Постанова № 65941681, 10.04.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р. Справа № 906/1206/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Розізнана І.В. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ "Орловський" на рішення господарського суду Житомирської області від "16" січня 2017 р. у справі №906/1206/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ "Орловський" (м. Київ)

до Державного підприємства "Попільнянське лісове господарство" (Житомирська область, смт. Попільня)

про стягнення 153 051,90 грн

Рішенням господарського суду Житомирської області від "16" січня 2017 р. у справі №906/1206/16 (суддя Прядко О.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ "Орловський" до Державного підприємства "Попільнянське лісове господарство" про стягнення 153 051,90 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Попільнянське лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ "Орловський" 16 780,75 грн пені, 390,15 грн 3 % річних, 1 005,76 грн судового збору. У частині стягнення 49 879,67 грн основного боргу провадження у справі припинено. В іншій частині в позові відмовлено. Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від "16" січня 2017 р. у справі №906/1206/16 Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦ "Орловський" подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду Рівненської області від 16 січня 2017 року по справі №906/1206/16 в частині відмови в задоволенні вимог по стягненню пені та штрафу з Державного підприємства «Попільнянське лісове господарство» на: «стягнути з Державного підприємства «Попільнянське лісове господарство» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ «ОРЛОВСЬКИЙ» пеню в розмірі 95 440,50 грн. та штраф в розмірі 7 341,58 грн.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "БЦ "Орловський" посилається на ту обставину, що господарський суд Житомирської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЦ «ОРЛОВСЬКИЙ та Державним підприємством «Попільнянське лісове господарство» був укладений договір купівлі-продажу необробленої деревини №353/24-03-2016 від 24 березня 2016 року.

Одночасно, 24.03.2016 р. до Договору укладено специфікацію, відповідно до якої продавець зобовязався на умовах договору поставити необроблену деревину загальною вартістю 510 792,00грн.

Покупець перерахував на рахунок продавця суму 130 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 730 від 16.05.2016р. та 278 342,39 грн. відповідно до платіжного доручення № 853 від 07.06.2016р. Таким чином, загалом Позивачем перераховано Відповідачу оплату в сумі 430 289,49 грн.

Продавець виконав свої зобовязання частково та поставив товар, а також надав послуги на загальну суму 325 409,82 грн.

Останній термін для здійснення поставки на залишкову суму за Договором в розмірі 104879,67 грн. був 14.06.2016р.

Відповідач в усній формі відмовився від виконання своїх зобовязань на залишкову суму передоплати в розмірі 104 879,67 грн. почав поступово повертати. На даний час повернуто 55 000,00 грн.

Листом від 21.11.2016р. № 0232 позивач звернувся до відповідача із проханням повернути попередню плату в сумі 49 879,67 грн., у звязку із відсутністю відвантажень товару.

Скаржник звертає увагу на те, що останній термін поставки товару на залишкову суму в розмірі 104 879,67 грн. був 14.06.2016р., поставка не здійснена, сума передоплати не повернена, а отже виникає право нарахування процентів та інших штрафних санкцій.

Таким чином, позивач нарахував пеню у розмірі 95 440,50 грн. із розрахунку, що останній термін поставки товару був 14.06.2016 р., фактично поставка була здійснена 27.06.2016 р., сума оплати за товар складає 104 879,67 грн.. Отже, пеня нарахована за період з 15.06.2016 р. до 13.09.2016 р., тобто за 91 день.

Також, скаржник звертає увагу не те, що сума 3% річних починає нараховуватись від дати, коли відповідач відмовився здійснювати відвантаження товару та почав повертати кошти. Відтак, сума 3% річних становить 390,15 грн.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідач є державним підприємством, державна частка якого у статутному капіталі становить 100%. Таким чином, сума штрафу в розмірі 7% відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України за прострочення виконання з 14.06.2016р. по даний час на суму 104 879,67 грн. становить 7 341,58 грн.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ "Орловський" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

14.03.2017 р. Державне підприємство "Попільнянське лісове господарство" надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ "Орловський" залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 16.01.2017 р. без змін.

У судовому засіданні представник Державного підприємства "Попільнянське лісове господарство"- ОСОБА_1 заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від "16" січня 2017 р. у справі №906/1206/16 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча про дату час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі другого кварталу 2016 року, який відбувся 24.03.2016 на товарній біржі "Всеукраїнська лісова біржа" та зареєстрований за № 353/24-03-2016, між товариством з обмеженою відповідальністю "БЦ "Орловський" (продавець/позивач) та державним підприємством "Попільнянське лісове господарство" (покупець/відповідач) було укладено договір № 353/24-03-2016 купівлі-продажу необробленої деревини від 24.03.2016 р.

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язався передати, а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаним в цьому Договорі.

Згідно п.1.3. договору. Товаром по цьому договору є необроблена деревина, стандартизована в лоти, та реалізована під час аукціону, а саме: лот №138, лот №140, лот №142, лот №147.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що загальна вартість товару, що є предметом цього договору, складає 510 792,00 грн.

Відповідно до п.2.2. договору, за 3 дні до початку відвантаження товару, продавець надає покупцеві та біржі повідомлення про готовність відвантаження та лист запрошення на відбір товару.

За п. 2.4 договору, при відвантаженні товару залізничним транспортом, покупець додатково сплачує продавцю вартість послуг по перевезенню товару залізничним транспортом, вартість пакувальних реквізитів, карантинних та радіологічних сертифікатів.

Сума гарантійного внеску, перерахована покупцем на рахунок біржі для участі в аукціоні із продажу ресурсів необробленої деревини, перераховується продавцю в якості частини оплати за проданий товар. (п.2.6. договору)

За приписами п.3.2. договору продавець передає товар у власність покупця за умовами франко-склад продавця (франко-нижній, франко-верхній, EXW-нижній) відповідно до Специфікації що є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. п. 3.3, 3.4 договору, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар після отримання 100% передплати за партію товару на протязі 5-ти робочих днів. Під час передачі товару продавець надає покупцеві наступні документи: товаро-транспортну (залізничну) накладну, рахунок-фактуру. Про відвантаження партії товару продавцем повідомляється біржа. Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

Згідно п. 5.3 договору, за несвоєчасне або не в повному обсязі надання товару, продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі 1% від вартості ненаданого своєчасно товару за кожен день такого ненадання. В разі, коли прострочення термінів надання товару триває більш на 10 (десять) банківських днів, продавець повертає покупцеві всі сплачені ним за товар кошти, що не звільняє продавця від сплати пені та обовязку надання товару.

Пунктом 5.4. договору, за несвоєчасне прийняття товару покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі 0,3% від вартості за кожен день прострочення прийняття товару. Пеня починає нараховуватися через 5 (пять) робочих днів з моменту повної оплати товару.

Даний договір діє з 01.04.2016 р. по 30.06.2016 р., закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. (п.7.2 та п.7.3 договору)

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що сума гарантійного внеску, яку було 27.04.2016 зараховано продавцю в якості авансу за переданий товар склала 21 947,10 грн.

В той же час, як вбачається з платіжного доручення №730, на виконання умов договору купівлі-продажу від 24.03.2016, 16.05.2016 покупцем було перераховано на рахунок продавця 130 000,00 грн передоплати, у зв'язку з чим станом на вказану дату на рахунку продавця вже обліковувалося 151 947,10 грн (21947,10 + 130000,00).

03.06.2016 постачальник залізничним транспортом відвантажив покупцю товару на суму 156 564,50 грн (73 498,20 + 83 066,30), до яких було додано вартість послуг по перевезенню вантажу у розмірі 8 419,99 грн (4129,69 + 4290,30). Загальна сума поставки склала 164 984,49 грн (156564,50 + 8419,99), доказом чого є видаткові та товаро-транспортні накладі (а. с. 83 - 85, 89 - 91).

В подальшому, 07.06.2016 згідно з платіжного доручення № 853 покупець перерахував на рахунок продавця другий транш передоплати у розмірі 278 342, 39 грн, в результаті чого продавцем залізничним транспортом було відвантажено йому ще дві партії товару, а саме: 14.06.2016 на суму 77 448,95 грн (вартість послуг по перевезенню вантажу склала 4571,12 грн) та 24.06.2016 на суму 73 865,80 грн (вартість послуг по перевезенню вантажу склала 4539,46 грн). Загальна сума поставки склала 160 425,33 грн (151314,75 + 9110,58), доказом чого є видаткові та товаро-транспортні накладі (а. с. 80 - 82, 86 - 88).

Таким чином, з моменту укладення договору по 24.06.2016 включно продавцем було поставлено покупцю деревини на суму 325 409,82 грн (164984,49 + 160425,33), проти оплачених покупцем 430 289,49 грн (151947,10 + 278342,39). Недопоставлена продавцем сума товару склала 104 879,67 грн.

Протягом вересня місяця 2016 року (13-15, 19-22, 29 числа) та 04.10.2016 продавець здійснив поетапне перерахування на рахунок покупця повернення коштів у загальній сумі 55 000,00 грн. Як вбачається з акту звіряння взаємних розрахунків за 2016 рік (а. с. 66), станом на 31.12.2016 заборгованість продавця перед покупцем згідно з даних обліку становила 49 879,67 грн (104 879,67 - 55000,00).

У зв'язку з відсутністю відвантажень товару по договору №353/24-03-2016 купівлі-продажу необробленої деревини від 24.03.2016, покупець звернувся до продавця листом від 21.11.2016 вих. № 0232 з проханням повернути попередню оплату у сумі 49 879,67 грн (а. с. 65)

У відповідь на лист-вимогу, продавець згідно з платіжним дорученням № 4237 від 14.12.2016 повернув покупцю вище вказану суму боргу (а. с. 71).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вказана оплата була проведена вже після порушення провадження у даній справі, таким чином суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що провадження в частині стягнення на користь позивача 49 879,67 грн основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Водночас, за неналежне виконання продавцем своїх договірних зобов'язань покупець заявив до стягнення з продавця штрафні санкції у вигляді пені на суму 95 440,50 грн, штрафу на суму 7 341,58 грн та 3% річних у розмірі 390,15 грн.

Суд апеляційної інстанції, надавши юридичну оцінку обставинам справи та врахувавши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з наявних матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу необробленої деревини.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вже зазначалось, продавець за умовами п.3.3,3.4 договору зобовязаний передати покупцю товар після отримання 100% передоплати за партію товару на протязі 5 робочих днів. Проте, враховуючи, що станом на 07.06.2016 покупцем було передплачено партію товару на суму 430289,49 грн., а поставлено лише на 325 409,82, суд прийшов до висновку про неналежне виконання продавцем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу. До того ж, останні партії товару передані покупцю 14.06.2016 і 24.06.2016 з порушенням строків виконання зобовязань, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За неналежне виконання продавцем своїх договірних зобов'язань покупець на підставі п.5.3 договору заявив до стягнення з продавця штрафні санкції у вигляді пені на суму 95 440,50 грн. , визначивши період її нарахування з 14.06.2016 по 13.09.2016. Пеня розрахована за період, початок якого визначений з дня настання прострочення 5-тиденного строку поставки і закінчення нарахування пені визначено по день початку повернення продавцем коштів, одержаних від покупця як передоплата товару.

Розглянувши поданий позивачем розрахунок, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд першої інстанції при вирішені спору дійшов висновку про часткове задоволення пені в сумі 16 780,75 грн., надавши тлумачення п.5.3 договору та визначивши період можливого нарахування пені протягом 10 днів від дня початку прострочення, виходячи з того, що указаним пунктом договору передбачається, починаючи з 11 дня прострочення, обовязок продавця повернути грошові кошти, одержані в якості передоплати, а також сплатити пеню за час прострочення , що не звільняє його від обовязку передати покупцеві товар.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду, оскільки положення указаного пункту договору не відповідають приписам закону, зокрема ст. 610, 611, ч.3 ст.612, ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Як відомо, частина 3 ст.612 ЦК України передбачає можливість кредитора відмовитись від прийняття виконання у разі, якщо внаслідок прострочення боржника таке виконання втратило інтерес для кредитора. Покупець за договором купівлі продажу, який не отримав обумовлений договором товар у повному обсязі на протязі тривалого часу листом від 21.11.2016 висловив свою вимогу повернути йому суму передоплати і таким чином скористався своїм правом відмовитись від подальшого виконання зобовязань за укладеним договором. На думку апеляційного суду, саме ця дата є датою відмови від укладеного договору і виконання зобовязань за ним. Включно до цієї дати продавець мав право і можливість виконати зобовязання з поставки необробленої деревини на суму одержаної ним передоплати. Таким чином, положення пункту 5.3 договору в частині нарахування пені могли бути застосовані позивачем на протязі всього періоду часу до цієї дати.

Відтак, апеляційний суд прийшов до висновку, що вимога позивача в частині нарахованих ним сум пені цілком відповідає приписам закону і договору і підлягає стягненню в повному обсязі.

Що стосується стягнення з продавця 7 341,58 грн. штрафу, що складає 7% від суми простроченого виконання зобов'язання за недопоставку товару у розмірі 104 879,67 грн., колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є державним підприємством, державна частка якого у статутному капіталі становить 100%.

У звязку з тим, що Державне підприємство "Попільнянське лісове господарство" не виконало зобов'язань за договором 353/24-03-2016 купівлі-продажу необробленої деревини, позивач вимагає застосування до продавця наведених положень закону і стягнення 7341,58 грн. штрафу.

Судом першої інстанції застосовано при вирішенні цієї вимоги правову позицію Верховного Суду України, неодноразово висловлену ним у постановах від 06.12.2010 №3-4гс10, від 20.12.2010 №3-41гс10, від 04.02.2014 № 3-1гс14 та інших.

Проте, апеляційний суд вважає, що наведена позиція Верховного Суду не може бути застосована у обставинах цієї справи. Як вбачається зі змісту розділу 5 спірного договору «Відповідальність сторін та вирішення спорів», сторонами не передбачено такого виду відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань, як штраф, натомість, п.5.2,5.3, 5.4 цього розділу передбачається стягнення пені у разі порушення тих чи інших умов договору. З огляду на такий зміст договору вбачається необгрунтованим посилання на абзац перший частини 2 статті 231 ГК України в тій частині, що штраф підлягає застосуванню лише у разі, якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом, оскільки договором не передбачено стягнення такого виду санкцій як штраф.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 390,15 грн., апеляційний господарський суд приймає до уваги наступне.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу розрахунку суми 3 відсотків річних вбачається, що позивач визначив період нарахування таким чином, що він починається з 13.09.2016 і відсотки нараховуються до 02.12.2016. Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку, що відмова від виконання зобовязань за цим договором відбулась 21.11.2016 у звязку з вимогою покупця повернути суму передоплати, що фактично означає втрату інтересу і відмову від подальшого виконання договору, слід вважати, що в цей період відносини сторін були урегульовані договором від 23.03.2016, а відтак зобовязання, яке не було виконано належним чином, було негрошовим і полягало у неповному виконанні обовязку передати товар покупцю, що, як висновок, виключає застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України.

При цьому, судом також враховується й наведене в п. 5.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, у даному випадку правові підстави для стягнення трьох відсотків річних відсутні. Таким чином у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 390,15 грн. слід відмовити.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність змінити рішення господарського суду Житомирської області та стягнути з відповідача 95 440,50 грн. пені, 7 341,58 грн. штрафу, та відмовити в стягненні 390,15 грн. 3% річних.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена в повному обсязі, таким чином вбачається за необхідне змінити рішення суду першої інстанції на підставі положень п.4 ч.1 ст.103 ГПК України та викласти резолютивну частину в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ "Орловський" на рішення господарського суду Житомирської області від "16" січня 2017 р. у справі №906/1206/16 задовольнити частково.

Рішення суду першої інстанції змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Попільнянське лісове господарство" (13500, Житомирська обл., Попільнянський район, смт. Попільня, вул. Богдана Хмельницького, буд. 61, код ЄДРПОУ 13549845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ "Орловський" (04060, м. Київ, Шевченківський район, вул. Орловська, буд. 8/1, код ЄДРПОУ 37495823) 95440,50 грн. пені, 7 341,58 грн. штрафу, 2 289,91 грн. судового збору.

В частині стягнення 49 879,67 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В частині стягнення 390,15 грн. 3% річних відмовити."

Стягнути з Державного підприємства "Попільнянське лісове господарство" (13500, Житомирська обл., Попільнянський район, смт. Попільня, вул. Богдана Хмельницького, буд. 61, код ЄДРПОУ 13549845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ "Орловський" (04060, м. Київ, Шевченківський район, вул. Орловська, буд. 8/1, код ЄДРПОУ 37495823) 2 518,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Житомирської області видати накази.

Справу №906/1206/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Бучинська Г.Б.