Рішення № 65941974, 06.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/4391/2017 Головуючий у 1-й інстанції: Арапіна Н.Є.

справа №755/14254/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого-судді Поліщук Н.В.

суддів Поливач Л.Д., Болотова Є.В.

за участю секретаря Горбачової І.В.

заявника ОСОБА_1

представника відповідача Суровцева А.Ю.

представника третьої особи Пісковенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 24 грудня 2015 року по заяві ОСОБА_1 про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», третя особа - Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку ст.236 КЗпП України, яку уточнив в ході розгляду справи, про стягнення з Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» 49695 грн. середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду.

Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 18 липня 2014 року, зміненим рішенням Апеляційного суду м.Києва від 06 листопада 2014 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), директора Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_4 про скасування наказу та стягнення середньої заробітної плати вирішено скасувати наказ (щодо внесення змін у наказ про звільнення) та стягнуто з Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» 72654,09 грн. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 05 листопада 2012 року по 13 березня 2014 року.

Питання поновлення на роботі вирішено у іншій справі, а саме рішенням Апеляційного суду м.Києва від 13 березня 2014 року ОСОБА_1 поновлено на роботі з 05 листопада 2012 року.

Проте фактичне поновлення на роботі відбулось тільки 12 березня 2015 року на підставі наказу Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №73-к від 11 березня 2015 року, оскільки відповідачем у касаційному порядку оскаржувались рішення у справах щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу і поновлення на роботі. Виконавчий лист у справі щодо середнього заробітку ОСОБА_1 отримав тільки у травні 2015 року.

Відтак вважає, що виконання рішення про поновлення на роботі прострочено з 13 березня 2014 року по 11 березня 2015 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 24 грудня 2015 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким зобов»язати Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця» виплатити 37110 грн. середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду від 06 листопада 2014 року у справі №755/8850/14-ц про поновлення на роботі; визнати незаконним і скасувати наказ Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №126-к від 17 квітня 2014 року «Про поновлення на посаді директора НІАМ «Київська фортеця»»; визнати незаконним і скасувати наказ Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №3676-к від 21 серпня 2014 року «Про звільнення ОСОБА_1 за прогул».

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у розгляді вимог про визнання незаконними і скасування наказів Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №126-к від 17 квітня 2014 року та №3676-к від 21 серпня 2014 року.

Зазначає, що Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця» є правонаступником як Національного історико-архітектурного музею «Косий капонір», так і Історико-архітектурного пам»ятки-музею «Київська фортеця».

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 10 березня 2016 року заяву задоволено частково.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Апеляційного суду м.Києва від 10 березня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, наказом Головного управління культури Київської міської державної адміністрації №70-к від 10 травня 1995 року ОСОБА_1 прийнято на посаду директора Музею «Київська фортеця» з 10 травня 1995 року.

Наказом Головного управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №299-к від 05 липня 2012 року за безпідставне невиконання доручень Головного управління комунальної власності від 12 червня 2012 року, Головного управління культури від 03 липня 2012 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани.

Наказом Головного управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №317-к від 17 липня 2012 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Музею «Київська фортеця» на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням покладених на нього обов'язків.

Наказом Головного управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №437-к від 17 вересня 2012 року внесено зміни і доповнення до наказу №317-к у частині дати звільнення ОСОБА_1

Наказом Головного управління культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №537-к від 05 листопада 2012 року скасовано наказ №437-к від 17 вересня 2012 року та змінено дату звільнення на 05 листопада 2012 року.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 13 березня 2014 року визнано незаконними накази Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 липня 2012 року №299-к про оголошення догани; від 17 липня 2012 року №317-к про звільнення з роботи; від 17 вересня 2012 року №437-к «Про внесення змін і доповнень до наказу Головного управління культури від 17 липня 2012 року за №317-к»; від 05 листопада 2012 року №537-к «Про внесення змін і доповнень до наказу Головного управління культури від 17 липня 2012 року №317-к». Поновлено ОСОБА_1 з 05 листопада 2012 року на посаді директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця». Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання .

На підставі виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м.Києва 15 квітня 2014 року, ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» з 05 листопада 2012 року згідно з наказом Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №126-к від 17 квітня 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не установлено затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а відтак і підстав для стягнення середньої заробітної плати.

Проте, поза належною увагою суду першої інстанції залишилось наступне.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 16 грудня 2014 року роз»яснено рішення Апеляційного суду м.Києва від 13 березня 2014 року, та відповідно зазначено, що ОСОБА_1 поновлено на посаді як одноосібного керівника.

Проте, на дату поновлення ОСОБА_5 на посаді керівником музею був генеральний директор і цю посаду обіймала інша особа (ОСОБА_6.).

17 квітня 2014 року затверджено посадову інструкцію директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», відповідно до якої директор музею безпосередньо підпорядковується генеральному директору.

11 березня 2015 року Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано наказ №73-к «Про поновлення ОСОБА_1 та звільнення ОСОБА_6, відповідно до п.1 якого ОСОБА_1 поновлено на посаді директора, а п.2 вказано, що вважати ОСОБА_1 призначеним на посаду генерального директора, п.3 ОСОБА_6 звільнено з посади генерального директора.

Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Поновлення на роботі означає поновлення в правах працівника із всіма правами, гарантіями, повноваженнями та обов»язками, які існували на дату звільнення.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч.2 ст.368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року, який був чинний на момент вирішення судом питання про поновлення ОСОБА_1 на роботі, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст.1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Добровільним виконанням рішення суду є його виконання як поза процедурою виконавчого провадження, якщо стягувач зробив відповідні дії (звернувся до боржника із вимогою виконати рішення суду), так і добровільне виконання рішення суду у строк, що встановлений державним виконавцем для самостійного виконання рішення суду після відкриття виконавчого провадження (абз.2 ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21 квітня 1999 року).

Справи про вирішення індивідуальних трудових спорів є категорією справ, у яких негайне виконання рішення суду покладається на зобов»язану особу з моменту його проголошення, а у разі якщо особа не була присутньою у судовому засіданні, з моменту отримання рішення суду та/або постанови державного виконавця.

Відтак, судом не ураховано, що остаточно та у повному обсязі ОСОБА_5 поновлено в трудових правах лише 11 березня 2015 року, що дає підстави для висновку про те, що прострочення виконання рішення суду почалось саме з 13 березня 2014 року та тривало до 11 березня 2015 року (250 днів), тобто до часу поновлення в усіх правах, гарантіях, повноваженнях та обов»язках працівника.

Середньоденна заробітна плата встановлена рішенням Апеляційного суду м.Києва від 06 листопада 2014 року у розмірі198,78 грн.

Відтак, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі становить 49695 грн., які підлягають стягненню з Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця».

Ураховуючи, що заява подана ОСОБА_1 в порядку ст.236 КЗпП України, відсутні підстави для вирішення вимог щодо визнання незаконними та скасування наказів, а справа підлягає вирішенню в межах заявленого питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

За змістом ст.88 ЦПК України за наслідками розгляду справи проводиться розподіл судових витрат. Відповідно до ч.3 ст.88 цього Кодексу якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

На момент подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у сумі 496,95 грн., який підлягає стягненню на користь держави за місцем розгляду справи.

На момент подачі апеляційної скарги на рішення суду підлягав сплаті судовий збір у сумі 546,65 грн., який підлягає стягненню на користь держави за місцем розгляду справи.

Вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 24 грудня 2015 року скасувати та постановити ухвалу наступного змісту.

Стягнути з Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» на користь ОСОБА_149695 грн. середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду за період з 13 березня 2014 року до 11 березня 2015 року.

Стягнути з Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» (ідентифікаційний номер 02224229, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул. Госпітальна, 24-А) на користь Держави (Отримувач коштів УДКСУ у Дніпровському районі м.Києва; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38012871; Банк отримувача ГУ ДКСУ у м.Києві; Код банку отримувача (МФО) 820019; Рахунок отримувача 31216206700005; Код класифікації доходів бюджету 22030101) 496 грн. 95 коп. судового збору за звернення до суду першої інстанції.

Стягнути з Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» (ідентифікаційний номер 02224229, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул. Госпітальна, 24-А) на користь Держави (Отримувач коштів: УДКСУ у Солом"янському районі м.Києва; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38050812; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31210206780010; Код ЕДРПОУ суду: 02894757) 546 грн. 65 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді Л.Д. Поливач

Є.В. Болотов