Постанова № 65941698, 06.04.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2017 р. Справа № 921/721/16-г/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Державної установи "Копичинська виправна колонія №112" в особі Дільниці соціальної реабілітації №2, вих.№362 від 08.02.2017 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 23.01.2017 року, суддя Руденко О.В.

у справі № 921/721/16-г/14

за позовом: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль

до відповідача: Державної установи "Копичинська виправна колонія №112", м. Копичинці, Гусятинський район, Тернопільська область в особі Дільниці соціальної реабілітації №2, с. Лосяч, Борщівський район, Тернопільська область

про cтягнення збитків в сумі 29 534,73 грн., заподіяних державі, в результаті порушення природоохоронного законодавства

за участю представників:

від позивача - Розанова О.З. - представник (довіреність вих.№1-1/176 від 20.01.2017р.)

від відповідача (скаржника) - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.01.2017 року в справі №921/721/16-г/14 позов задоволено. Стягнуто з Державної установи "Копичинська виправна колонія №112" (Тернопільська область, Гусятинський район, м. Копичинці, вул. Т.Г.Шевченка, 96, іден. код 08564475) в особі Дільниці соціальної реабілітації №2 - 29 534 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 73 коп. збитків, завданих державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства в наступних частинах:

- 30%, що становить 8 860 (вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн. 42 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України;

- 50%, що становить 14 767 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 36 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Озерянської сільської громади Борщівського району;

- 20%, що становить 5 906 (п'ять тисяч дев'ятсот шість) грн. 95 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33110331700657, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 37971052 в ГУДКСУ Тернопільській області, МФО 838012.

В апеляційній скарзі, відповідач, просить рішення господарського суду Тернопільської області від 23.01.2017 року в справі №921/721/16-г/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому апелянт вказує, що обов'язок з відшкодування майнової шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев, покладається саме на осіб, які безпосередньо вчинили таке правопорушення і вина їх встановлена у визначеному законом порядку. Відтак оскільки винних у вчинені даного правопорушення встановлено не було, відповідач не може нести жодної відповідальності за його вчинення.

У відзиві на дану апеляційну скаргу, позивач, заперечив її доводи, просив рішення господарського суду Тернопільської області від 23.01.2017 року в справі №921/721/16-г/14 залишити без змін.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк.арк. справи 104-105).

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вих.№1-1/904 від 23.03.2017 року).

Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Державний контроль за використанням і охороною земель, лісів та іншої рослинності відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів (ст. 20 Закону).

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №454/2011).

В свою чергу, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Реалізовуючи перелічені вище повноваження, на підставі направлення №501від 22.08.2016 р., начальником відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного і тваринного світу - старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Онищуком М.В., головними спеціалістами відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного і тваринного світу - державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Дудою В.І. та Вітряком О.В. 23 серпня 2016 року було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в діяльності Копичинської виправної колонії №112.

Дана перевірка була плановою, а відтак про її проведення, посадові особи відповідача були повідомлені заздалегідь. Зі змісту складеного, 23 серпня 2016 року за її результатами акту та додатків до нього слідує, що його примірник вручено під розписку керівнику виправної колонії; польова перелікова відомість пнів незаконно зрізаних дерев складена перевіряючими в присутності посадової особи відповідача та підписана нею; письмові пояснення по факту виявленої самовільної вирубки лісу надавались екологічній інспекції начальником дільниці соціальної реабілітації №2 с. Лосяч при Копичинській ВК №112 Фудиком І.Р. Наведеним в сукупності спростовуються твердження зазначені в апеляційній скарзі про проведення перевірки без відома та за відсутності посадових осіб Державної установи.

В процесі проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що Копичинська ВК №112 є постійним лісокористувачем, який здійснює лісогосподарську діяльність. Розрахункова лісосіка рубок головного користування на 2010-2018 роки в розмірі 0,14 тис. м. куб., затверджена наказом Мінприроди України від 24.12.2010 р. №596. Дільниця соціальної реабілітації №2 при Копичинській виправній колонії №112 в с. Лосяч Борщівського району, здійснює лісогосподарську діяльність на земельній ділянці в, відповідності до державних актів на право постійного користування. Впродовж 2016 року будь-які рубки у лісових насадженнях, наданих в постійне користування Копичинській ВК №112, на законних підставах не проводились.

При цьому, у акті перевірки посадові особи екологічної інспекції зазначили, що їм відповідачем не надано книги обліку лісопорушень, актів огляду місць рубок, тощо.

Натомість, у кварталі 1 виділі 11 екологічною інспекцією виявлено 16 пнів незаконно зрізаних дерев, зокрема, 15 шт. породи верба та 1 шт. породи граб, що зазначено у Польовій переліковій відомості. Клейма відводу та контролю на пнях відсутні. Деревина від зрізаних дерев на місці відсутня.

У письмових поясненнях від 23.08.2016 р., начальник Дільниці соціальної реабілітації №2 при Копичинській ВК №112 зазначає, що виявлені пні дерев у кварталі №1 виділі 11, зрізані невідомими особами, дозвіл на зрізання даних дерев нікому не видавався.

Згідно ст.1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 17 Лісового кодексу України визначено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, міськими державними адміністраціями. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Главою 8 Лісового кодексу України визначено поняття та процедуру лісовпорядкування. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №295492, Копичинська виправна колонія №112 на підставі розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 09.12.2005 р. №695 є постійним користувачем земельної ділянки площею 49,988 га (ліс), що розташована на території Пилатківської сільської ради Борщівського району Тернопільської області (29.07.2015 року створено Озерянську сільську громаду, до складу якої, увійшла Пилатківська сільська рада), з цільовим призначенням: для розміщення та постійної діяльності підприємства оборони.

Крім того, за матеріалами лісовпорядкування, а саме, Пояснювальної записки по Копичинській ВК №112 Борщівського району Тернопільської області (оригінал досліджувався в судовому засіданні, витяги наявні у справі) та планшету №1 лісовпорядкування 2008 р. слідує, що незаконна вирубка дерев здійснювалась саме на підвідомчій постійному лісокористувачу - відповідачу по справі, території.

В свою чергу, згідно до ст.19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до ст.ст. 63,64 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За приписами ст.ст. 86,89,90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідного до цього кодексу.

Згідно із п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до ст.107 цього Кодексу підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Факт виявлення екологічною інспекцією незаконної порубки лісу з однієї сторони та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації, з приводу даного факту та своєчасного його виявлення, свідчить про неналежну охорону лісу, тобто бездіяльність постійного лісокористувача, внаслідок чого скоєно незаконну порубку лісу.

Зокрема, при вирішенні даного спору судом встановлено, що Державна установа "Копичинська виправна колонія №112", не дотримавшись вимог законодавства, в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, від самовільної порубки на підпорядкованій їй території, не забезпечила збереження не призначених для порубки дерев, не здійснила комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігла порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявила таких порушень і не вжила відповідних заходів щодо їх усунення.

Більше того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на те, що після проведеної перевірки, службові особи виправної колонії №112, звертались до правоохоронних органів щодо виявленої незаконної рубки лісу та притягнення до відповідальності винних у цьому фізичних осіб.

Відповідно до п.п.6.1.2. п. 6 роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", з послідуючими змінами та доповненнями, у вирішенні спорів, щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами, при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам, необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Таким чином, суд переконаний, що в спірних правовідносинах, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає в допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев), внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає в незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Зважаючи на виявлені порушення норм природоохоронного законодавства, наслідково-причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, контролюючим органом підставно, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", обраховано збитки, обумовлені незаконною порубкою дерев, в сумі 29534,73 грн., які заявлені до стягнення із постійного лісокористувача.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.01.2017 року в справі №921/721/16-г/14 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Державної установи "Копичинська виправна колонія №112" в особі Дільниці соціальної реабілітації №2 залишити без задоволення.

3. Стягнути з Державної установи "Копичинська виправна колонія №112" в особі Дільниці соціальної реабілітації №2 (ЄДРПОУ 08564475) до спеціального фонду Державного бюджету України (банк: ГУДКCУ у Львівській області; МФО: 825014; отримувач: УДКСУ Личаківського району м. Львова; код ЄДРПОУ: 38007620; рахунок: 31216206782006) 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 11.04.2017 р.

Головуючий -суддя Малех І. Б.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.