Рішення № 65943902, 11.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1202/17 Справа № 205/2683/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.

за участі секретаря Гулієва М.І. о

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29 вересня 2016 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних із виплатою страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулися з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних із виплатою страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог Моторне (транспортне) страхове бюро України посилалися на те, що 09 червня 2012 року о 09.25 год. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Форд Транзит», д/н 9868 Р5, знаходячись на перехресті пр. ім.Газети Правда та вул. Калинова у м. Дніпропетровську, виїхав на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних ушкоджень. Вина відповідача у скоєнні зазначеної ДТП підтверджується постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2012 року. Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, розмір завданих збитків автомобілю НОМЕР_1 становить 20400 грн. 28 коп. На момент вчинення ДТП водій ОСОБА_3 не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Оскільки на час ДТП відповідач не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, Моторне (транспортне) страхове бюро України вимушені були здійснити відшкодування завданої майнової шкоди потерпілій стороні за рахунок коштів фонду захисту у розмірі 17000 грн. 23 коп. Також ними було понесено витрати за послуги аварійного комісара в сумі 775 грн. 56 коп. Моторне (транспортне) страхове бюро України неодноразово звертався із претензіями до відповідача щодо добровільного відшкодування збитків, але відшкодування збитків він так і не здійснив, тому просили стягнути з ОСОБА_2 на свою користь Моторного (транспортного) страхового бюро України грошові кошти в сумі 17775 грн. 79 коп. та судові витрати по справі

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2

В апеляційній скарзі Моторне (транспортне) страхове бюро України просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні їх позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови про адміністративне правопорушення від 01 жовтня 2012 року, 09 червня 2012 року о 09-25 год. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Форд Транзит», д/н 9868 Р5, знаходячись на перехресті пр. ім.Газети Правда та вул. Калинова у м. Дніпропетровську, виїхав на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 В результаті ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження, чим спричинено матеріальну шкоду, а водію автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження. Діями ОСОБА_2 порушено п.п.8.10, 3.1 ПДР України та на підставі ст.124 КУпАП його притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.19).

На момент ДТП полісом серії АВ №293324 від 11 квітня 2012 року, оформленим на автомобіль НОМЕР_2, була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 (а.с. 20).

ОСОБА_3 на дату дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

11 червня 2012 року ОСОБА_4, скориставшись своїм правом, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду, завдану відповідачем, звернулась із відповідною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с.21).

Згідно висновку № Еф-098/12 від 26 червня 2012 року експертного дослідження авто товарознавця по визначенню вартості матеріального збитку, загальна вартість спричиненої матеріальної шкоди завданої автомобілю НОМЕР_2, складає 20400 грн. 28 коп. (а.с. 23-26).

На підставі наказу № 3683 від 12 грудня 2012 року позивач платіжним дорученням сплатив на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 17000 грн. 23 коп. (а.с. 15,16).

Також, скориставшись послугами аварійних комісарів, позивачем була організована оцінка нанесених збитків, збір необхідних документів, про що свідчить акт від 30 жовтня 2012 року та платіжне доручення №5164 від 17 грудня 2012 року на суму 775,56 грн. (а.с.14).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України суд першої інстанції посилався на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду зі вказаними позовними вимогами,однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Згідно ст.993 ЦК Українипередбачено що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування,в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним, що регулює спірні правовідносини, особами, відповідальність яких застрахована, - є страхувальник (юридична особа, власник) та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Слід зазначити згідно ст.38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», право страховика на подання регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, виникає у разі:

а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;

ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;

д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

Отже, ст.38 вказаного спеціального Закону передбачає право страховика та Моторного (транспортного) страхового бюро України на звернення з регресним позовом до визначеного кола субєктів і саме за наявності передбачених цією статтею умов.

Згідно постанови про адміністративне правопорушення від 01 жовтня 2012 року, 09 червня 2012 року о 09-25 год. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Форд Транзит», д/н 9868 Р5, знаходячись на перехресті пр. ім.Газети Правда та вул. Калинова у м. Дніпропетровську, виїхав на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 В результаті ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження, чим спричинено матеріальну шкоду, а водію автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження. Діями ОСОБА_2 порушено п.п.8.10, 3.1 ПДР України та на підставі ст.124 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.19).

На момент ДТП полісом серії АВ №293324 від 11 квітня 2012 року, оформленим на автомобіль НОМЕР_2, була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 (а.с. 20).

ОСОБА_3 на дату дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

11 червня 2012 року ОСОБА_4, скориставшись своїм правом, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду, завдану відповідачем, звернулась із відповідною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с.21).

Згідно висновку № Еф-098/12 від 26 червня 2012 року експертного дослідження авто товарознавця по визначенню вартості матеріального збитку, загальна вартість спричиненої матеріальної шкоди завданої автомобілю НОМЕР_2, складає 20400 грн. 28 коп. (а.с. 23-26).

На підставі наказу № 3683 від 12 грудня 2012 року Моторне (транспортне) страхове бюро України платіжним дорученням сплатив на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 17000 грн. 23 коп. (а.с. 15,16).

З матеріалів справи вбачається відповідач ОСОБА_3 працював водієм та перебував у трудових відносинах з військовою частиною А4615, і на момент скоєння ДТП - 09 червня 2012 року, під час добового чергування виконував свої службові обовязки по транспортуванню тяжкохворого на санітарному автомобілі «Форд Транзит», д/н 9868 Р5 (реанімаційний автомобіль) із військової частини до обласної лікарні ім.Мечникова м.Дніпропетровськ в супроводі бригади лікарів (а.с.57).

Власником автомобіля, на якому ОСОБА_3 було скоєно ДТП, «Форд Транзит», д/н 9868 Р5 (реанімаційний автомобіль), з 22 жовтня 2008 року є військова частина А4615 (Дніпропетровський військовий госпіталь) (а.с.110).

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 скоїв ДТП 09 червня 2012 року під час виконання ним своїх трудових обовязків водія, працюючи у військовій частині А4615, та керуючи автомобілем «Форд Транзит», д/н 9868 Р5 (реанімаційний автомобіль), власником якого є військова частина А4615.

Отже, відповідач ОСОБА_3 не є власником транспортного засобу, володів транспортним засобом на момент ДТП на законних підставах під час виконання ним своїх трудових обовязків водія військової частини А4615, приймаючи до уваги, що позивачем не надано жодного доказу який би надавав йому право вимагати відшкодування шкоди в порядку регресу саме з відповідача, як з водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, під час виконання ним своїх трудових обовязків, тобто, жодна із умов, визначена у ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відсутня, а тому у задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 повинно бути відмовлено із вказаних підстав.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2016 року

у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних із виплатою страхового відшкодування скасувати.

У задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних із виплатою страхового відшкодування відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді