Ухвала суду № 65941914, 06.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/4619/2017 Головуючий у 1-й інстанції: Гладун Х.А.

справа №757/13497/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Поливач Л.Д., Болотова Є.В.

за участю секретаря Горбачової І.В.

представника позивача Левчук С.В.

представників третьої особи ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3, на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи - Шоста Київська державна нотаріальна контора, Сьома Київська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, треті особи Шоста Київська державна нотаріальна контора, Сьома Київська державна нотаріальна контора, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погребняк Олег Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вепрейчук Оксана Іванівна про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 21 серпня 2015 року, частково скасованою ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 07 червня 2016 року, накладено арешт будинковолодіння (будинок з належною до нього земельною ділянкою), яке розташоване в АДРЕСА_1, шляхом заборони відчуження житлового будинку, заборони вчинення будь-яких правочинів щодо розпорядження даним майном; заборони вчинення дій щодо приватизації земельної ділянки.

В січні 2017 року представником ОСОБА_2 подано заяву про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 21 серпня 2015 року.

Як на підстави скасування заходів забезпечення позову посилається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 12 червня 2015 року їй належить право власності на зазначений вище житловий будинок, цей договір є чинним, оспорювання договорів купівлі-продажу від 01 грудня 1999 року, 05 травня 2015 року, 12 червня 2015 року не впливає на чинність правочину, за яким нею набуте право власності на будинок та не є спадковим майном.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 22 лютого 2017 року у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами заяви, посилається на те, що, вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції не встановив обставин про права на це майно інших осіб. Вказує, що висновок суду про оспорювання договору купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_2 набула право на будинок, не має правового значення.

В судовому засіданні представники ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали.

Представники позивача та відповідача ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не наводить встановлених ч.6 ст.154 ЦПК України підстав для скасування заходів забезпечення позову. Окрім того, питання дійсності договору купівлі-продажу від 12 червня 2015 року наразі також вирішується в цьому провадженні.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Правова природа арешту майна, вчиненого у зв»язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Як роз»яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Мета заходів забезпечення позову є гарантування можливості виконати рішення суду, у разі задоволення позову, та усунення для позивача перешкод, що можуть виникнути.

Відповідно до ч.6 ст.154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Тобто, наведені у ч.6 ст.154 ЦПК України підстави для скасування заходів забезпечення позову вказують на необхідність скасування цих заходів у зв»язку із їх подальшою недоцільністю унаслідок відмови у позові, закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду та за умови набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

З матеріалів справи убачається, що провадження у справі триває, судом вирішується питання дійсності правочинів щодо відчуження майна, відносно якого подано заяву про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, установлені ч.6 ст.154 ЦПК України підстави для скасування заходів забезпечення позову на теперішній час відсутні.

З матеріалів справи також убачається, що законність ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову перевірялась в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 За наслідками розгляду цієї скарги апеляційний суд дійшов висновку про відмову у способі забезпечення позову шляхом заборони вселення будь-яких осіб у будинок, проте визнав підставними інші способи забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відповідно до ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.218, 304, 305, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді Л.Д. Поливач

Є.В. Болотов