Один із цих чоловіків наніс ОСОБА_3 удар ногою в обличчя та розбив йому ніс. Коли ОСОБА_5 почала за нього заступатись, цей чоловіків вдарив її долонею по обличчю, потім ці чоловіки пішли із кімнати. Після цього він повернувся до стіни та заснув. Коли зранку проснувся, то ОСОБА_3 в кімнаті вже не було.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надав показання, що він проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, кімната 139. На 4 поверсі проживав ОСОБА_6, а на 5 поверсі проживав його брат ОСОБА_10. Від мешканців будинку йому стало відомо про те, що в ніч з 14.02.2014 на 15.02.2014 року в їх гуртожитку відбувся конфлікт, після якого ОСОБА_6 госпіталізували до лікарні. Очевидцем спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 він не був. На наступний день зранку він бачив ОСОБА_3, у якого були ушкодження на обличчі та була перебинтована рука. У розмові із ОСОБА_3 йому стало відомо, що останній ходив до лікарні для того, щоб йому надали медичну допомогу. Інші обставини події свідку невідомі.

У звязку зі смертю свідка ОСОБА_7, під час судового розгляду було відтворено звукозапис судового засідання за 05.12.2014 року, в якому свідок надавав показання при попередньому розгляді справи судом.

Згідно показань свідка ОСОБА_7, 14 лютого 2014 року він знаходився у себе вдома, приблизно о 16 годині зайшов до кімнати №178, де проживає ОСОБА_4 Разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вони випили втрьох пляшку горілки, пізніше до кімнати прийшов ОСОБА_3 З показань свідка, в кімнаті він знаходився приблизно 2-3 години, після чого пішов до себе в кімнату спати. На наступний день від співробітників міліції дізнався про те, що 14.02.2014 року потерпілому ОСОБА_6 були спричинені ножові поранення. Хто причинив потерпілому ОСОБА_6 ці ушкодження він не знає.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, винність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується показаннями допитаних під час судового розгляду потерпілої ОСОБА_1 та свідків обвинувачення, показаннями потерпілого ОСОБА_6, які надавались ним 05.12.2014 року при попередньому розгляді справи судом, а також сукупністю досліджених письмових доказів по кримінальному провадженню.

Згідно протоколу огляду місця події від 15.02.2014 року, під час проведення огляду у кімнаті №178 за адресою: м. Харків, вул. Тимірязева, 26-А, було виявлено та вилучено кухонний ніж зі слідами речовини бурого кольору, светр та сорочку, зіскоби та змиви зі слідами речовини бурого кольору (к/п а.с.9-17).

Згідно висновку експерта №232-Ц/2014р. від 21.03.2014 року, групова належність крові ОСОБА_6 - В (III) з ізогемаглютиніном анти-А. При проведенні судово-медичної експертизи кухонного ножа, вилученого при огляді місця події, виявлена кров людини, в якій виявлено антиген В. Отже, слід крові людини міг походити від людини з груповою належністю крові В (III) з ізогемаглютиніном анти-А, в тому числі і від громадянина ОСОБА_6 (к/п а.с.129-132).

Відповідно до протоколу огляду предмету від 03.04.2014 року, слідчим Азімовим С.О. проведено огляд футболки чорного кольору, яка була видана потерпілим ОСОБА_6 На зазначеній футболці виявлено два порізи тканини та наявність плям бурого кольору (к/п а.с.193-194).

Висновком експерта №235-МК від 08.05.2014 року підтверджується, що на представленій футболці по передній поверхні виявлено три колото-різані пошкодження. Виявленим двом пошкодженням зліва відповідають по локалізації два колото-різані поранення потерпілого ОСОБА_6 Ці пошкодження мають аналогічну характеристику і могли утворитися від дії одного колючо-ріжучого знаряддя, клинок якого був однобічно-гострий, з «П» подібним поперечним перерізом обушка з вираженими ребрами, найбільша ширина якого була не більше 3,5 см. Такими властивостями і конструктивними особливостями володіє клинок представленого на експертизу кухонного ножа. Не можна виключити утворення зазначених ушкоджень від дії даного ножа (к/п а.с.197-200).

Висновком судово-медичного експерта №975-ая/14 від 27.03.2014 року підтверджується, що у ОСОБА_6 мали місце: два проникаючих колото-різаних поранення черевної порожнини з ушкодженням тонкого кишечника і брижейки тонкого кишечника, які утворилися від колото-ріжучої дії гострого предмета і могли бути спричинені у строк, який зазначає потерпілий. За ступенем тяжкості це ушкодження відносить до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (к/п а.с.135-137).

Згідно висновку судово-медичного експерта №1341-ая/14 від 05.05.2014 року, у ОСОБА_6 мали місце два проникаючих колото-різаних поранення черевної порожнини з пошкодженням тонкого кишечника і брижі тонкого кишечника, які утворилися від колючо-ріжучої дії гострого предмета, яким міг бути представлений на дослідження ніж. Після заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 він міг знаходитись у свідомості і проводити самостійні дії. За своїм характером і локалізацією пошкодження у ОСОБА_6 не є типовими для заподіяння їх власною рукою, проте є доступними для нанесення їх власною рукою. За ступенем тяжкості це тяжкі тілесні ушкодження, за критерієм небезпеки для життя. Враховуючи характер і локалізацію тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 було завдано не менше двох травматичних впливів. За своїм характером і локалізацією пошкодження у гр. ОСОБА_6 не являються типовими для заподіяння їх в результаті самооборони (к/п а.с.187-192).

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_13 підтвердив висновки експертиз №975-ая/14 від 27.03.2014, №1341-ая/14 від 05.05.2014 року.

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій підсудного та визнання його винуватості.

Відповідно до положень ст.ст.87, 89, абз.3 п.2 ч.3 ст.374 КПК України, при прийнятті рішення судом не враховується та визнається недопустимим доказом:

- протокол проведення слідчого експерименту від 01.04.2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_3, оскільки під час проведення зазначеної слідчої дії був відсутній захисник, що підтверджується змістом протоколу (к/п а.с.215-220).

З урахуванням вимог ч.1 ст.52 КПК України, участь захисника в даному випадку була обовязковою, оскільки 16.02.2014 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що під час досудового розслідування до нього було застосовано психологічний тиск зі сторони співробітників правоохоронних органів, колегією суддів оцінюються критично.

Із заявами чи скаргами ОСОБА_3 до адміністрації Харківської установи виконання покарань №27 чи до правоохоронних органів за вказаними фактами не звертався.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 не вказував на конкретних осіб та не повідомив обставин, при яких до нього нібито застосовувались недозволені заходи психологічного впливу.

Судом не встановлено будь-яких доказів, які б підтверджували ці доводи підсудного, не надані вони були й стороною захисту, у зв'язку з чим доводи ОСОБА_3 про застосування до нього незаконних методів ведення досудового розслідування не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Показанням обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не причетний до скоєння зазначеного злочину, колегія суддів надає критичну оцінку, розцінює їх як позицію захисту від предявленого обвинувачення та спробу уникнути кримінальної відповідальності, оскільки ці показання спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_6 та свідків обвинувачення, а також сукупністю досліджених письмових доказів по кримінальному провадженню.

Під час судового засідання 05.12.2014 року потерпілим ОСОБА_6 надавались показання про те, що саме ОСОБА_3 спричинив йому ножові поранення, ці покази він надавав в суді під присягою, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, у звязку з чим ці показання у суду сумніву не викликають.

Крім цього, потерпілий ОСОБА_6 раніше не був знайомим із ОСОБА_3, між ними не було неприязних відносин чи конфліктних ситуацій, у звязку з чим колегія суддів приходить до висновку, що під час допиту у суді у потерпілого не було підстав для обмови обвинуваченого.

За встановлених судом обставин, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер та локалізацію поранень у потерпілого ОСОБА_6, а саме: наявність двох ножових поранень в життєво важливі органи (в грудну клітку та живіт), колегія суддів приходить до висновку, що умислом обвинуваченого ОСОБА_3 охоплювалась можливість спричинення смерті потерпілого, внаслідок його протиправних дій.

При цьому, смерть потерпілого ОСОБА_6 не настала по причинам, які не залежали від волі ОСОБА_3, так як потерпілому була своєчасно надана медична допомога.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, а саме закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Колегія суддів зазначає, що хоча у обвинуваченого ОСОБА_3 і було виявлено легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком судово-медичного експерта №669-ая/14 від 21.02.2014 року, та він посилається на той факт, що ці ушкодження йому спричинив сам потерпілий ОСОБА_6, однак за встановлених судом обставин відсутні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 діяв в межах необхідної оборони чи з перевищенням меж необхідної оборони.

Вивченням відомостей про особу підсудного ОСОБА_3 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, інвалідності не має, офіційно не працевлаштований, неодружений, дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше судимий (к/п а.с.84-96).

Згідно акту судово-психіатричної експертизи №389 від 25.04.2014 року, ОСОБА_3 на даний час ознак психозу або недоумства не виявляє, виявлено синдром залежності від алкоголю. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу до якого відносить правопорушення, ОСОБА_3 знаходився поза яким-небудь тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час ОСОБА_3 в застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує (к/п а.с.182-184).

Обставин, які відповідно до ст.66 КК України помякшують покарання ОСОБА_3, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

Згідно п.13 ч.1 ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є особливо тяжким умисним злочином, відсутність помякшуючих та наявність обтяжуючої покарання обставини, дані про особу підсудного, у звязку з чим ОСОБА_3 призначається покарання в межах санкції за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі, оскільки виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 колегією суддів враховуються також вимоги ч.2 ст.416 КПК України про те, що при новому розгляді в суді першої інстанції допускається посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у звязку з необхідністю посилення покарання.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24.12.2015 року скасовано вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.04.2015 року у звязку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім цього, оскільки вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16.11.2012 року ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на 2 роки, а інкримінований злочин він скоїв у період іспитового строку, тому суд остаточно призначає обвинуваченому покарання відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року) підсудному ОСОБА_3 у строк відбуття покарання за цим вироком підлягає зарахуванню строк попереднього увязнення з 15.02.2014 року (дата фактичного затримання) по дату винесення вироку суду.

Потерпілим ОСОБА_6 предявлено до суду позовну заяву від 11.08.2014 року про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 8447,23 грн. та моральної шкоди в сумі 50000 грн. (т.1 а.с.87-88).

У звязку зі смертю потерпілого ОСОБА_6, на підставі ст.55 КПК України потерпілою по кримінальному провадженню визнано його матір - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 підтримала заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Цивільний позов в частині відшкодування майнової шкоди у розмірі 8447,23 грн. підлягає задоволенню, оскільки вказані витрати на лікування та витрати на придбання лікарських препаратів документально підтверджені, є повязаними із лікуванням потерпілого ОСОБА_6 та відповідають медичним призначенням, ці витрати понесені особисто потерпілою ОСОБА_1, у звязку з чим підлягають відшкодуванню на її користь (т.1 а.с.89-96).

Щодо заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди на суму 50000 грн., то ці вимоги обґрунтовані як понесені фізичні страждання та моральні переживання потерпілим ОСОБА_6

В позовній заяві не зазначено виклад обставин, якими обґрунтовуються вимоги про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_1, тому колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні цих вимог за позовом необхідно відмовити за недоведеністю.

При цьому, потерпілий ОСОБА_1 розяснюється, що вона має право окремо звернутись до суду в порядку цивільного судочинства із позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

До набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду та від відбування покарання, а також спробам перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого (підсудного) по справі.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за вказаним вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 16.11.2012 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_3 до відбування покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили у відношенні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)».

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 15 лютого 2014 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року) ОСОБА_3 зарахувати у строк покарання строк попереднього увязнення з 15.02.2014 року по 12.04.2017 року, із розрахунку 1 (один) день попереднього увязнення за 2 (два) дні позбавлення волі.

Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, майнову шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 8447,23 грн. (вісім тисяч чотириста сорок сім гривень 23 коп.).

У задоволенні іншої частини вимог відмовити за недоведеністю, з розясненням потерпілій права звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведені судові експертизи у розмірі 978,00 грн. (девятсот сімдесят вісім гривень 00 коп.), перерахувавши їх на користь держави (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, установа банку УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: футболку чорного кольору, светр, сорочку, змиви та зіскоби зі слідами речовини бурого кольору, кухонний ніж знищити (к/п а.с.201, 214).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що тримається під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя В.О. Курило

Судді І.В. Іванова

ОСОБА_14