Постанова № 65941690, 11.04.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа № 914/3141/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Іскра»

на рішення господарського суду Львівської області від 01.03.2017р.

у справі № 914/3141/16

за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Іскра», м.Львів

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «ВіЕс Банк», м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус ОСОБА_3, м.Львів

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання,

з участю представників:

від скаржника ОСОБА_4

від відповідача ОСОБА_5

від третьої особи не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обовязки, передбачені ст.22 ГПК України розяснені.

Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Третя особа належним чином була повідомлена про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерувала, в звязку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.03.2017р. у справі № 914/3141/16 (суддя Гоменюк З.П.) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 акціонерного товариства «Іскра», м.Львів до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ВіЕс Банк», м.Львів про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач Публічне акціонерне товариство «Іскра» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що банк не мав права вчиняти виконавчий напис на кредитному договорі, оскільки вчинення виконавчого напису на кредитному договорі не передбачено законом; підзаконний норматичнивй акт, що передбачає перелік документів, за яким вчинюється виконавчий напис на кредитному договорі не має зворотної дії в часі; кредитним договором не передбачено вчинення виконавчого напису на кредитному договорів. Окрім того, як зазначає скаржник, суд першої інстанції не з»ясував та не встановив, чи надавав відповідач нотаріусу для одержання виконавчого напису документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника ПАТ «Іскра» за кредитним договором та встановлюють прострочення виконання зобов»язання, та якщо і надавав, то які саме і чи підтверджували надані відповідачем нотаріусу документи безспірність заборгованості боржника та чи свідчили такі документи про наявність у боржника перед банком заборгованості саме у визначеному банком розмірі.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

15.06.2012р. між ОСОБА_2 акціонерним товариством Фольксбанк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк (банк, відповідач у справі) та ОСОБА_2 акціонерним товариством Іскра (позичальник, позивач у справі) укладено кредитний договір №KU017692 за яким банк відповідно до умов кредитного договору надає позичальнику кредит в розмірі 4500000 доларів США, а позичальник приймає кредит та зобовязується належним чином виконувати боргові зобовязання, що встановлені кредитним договором та законодавством України.

В подальшому сторонами укладалися додатки та додаткові угоди до кредитного договору, яким було змінено графіки зменшення розміру кредиту, базові умови кредитування та графіки погашення кредиту.

29.04.2015 р. між сторонами на забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором було укладено договір застави рухомого майна №1372.

31.08.2016 р. відповідачем було направлено позивачеві повідомлення-вимогу щодо повного дострокового повернення кредиту, в якому зазначено, що строкова заборгованість за сумою кредиту становить 3771704 доларів США основного боргу, прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 279499,53 доларів США простроченого боргу та прострочена заборгованість за комісією становить 319093,26 грн. простроченої комісії.

У звязку з невиконанням позивачем зазначених вимог щодо сплати заборгованості, Публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк звернулося до приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_3 із заявою №10-3/19979 від 24.11.2016 р. про вчинення виконавчого напису на кредитному договорі №KU017692, укладеному 15.06.2012 р. В поданій заяві банк зазначив, що за позичальником рахується прострочена заборгованість по тілу кредиту, що становить 444499,53 доларів США, що еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ станом на 24.11.2016 р. на дату складення розрахунку заборгованості становить 11373684,62 грн.

24.11.2016 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 3511, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства Іскра, що має місцезнаходження: 79066, м.Львів, вул.Вулецька. буд.14, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 00214244 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства ВіЕс Банк, що має місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Грабовського. 11, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України - 19358632, МФО 325213, р/р 37399000000008, що є правонаступникам за всіма правами та обовязками ОСОБА_2 акціонерного товариства ФОЛЬКСБАНК, що має місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Грабовського, 11, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 19358632, прострочену заборгованість по тілу кредиту за період з 01.03.2016 року по 24.11.2016 року у сумі 444499,53 доларів США (чотириста сорок чотири тисячі чотириста девяносто девять доларів США 53 центи), що еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ станом на 24.11.2016 року, на дату складання розрахунку заборгованості становить 11373684,62 грн. (одинадцять мільйонів триста сімдесят три тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 62 копійки) за Кредитним Договором №KU017692, укладеним 15.06.2012 року, з урахуванням внесених до нього змін та доповнень.

Крім того, 24.11.2016р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 3509, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно зі всіма приналежностями та покращеннями (конкретний перелік рухомого майна наведено в виконавчому написі), яке належить ОСОБА_2 акціонерному товариству Іскра та на підставі договору застави передане в заставу ОСОБА_2 акціонерному товариству ВіЕс Банк. За рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна запропоновано задовольнити вимоги ОСОБА_2 акціонерного товариства ВіЕс Банк за період з 01.03.2016 року по 24.11.2016 року включно, у розмірі: еквівалентному 4030203,53 доларів США, що у еквіваленті до національної валюти України гривні згідно курсу НБУ станом на дату здійснення розрахунку становить 103123312,42 грн. загальна сума заборгованості за кредитом (у т.ч. прострочена заборгованість по тілу кредиту 444499,53 дол. США) що у еквіваленті до національної валюти України гривні згідно курсу НБУ станом на дату здійснення розрахунку становить 11373684,62 грн.; еквівалентному 58157,06 доларів США сума нарахованих та несплачених відсотків, що у еквіваленті до національної валюти України гривні згідно курсу НБУ станом на дату здійснення розрахунку становить 1488100,69 грн.; 1315269,15 грн. сума нарахованої, але несплаченої комісії за період із 15.06.2012 р. по 23.11.2016 р., згідно з умовами кредитного договору; 873972,20 грн. нарахована банком пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, обрахованої від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, станом на 24.11.2016 р. за несвоєчасне повернення кредиту, процентів та/або комісій, згідно з умовами кредитного договору; 50000грн. плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму еквівалентну 4088360,59 доларів США, що у еквіваленті до національної валюти України гривні згідно курсу НБУ станом на дату здійснення розрахунку становить 104611413,11 грн. та 2239240,35 грн.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 02.12.2016 р. відкрито виконавче провадження №53017559 з виконання виконавчого напису №3511 від 24.11.2016 р.

Як зазначає позивач, про вчинення оспорюваного виконавчого напису товариство дізналося лише 07.12.2016 р., отримавши дану постанову про відкриття виконавчого провадження.

Позивач стверджує, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями законодавства та умов кредитного договору, нотаріус при його вчиненні не пересвідчився в безспірності заборгованості, виконавчий напис не містить всіх необхідних реквізитів та не міг бути вчинений, оскільки стосується повторного стягнення з позивача суми, яку вже було стягнено шляхом звернення стягнення на рухоме майно за виконавчим написом №3509 від 24.11.2016 р.

Враховуючи викладене, позивач вважає таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 24.11.2016 р., вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про стягнення з ПАТ Іскра на користь ПАТ ВіЕс Банк простроченої заборгованості по тілу кредиту за період з 01.03.2016 р. по 24.11.2016 р. у сумі 444499,53 доларів США, що еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ станом на 24.11.2016 року, на дату складання розрахунку заборгованості становить 11373684,62 грн. за кредитним договором №KU017692, укладеним 15.06.2012 року, з урахуванням внесених до нього змін та доповнень.

У вчиненні виконавчих написів нотаріуси керуються Цивільним кодексом України, Законом України Про нотаріат, Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тощо. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

Відповідно до ст.87 Закону України Про нотаріат, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.88 Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами,установами та організаціями не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Стаття 89 Закону містить вимоги щодо змісту виконавчого напису. Так, у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, імя, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк предявлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Як передбачено п.1.1. та п.1.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості проо найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. (п.2.1. глави 16 Порядку).

Пунктом 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Пунктами 3.2. та 3.5. цієї ж глави Порядку встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

За умовами п.4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, імя, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача; найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано; дату набрання чинності виконавчим написом; строк предявлення виконавчого напису до виконання; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою; інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України Про виконавче провадження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Пунктом 1 Переліку визначено, що для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобовязання.

Для одержання виконавчого напису на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобовязаннями додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. (п.2 Переліку).

Позивач стверджує, що вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріусом на кредитному договорі не було можливим, оскільки вчинення виконавчого напису на кредитному договорі не передбачено законом, а також умовами укладеного між сторонами кредитного договору.

Стосовно таких тверджень позивача слід зазначити наступне.

Так, пунктом 12.1.2. кредитного договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником боргових зобовязань за кредитним договором банк має право списати з рахунків позичальника суму боргу на підставі свого наказу про примусову оплату боргових зобовязань позичальника в порядку ст.49 Закону України Про банки і банківську діяльність, або/та звернути стягнення на предмет застави або/та звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобовязань за кредитним договором від поручителя (гаранта) або застосувати інший спосіб, передбачений кредитним договором або чинним законодавством.

Отже, даний пункт договору містить посилання на те, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником боргових зобовязань за кредитним договором банк має право застосувати інший спосіб, передбачений як кредитним договором так і чинним законодавством.

Відповідно до положень статті четвертої Цивільного кодексу України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон). Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Стаття 117 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обовязковими до виконання.

Закон України Про нотаріат у статті 87 визначає, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, за своїм способом викладення дана норма права є такою, що відсилає до підзаконного правового акту, а саме постанови Кабінету Міністрів України. В силу своєї правової природи Закон України, як акт, що регулює найважливіші суспільні відносини, не повинен вдаватися до надмірної деталізації та може містити посилання на підзаконні нормативно-правові акти, якими визначаються конкретні вимоги до здійснення певних процедур. Суд вважає, що вказівка позивача на те, що можливість вчинення виконавчого напису нотаріусом на кредитних договорах має бути чітко передбачена саме законом, не містить належного правового обґрунтування, оскільки обовязкові до виконання постанови Кабінету Міністрів України спрямовані на виконання законів та конкретизують їх приписи і є частиною законодавства України.

Крім того, суд зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р. Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. №662 була чинною на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису, відтак як приватний нотаріус так і відповідач діяли у межах норм діючого на той час законодавства. Той факт, що Постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. №662 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів станом на момент прийняття рішення у справі оскаржується в судовому порядку жодним чином не може впливати на встановлення судом підставності вчинення нотаріусом виконавчого напису станом на 24.11.2016 р.

Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як випливає зі змісту вказаної статті 18 ЦК України, а також статей 87, 88 Закону України Про нотаріат, вчинення виконавчого напису це захист нотаріусом прав кредитора за допомогою спрощеної, позасудової процедури, яка полягає у вчиненні на боргових документах напису про стягнення грошей або майна на його користь, за наявності між боржником і кредитором правовідносин, які визначаються Кабінетом Міністрів України шляхом встановлення переліку документів, що підтверджують ці правовідносини.

Відтак, як вбачається з вищенаведених норм, здійснення особою захисту своїх прав на стягнення заборгованості за кредитним договором у спосіб, який передбачено ст.18 ЦК України шляхом звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на кредитному договорі не ставиться у залежність від наявності чи відсутності такої умови у договорі.

Також суд не може погодитися з тим, що вчинивши оспорюваний виконавчий напис на кредитному договорі, нотаріус допустив повторне стягнення тієї ж заборгованості з ПАТ Іскра, оскільки ним вже було вчинено виконавчий напис на договорі застави, в тому числі і щодо стягнення простроченої заборгованості, яка є предметом виконавчого напису, що оскаржується у даній справі.

Чинне законодавство, зокрема частина перша статті 598, статті 599 601, 604 609 ЦК України, не відносить до підстав припинення зобовязань вчинення виконавчого напису нотаріусом та жодним чином не повязує припинення зобовязання з самою лише наявністю судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості, оскільки вказане не припиняє грошових зобовязань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Тому одночасне існування виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави та виконавчого напису про стягнення тієї ж суми заборгованості є допустимим доки зобовязання між сторонами не припиниться одним із визначених законом способів, в тому числі доки кредитор не отримає задоволення своїх вимог будь-яким із передбачених засобів.

На переконання позивача, виконавчий напис №3511 від 24.11.2016 р. не містить всіх необхідних (обовязкових) відомостей, зокрема в ньому не зазначено номерів рахунків в установах банків боржника та обовязкових реквізитів, встановлених ч.1 ст.4 Закону України Про виконавче провадження: дати прийняття і номеру рішення, згідно з яким видано документ, резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень, дати набрання рішенням законної сили та строку предявлення до виконання.

Стосовно цього суд звертає увагу позивача на те, що вимоги щодо наявності у виконавчому документі дати і номеру рішення, резолютивної частини рішення, дати набрання ним законної сили і строку предявлення до виконання застосовуються саме до судових рішень, а виконавчий напис нотаріуса не може містити таких даних, оскільки не належить ні до числа виконавчих листів та наказів, ані до числа ухвал та постанов судів, а є окремим різновидом виконавчих документів. Разом з тим оспорюваний виконавчий напис містить дату його вчинення, номер, за яким його зареєстровано, дату набрання чинності та строк предявлення виконавчого напису до виконання.

Статтею 4 Закону України Про виконавче провадження не встановлено необхідності зазначати у виконавчому документі номери рахунків в установах банків боржника.

Як вбачається з документів, наданих приватним нотаріусом суду, Публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк звернулося до приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_3 із заявою №10-3/19979 від 24.11.2016 р. про вчинення виконавчого напису на кредитному договорі №KU017692, укладеному 15.06.2012 р. В поданій заяві банк зазначив, що за позичальником рахується прострочена заборгованість по тілу кредиту, що становить 444499,53 доларів США, що еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ станом на 24.11.2016 р. на дату складення розрахунку заборгованості становить 11373684,62 грн. До заяви про вчинення виконавчого напису було долучено оригінали розрахунку загальної заборгованості перед ПАТ ВіЕс Банк по кредитному договорі №KU017692 від 15.06.2012 р. станом на 24.11.2016 р., кредитного договору №KU017692 від 15.06.2012 р. додатків та додаткових угод до нього, виписок із особових рахунків, копії вимог та довіреності представника, а також інформацію про курс валют станом на 24.11.2016 р.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем для одержання виконавчого напису на кредитному договорі було подано всі необхідні документи як того вимагає Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема оригінал кредитного договору з додатками та додатковими угодами до нього, а також засвідчену ПАТ ВіЕс Банк виписку з рахунків боржника, з якої вбачається, що непогашеною станом на 24.11.2016 р. є заборгованість в сумі 444499,53 доларів США, тобто різниця між дебетом рахунку (486000 доларів США) та кредитом рахунку (41500,47 доларів США).

Приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обовязки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.05.2015 р. у справі №6-158цс15. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суду України, зокрема в своїх постановах від 07.09.2016 р. у справі №910/32719/15 та від 16.01.2017 р. у справі №910/29733/15.

Як розяснено пунктом 8 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам, спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо субєктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Водночас слід мати на увазі, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Таким чином, господарський суд не повинен перевіряти правильність виконавчого напису з позиції законності дій приватного нотаріуса при його вчиненні та здійснювати оцінку його діям при вчиненні виконавчого напису, оскільки за змістом статей 1, 2, 18 Господарського процесуального кодексу України, статей 1 і 3 Закону України Про нотаріат нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а відповідно до статті 50 названого Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

У господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

Господарські суди при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, перевіряють лише належність банку як кредитору права вимоги, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також встановлюють наявність (відсутність) обєктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

Звертаючись з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач був зобовязаний довести шляхом подання відповідних доказів відсутність заборгованості перед кредитором або інший розмір такої заборгованості за кредитним договором, оскільки ним оспорюється визначена у виконавчому написі нотаріуса сума боргу. Зокрема, для цього позивач був вправі надати докази погашення заборгованості за кредитним договором, зробити власний контррозрахунок належних до сплати сум тощо.

Позивач впродовж розгляду справи неодноразово заявляв про те, що сума заборгованості не є безспірною, ПАТ Іскра не погоджувало з банком її розміру та повністю заперечує існування заборгованості в сумі, на яку було вчинено виконавчий напис, проте не вказав на те, в чому конкретно полягає неправильність нарахування суми заборгованості, а також не надав розрахунку, з якого можна було б встановити те, що на момент вчинення виконавчого напису заборгованість існувала в іншому розмірі.

Таким чином, позивачем у встановленому процесуальному порядку не спростовано належними та допустимими доказами, що сума заборгованості перед банком є іншою, ніж та, що вказана у спірному виконавчому написі.

З огляду на викладене, проаналізувавши підстави позову, перевіривши належність банку, як кредитору права вимоги за кредитним договором та правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, суд дійшов обгрунтованого висновку про неможливість визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Зважаючи на викладене, рішення господарського суду відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні господарського суду Львівської області від 01.03.2017р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 01.03.2017 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 01.03.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Іскра» - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 01.03.2017р. у справі № 914/3141/16 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

6. Повний текст постанови складено « 11» квітня 2017р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Малех І.Б.

суддя Плотніцький Б.Д.