Ухвала суду № 65941956, 03.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

3 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.

суддів - Лашевича В.М., Росік Т.В.

при секретарі судового засідання - Проаспет К.О.,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою адвоката Гурської А.С., яка діє у захист прав і інтересів власника майна ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2016 року,

за участю прокурора - Станкова О.П.

представника власника майна - адвоката СтаростиІ.І.,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32015100060000077 від 09.04.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Чиж О.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №6 Большаковим Д.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_6 (і.п.н. НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_2), а саме на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, із забороною особам, у володінні яких може перебувати вказане майно, розпоряджатися ним будь-яким чином.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат Гурська А.С., яка діє у захист прав і інтересів власника майна ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. Зокрема, апелянт зазначає, що майно ОСОБА_2 було отримано у власність на підставі договору дарування №3078 від 26.09.2016 року від ОСОБА_6, якого підозрюють у вчиненні розтрати чужого майна, а саме грошових коштів КП "Кіровгеологія" в особливо великих розмірах, зловживаючи своїм службовим становищем шляхом перерахування їх на рахунки ТОВ "Сібол" та ТОВ "Київкапіталбуд" в період 2012-2014 років. Разом з тим, підозрюваний ОСОБА_6 набув арештоване майно у власність 12.05.2009 року, тобто до вчинення дій, які інкримінують в рамках кримінального провадження, на підставі чого відсутні правові підставі для накладення арешту на майно відповідно до ст. 170 КПК України.

Крім того, захисник стверджує, що правочин між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим, як вважає апелянт, остання є добросовісним набувачем нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Одночасно апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.10.2016 року. В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження автор апеляції вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику представника власника майна, при цьому про наявність ухвали стало відомо лише 24.01.2017 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, при цьому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу суду від 06.10.2016 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів провадження, Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015100060000077, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 квітня 2015 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Органами досудового розслідування встановлено, що генеральний директор КП «Кіровгеологія» ОСОБА_6 в період 2012 - 2014 років, зловживаючи своїм службовим становищем, розтратив чуже майно, а саме грошові кошти КП «Кіровгеологія», в особливо великих розмірах шляхом перерахування їх на рахунки ТОВ «Сібол» (ЄДРПОУ 37265968) та ТОВ «Київкапіталбуд» (ЄДРПОУ 37142671), які мають ознаки фіктивності.

З 25 червня 2012 року по 31 грудня 2014 року КП «Кіровгеологія» на виконання договорів з окремих видів робіт (роботи зі створення геолого-тематичної продукції) з ДГП «Геолекспертиза» надало висновки з проведених геологічних експертиз за відповідними адресами об'єктів Надрокористувачів.

За вказані висновки з проведених геологічних експертиз в період з 25 червня 2012 року по 31 грудня 2014 року ДГП «Геолекспертиза» на користь КП «Кіровгеологія» було перераховано грошові кошти в сумах, які вказані в актах прийомів-передач.

ОСОБА_6, достовірно знаючи, що виконання окремих видів робіт (роботи зі створення геолого-тематичної продукції), необхідних для отримання в подальшому Надрокористувачами дозволів, виконується власними силами КП «Кіровгеологія» без залучення будь-яких сторонніх фізичних та юридичних осіб уклав договори з ТОВ «Сібол» та ТОВ «Київкапіталбуд», які мають ознаки фіктивності.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, ОСОБА_6, перебуваючи у приміщенні КП «Кіровгеологія» за адресою: місто Київ, вул. Кіквідзе, 8/9, в період з січня 2012 року по 01 січня 2013 року здійснив розтрату майна КП «Кіровгеологія», а саме грошових коштів в сумі 17959626 гривень, що є особливо великим розміром.

22 вересня 2016 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає, в тому числі і конфіскацію майна.

24 вересня 2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва щодо підозрюваного ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

26 вересня 2016 року ОСОБА_6 уклав договір дарування на користь колишньої дружини ОСОБА_2 щодо нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

06 жовтня 2016 року старший слідчий слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві Чиж О.В., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва Большаковим Д.В., звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_6 (і.п.н. НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_2), а саме на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року клопотання слідчого було задоволено.

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження №32015100060000077, про накладення арешту на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_6 (і.п.н. НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_2), а саме на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення старшого слідчого Чижа О.В. та,дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_6 (і.п.н. НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_2), а саме на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, з метою забезпечення можливої конфіскації майна ОСОБА_6, який, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якої передбачає в тому числі і конфіскацію майна.

З урахуванням викладеного слідчий суддя, всупереч доводам захисника, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1, п. 3 ч. 2 та ч. 5 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості його передачі або відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а саме на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Зважаючи на викладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а саме на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності і необґрунтованості ухвали слідчого судді є непереконливими.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Зважаючи на викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -

п о с т а н о в и л а:

Поновити адвокату Гурській А.С., яка діє у захист прав і інтересів власника майна ОСОБА_2, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2016 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32015100060000077 від 09.04.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві ЧижО.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №6 Большаковим Д.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_6 (і.п.н. НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_2), а саме на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, із забороною особам, у володінні яких може перебувати вказане майно, розпоряджатися ним будь-яким чином, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу адвоката ГурськоїАнастасії Сергіївни, яка діє у захист прав і інтересів власника майна ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

В. В. Д з ю б і н В. М. Л а ш е в и ч Т. В. Р о с і к