Ухвала суду № 65943606, 11.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/178/17 Справа № 205/3453/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 21 вересня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №DNHDGN00000215, за умовами якого останній було надано кредит в загальному розмірі 78.340 доларів США, з яких: 65.000 доларів США на придбання нерухомості та 14.340 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1.33% на місяць, з кінцевим терміном повернення 19 вересня 2025 року.

Зазначали, що банк умови договору виконав, надавши відповідачу кредитні грошові кошти.

Посилаючись на те, що позичальник належно не виконує своїх зобовязань за кредитним договором, просять стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором станом на 12 травня 2015 року в розмірі 20.025 доларів США 99 центів, що еквівалентно 412.134 грн.87 коп., з яких: 17.328 доларів США 71 цент заборгованість за кредитом; 1.922 долари США 67 центів заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 598 доларів США 06 центів заборгованість по комісії за користування кредитом; 176 доларів США 55 центів пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 19.849 доларів США 44 центи, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 17.328 доларів США 71 цента, заборгованості з сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1.922 долари США 67 центів, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 598 доларів США 06 центів. Стягнуто з ОСОБА_2 пеню у розмірі 3.635 грн.14 коп. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 21 вересня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №DNHDGN00000215, за умовами якого останній було надано кредит в загальному розмірі 78.340 доларів США, з яких 65.000 доларів США на придбання нерухомості та 14.340 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1.33% на місяць, з кінцевим терміном повернення 19 вересня 2025 року (а.с.10-11).

ОСОБА_2 була ознайомлена та згодна з умовами надання кредиту, про що свідчить власноручний підпис на кожній сторінці договору №DNHDGN00000215 від 21 вересня 2005 року (а.с.10-11).

Також позичальником ОСОБА_2 було складено та підписано анкетузаяву від 09 вересня 2005 року про надання їй кредиту в розмірі 65.000 доларів США (а.с.12).

У звязку з тим, що ОСОБА_2 перестала належним чином виконувати умови договору, станом на 12 травня 2015 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 20.025 доларів США 99 центів, що еквівалентно 412.134 грн. 87 коп., з яких: 17.328 доларів США 71 цент заборгованість за кредитом; 1.922 долари США 67 центів заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 598 доларів США 06 центів заборгованість по комісії за користування кредитом; 176 доларів США 55 центів пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором (а.с.4-8,44-61).

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив заборгованість за кредитним договором, а позивач має право на її стягнення у відповідності до вимог закону, при цьому заборгованість з пені стягнув у гривні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з кредитного договору №500970320 від 26 січня 2015 року, він був укладений за волевиявленням обох сторін, про що свідчить особистий підпис відповідача на кожній його сторінці.

З тексту укладеного сторонами договору вбачається, що грошові кошти у розмірі 78.340 доларів США, з яких 65.000 доларів США на придбання нерухомості та 14.340 доларів США на сплату страхових платежів, надаються готівкою через касу на строк до 19 вересня 2025 року (п.1.1 кредитного договору).

Також сторонами було визначено відсотки, комісія та пеня (п.1.1,п.2.2.2,2.2.3, розділ 3 кредитного договору).

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач з 18 грудня 2014 року не здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо узобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3 ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї Позичальник зобов'язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.623 ЦК України,боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншийрозмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту (ч.2 ст.1054 ЦКУкраїни і ч.2 ст.1050 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 549,550 ЦК України неустойкою є штраф або пеня, та право на неї виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданим невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо відносин які склалися між сторонами та відповідальності, яка підлягає виконанню.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету (ст.5 Декрету).

З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Судом встановлено, що на час укладення спірного договору банк мав відповідну ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями.

Доводи апеляційної скарги про те, що у спірному кредитному договорі відсутня істотна умова, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки є безпідставними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи стосовно відсутності доказів надання кредиту у доларах США, судова колегія вважає необґрунтованими оскільки, як вбачається із матеріалів справи сторони домовились, що кредит надано позичальнику у доларах США з відповідною процентною ставкою за користування, сторони погодили, що кредит буде наданий готівкою через касу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що кредитні кошти були надані у гривні, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.ст.10,60 ЦПК України,).

Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному зясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особами, які беруть участь у справі, в реалізації їх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при вирішенні справи.

Банк довів факт надання кредиту, надавши до матеріалів справи копію заяви на видачу готівки, яка була складена та підписана ОСОБА_2

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що зясувавши в достатньо повному обємі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_3