Рішення № 65943710, 11.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1800/17 Справа № 195/1219/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участі секретаря: Куць О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність ПАТ «Дельта Банк»,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Дельта Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ" Дельта Банк" через невиконання нею умов кредитного договору, обгрунтовуючи наступним.

В 2007 році 14 грудня між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0703/1207/71-351 згідно з умов даного договору банк надав кредитні кошти у розмірі 45 000.00 дол. США з розрахунком 12.5% річних на строк до 14.12.2022 року.

Між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» 25.05.2012 року було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором АТ «Сведбанк» передав АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінив АТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобовязаннях, а внаслідок передачі від АТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами.

З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за кредитним договором № 0703/1207/71-351 іпотекодавець ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору № 0703/1207/71-351-Z-1 від 14.12.2007 року передала у іпотеку нерухоме майно, а саме:

Житловий будинок з господарчими будівлями розташований на земельній ділянці 3000 кв. які знаходяться за адресою: Дніпропетровська область Томаківський район с. Володимирівка вул. 40 років Перемоги, буд. № 3.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку посвідченого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 14.12.2007 року за реєстром № 2328.

На підставі іпотечного договору № 0703/1207/71-351-Z-2 від 14.12.2007 року іпотекодавець ОСОБА_2 передала у іпотеку нерухоме майно, а саме:

Земельну ділянку загальною площею 0.30 га, що розташована за адресою:с. Володимирівка Томаківського району Дніпропетровської області вул.. 40 років Перемоги № 3.

Предмет іпотеки стане власністю іпотекодавця в майбутньому на підставі укладеного із гр. ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 14.12.2007 року посвідченого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 14.12.2007 року за реєстром № 2327.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, про що неодноразову повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобовязань згідно умов кредитного договору.

Однак зобовязання не виконані, у звязку з чим станом на 28.07.2015 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 580 421,47 гривень, з яких: сума заборгованості за кредитом 537 88.49 грн; сума заборгованості за відсотками 42 532.98 грн., в рахунок яких, Позивач прохає звернути стягнення на вищевказане іпотечне майно.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2016 року позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ" Дельта Банк" задоволено повністю.

В рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 580 421,47 гри. грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 537 888,49 грн.; сума заборгованості за відсотками - 42 532,98 грн.; звернуто стягнення на предмети іпотеки, а саме:

-житловий будинок з господарчими будівлями розташований на земельній ділянці 3000 кв.м. На цій земельній ділянці розташовані: житловий будинок цегловий (розміром жилої площі 41,7 кв.м. загальної площі 127,06 кв.м.) зазначений на плані літерою «А», гараж цегловий позначений на плані літ. «Б», сарай цегловий позначений на плані літ. «В», сарай цегловий позначений на плані літ. «Б1», вбиральня цеглова позначена на плані літ. «Г», літній душ цегловий позначений на плані літ. «Д», коптильня цеглова позначена на плані літ. «Є», погріб цегловий позначений на плані літ. «Ж», споруди, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Володимирівка, вул. 40 років Перемоги, буд.№3.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку посвідченого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 14.12.2007 року за реєстром №2328.

-земельну ділянку загальною площею 0,30 га, що розташована за адресою: с. Володимирівка Томаківського району Дніпропетровської області вул. 40 років Перемоги №3. Предмет іпотеки стане власністю Іпотекодавця в майбутньому на підставі укладеного із гр. ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 14.12.2007 року посвідченого ОСОБА_3 нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області реєстровий номер 2327.

Право власності підлягає реєстрації у реєстрі прав власності на нерухоме майно у Реєстраційній службі Томаківського МРУЮ, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (код ЄДРПОУ 34047020).

Визнано за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (ЄДРПОУ 34047020) право власності на:

-житловий будинок з господарчими будівлями розташований на земельній ділянці 3000 кв.м. На цій земельній ділянці розташовані: житловий будинок цегловий (розміром жилої площі 41,7 кв.м. загальної площі 127,06 кв.м.) зазначений на плані літерою «А», гараж цегловий позначений на плані літ. «Б», сарай цегловий позначений на плані літ. «В», сарай цегловий позначений на плані літ. «Б1», вбиральня цеглова позначена на плані літ. «Г», літній душ цегловий позначений на плані літ. «Д», коптильня цеглова позначена на плані літ. «Є», погріб цегловий позначений на плані літ. «Ж», споруди, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Володимирівка, вул. 40 років Перемоги, буд.№3;

-земельну ділянку загальною площею 0,30 га, що розташована за адресою: с. Володимирівка Томаківського району Дніпропетровської області вул. 40 років Перемоги №3.

Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Ухвалою цього ж суду від 24.01.2017 усунуто описку у вищевказаному рішенні суду.

З даним рішенням не погодилася ОСОБА_2 і звернулася до суду з апеляційною скаргою у якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішення суду було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, заявлених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено місцевим судом, 14.12.2007 р. між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0703/1207/71-351 згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 45000.00 дол. США з розрахунку 12.5 % річних за користування кредитом на строк до 14.12.2022 р.

В частині надання кредитних коштів банк свої зобов'язання виконав, надавши відповідачеві кредит, в розмірі та строки передбачені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_2 на підставі договорів іпотеки № 0703/1207/71-351-Z-1 та № 0703/1207/71-351-Z-2 від 14/12/2007 р. передала в іпотеку нерухоме майно, а саме:

-житловий будинок з господарчими будівлями розташований на земельній ділянці 3000 кв.м. На цій земельній ділянці розташовані: житловий будинок цегловий (розміром жилої площі 41,7 кв.м. загальної площі 127,06 кв.м.) зазначений на плані літерою «А», гараж цегловий позначений на плані літ. «Б», сарай цегловий позначений на плані літ. «В», сарай цегловий позначений на плані літ. «БІ», вбиральня цеглова позначена на пяані літ. «Г», літній душ цегловий позначений на плані літ. «Д», коптильня цеглова позначена на плані літ. «Є», погріб цегловий позначений на плані літ. «Ж», споруди, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Володимирівка, вул. 40 років Перемоги, буд.№3.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку посвідченого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 14.12.2007 року за реєстром №2328.

-земельну ділянку загальною площею 0,30 га, що розташована за адресою: с. Володимирівка Томаківського району Дніпропетровської області вул. 40 років Перемоги №3.

Предмет іпотеки стане власністю Іпотекодавця в майбутньому на підставі укладеного із гр. ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 14.12.2007 року посвідченого ОСОБА_3 нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області реєстровий номер 2327.

Згідно із пунктом 12 договорів іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

25.05.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ «Сведбанк» передає АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Згідно зазначеного договору купівлі-продажу прав вимоги «Права вимоги означає всі права вимоги(як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) Продавця у якості кредитора до Позичальників за Кредитними договорами, окрім права продавця на договірне списання коштів з рахунків Позичальників, відкритих у продавця, а також всі права вимоги Продавця до осіб. які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі вимоги та засоби захисту прав. які доступні продавцю , щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обовязків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора та відповідно всіх процесуальних прав та обов'язків нового кредитора.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконав, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору від 26.08.2015 року, що зокрема підтверджується реєстром відправки № 27.08.2015/02. Однак зобов'язання не виконані, у зв'язку з чим, станом на 28.07.2015 р. за відповідачем наявна заборгованість у сумі: 580 421.47 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 537 888.49 грн.; сума заборгованості за відсотками 42 532.98 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором кредиту.

П.2.3 кредитного договору № 0703/1207/71-351 від 14.12.2007р. при непогашенні заборгованості перед банком у строки, передбачені договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки та/або звернутися в суд.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2015 року, яке набрало чинності 08.12.2015 року з ОСОБА_5, поручителя ОСОБА_2 за спірним кредитним договором, на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 0703/1207/71-351 від 14.12.2007 року.

На час розгляду справи станом на 28.11.2016 року, згідно заяви представника позивача рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя ухваленого від 25.11.2015 року по цивільній справі № 334/8187/15-ц про стягнення з ОСОБА_5 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості в розмірі 537 888.49 гривень не виконано ні частково ні повністю.

Відповідно до п. 9 Постанови № 5 від 30.03.2012 року Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк»».

Тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк», запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 08.04.2015 № 71 "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015р. №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», яким тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 р. по 02.09.2015 р. включно.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 526, 530,536,575,629,1046-1050,1054,1056 ЦК України, ст.35-37,39,41 Закону України «Про іпотеку» та виходив з того, що умови договору відповідач не виконував, кредит не погасив, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, а положеннями іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто банк має право на визнання права власності на предмет іпотеки, або на укладення від імені банку договору купівлі-продажу іпотечного майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як з таким, що зроблений у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підтверджуються матеріалами справи та доводами апеляційної скарги не спростований, які також не містять посилань на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення

Посилання апеляційної скарги, в цілому не містять посилань на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмові у позові.

Доводи апелянта, про ті обставини, що нормами Закону України «Про іпотеку» передбачено виключно позасудовий порядок звернення стягнення таким способом не можуть бути підставою для скасування рішення суду виходячи з наступного.

В рахунок виконання основного зобов'язання Позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку, передбаченому ст.36, 37 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Положеннями п.39 Постанови пленуму ВСУ №5 від 30.04.2012 року, передбачається, що «...суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.»

Враховуючи невизнання та порушення прав іпотекодержателя, існують всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю. Враховуючи спосіб захисту прав, передбачений ст.16 ЦК України, існують всі підстави для визнання права власності за Позивачем.

Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення порушення. Положення цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержател я звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Окрім того, ст.37 Закону України «Про іпотеку» не містить прямої вказівки щодо звернення стягнення щляхом передачі права власності виключно у досудовому порядку чи прямої заборони на таке звернення стягнення за рішенням суду.

Посилання скарги, на недоведеність вимог банку, зокрема щодо наявності заборгованості є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, окрім того, вказані посилання, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не заперечуючи проти існування факту невиконання зобовязання за кредитним договором, апелянтом, всупереч принципу диспозитивності цивільного процесу, не було надано доказів на спростування розрахунків заборгованості Банку, так само, як не було надано власного контррозрахунку такої заборгованості. Посилання скарги та те, що вартість предмету іпотеки зясовується в тому числі відповідною судовою експертизою не можуть бути прийняті до уваги, осільки відповідних клопотань з боку відповідачки заявлено не було.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права - є необґрунтованими, оскільки не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Окрім того, за ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Посилання Відповідачки на порушення прав дітей, що проживають у житловому приміщенні, що є предметом іпотеки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п.44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 суди повинні зясовувати, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним, із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування. А від так і не є перешкодою для його виконання, оскільки, як вбачається з власних пояснень апелянта, особи, що проживають у житловому приміщенні, що є предметом іпотеки народилися після укладення іпотечного договору та були зареєстровані після укладення такого договору.

Однак, мотивувальна частина рішення не містить висновків місцевого суду, щодо наявності чи відсутності підстав для застосування у вказаній справі положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року №1304-VII, з приводу чого, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті ( далі Закон № 1304-VII) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України Про іпотеку, якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа якого не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку.

За змістом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

В цивільному законодавстві мораторій визначається, як відстрочення виконання зобовязання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій не звільняє від виконання зобовязання, а є відстроченням виконання певних обовязків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Встановлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобовязань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

З урахуванням отримання кредиту в іноземній валюті, реєстрації і проживання боржника у вказаній житловому приміщенні, придбаному за надані кредитні кошти, площа якого не перевищує 250 кв.м, відсутності доказів наявності іншого нерухомого житлового майна у позичальника, дія мораторію поширюється до виниклих правовідносин.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні.

Згідно ухвали судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року апелянту ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2016 року до ухвалення судового рішення за наслідками її розгляду, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 6384,64 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 309,316,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2016 року змінити, доповнивши його резолютивну частину абзацом наступного змісту:

«Рішення суду не підлягає примусовому виконанню протягом дії Закону України від 03 червня 2014 року №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 6384,64 грн. судового збору на користь держави.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_6