Ухвала суду № 65942032, 11.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/5141/16-ц Головуючий у 1-й інстанції - Луценко О.М.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/4246/2017 Доповідач - Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Гордона Олексія Вікторовича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Гордон Олексій Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 631 153,56 грн. та судові витрати.

Посилається на те, що 13 червня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 038/210-к08, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 35 500 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % річних строком погашення до 12.06.2020 року.

Банк свої зобов'язання перед відповідачем відповідно до укладеного договору виконав в повному обсязі.

Проте, ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором порушує, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 16.10.2015 року становить 29 098,00 дол. США, що за курсом НБУ становить 631 153 грн. 56 коп. та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 445 147,01 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 186 006,55 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 13 червня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 038/210-к08, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 35 500 дол. США строком користування коштами до 12.06.2020 року зі сплатою 13% річних.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності та пояснив, що востаннє він сплачував кредитні кошти 22.08.2012 року.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Законом встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Наявний у матеріалах справи кредитний договір не містить умов щодо зміни тривалості строку позовної давності, що передбачено ст. 259 ЦК України.

Відповідно ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З розрахунку заборгованості та пояснень представника відповідача, судом першої інстанції встановлено, що останній платіж відповідачем було здійснено 22.08.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом ПАТ «Укрсоцбанк звернулося до суду 12.04.2016 року (а.с. 14а), тобто зі спливом строку позовної давності.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13 роз'яснено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, роз'яснено, що статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Представником позивача до суду надано копію заяви ОСОБА_2 про реструктуризацію боргу за кредитним договором № 08-038/119к від 06.04.2006 року, тобто про визнання відповідачем боргу, проте позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості за договором № 038/210-к08 від 13.06.2005 року.

Оскільки позов поданий з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонипосилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 214 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що за умовами договору кредиту від 13.06.2005 року кінцевий термін погашення заборгованості по кредиту визначено 12.06.2020 року, а тому строк позовної давності не сплив, у зв'язку з тим, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, колегія суддів не приймає до уваги.

Відповідно до пунктів 4.5. Кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.9. - 3.3.10. цього Договору, протягом більше, ніж 90 (дев'яносто) календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Правовою позицією висловленою в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-900цс16, роз'яснено, оскільки строк виконання основного зобов'язання на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України було змінено, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом з пропуском строку позовної давності.

Після зміни строку виконання зобов'язання до 20 листопада 2012 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою підпункту 4.5 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а усі наступні щомісячні платежі за графіком після 20 листопада 2012 року не підлягають виконанню.

Судом вірно встановлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснив 22.08.2012 року, а тому відповідно до пункту 4.5 кредитного договору строк користування кредитом сплив через 90 днів, тобто 20 листопада 2012 року.

За умовами ст.257 ЦК України строк позовної давності сплив через 3 роки - 20 листопада 2015 року, а з позовом до суду банк звернувся лише 12.04.2016 року.

Отже, якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Гордона Олексія Вікторовича - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий Судді