Ухвала суду № 65941221, 11.04.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"11" квітня 2017 р. Справа № 922/4312/16

вх. № 73

Суддя господарського суду: Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання: Косма К.І.

за участю представників :

стягувача - не з'явився;

боржника (скаржника) - ОСОБА_1 (дов.№1 від 30.05.16);

представник Московського ВДВС - не з'явився.

розглянувши скаргу Комунального підприємства "Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування" м.Харків на дії Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вх.№73 від 27.03.2017 року) за позовом ТОВ "Коверіс Рігід Україна", м. Київ до

Комунального підприємства "Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування" м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2017 по справі № 922/4312/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" було задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства "Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" 697 853,67грн. основного боргу, 3% річних в сумі 10972,18грн., 10632,39 гривень судового збору.

На виконання рішення суду було видано наказ.

Ухвалою господарського суду від 14.03.2017 року заяву Комунального підприємства "Міська молочна фабрика - кухня дитячого харчування" від 03.03.2017 (вх.№ 7525) про розстрочку виконання рішення суду по справі № 922/4312/16 - задоволено.

Розстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 07 лютого 2017 року у справі № 922/4312/16 в непогашеній сумі 708 825,85 (сімсот вісім тисяч вісімдесят двадцять п'ять) грн. 85 коп. згідно з наступним графіком:

- в строк до 31.03.17 включно -150000,00 грн.;

- в строк 30.04.17 включно -150000,00 грн.;

- в строк до 31.05.17 включно -150000,00 грн.;

- в строк до 30.06.17 включно -150000,00 грн.;

- в строк до 31.07.17 включно -108825,85 грн.

Всього 708 825,85 грн.

27.03.2017 року від Комунального підприємства "Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування" м. Харків на дії Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вх.№73 від 27.03.2017 року,в якому останній просить суд :

скасувати постанову № 53527413 винесену 03 березня 2017 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 за наказом Господарського суду Харківської області №922/4212/16, який виданий 21.02.2017 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування» в розмірі 719 458.24 грн. та про стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 71 945.82 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2017 року, прийнято скаргу Комунального підприємства "Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування" м.Харків на дії Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вх.№73 від 27.03.2017 року) до розгляду. Розгляд призначено на "11" квітня 2017 р. о 10:30.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. При цьому неявка належним чином повідомлених учасників процесу та органу ДВС не є перешкодою у розгляді скарги.

На розгляд скарги з'явився лише представник скаржника.

В судовому засіданні представник скаржника свою скаргу підтримав повністю та просить суд її задовольнити.

Заперечень проти скарги з боку органу ДВС суду не подано.

Розглянувши подану скаргу Комунального підприємства "Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування" м. Харків на дії Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, дослідивши подані документи та матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

В силу приписів ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 124 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

У відповідності до ч.1 ст.116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Суду у справі Янголенко проти України, no.14077/05, від 10.12.2009).

Пункт 1 ст.6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст.6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі Глоба проти України, no.15729/07, від 05.07.2012р.).

03.03.2017р. державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 було відкрите виконавче провадження постановою за № 53527413

У зазначеній Постанові державним виконавцем було допущено технічні помилки, а саме помилково зазначено номер наказу 922/4212/16, замість:№922/43 12/16 який виданий 21.02.2017 господарським судом Харківської області, а також невірно визначено організаційно правову форму підприємства боржника, вказано :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування» , замість: Комунальне підприємство «Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування».

В силу положень ч.1 ст.4 Закону України „Про виконавче провадження, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, імя, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, імя та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк предявлення рішення до виконання.

При цьому, ч.3 ст.4 вказаного Закону передбачено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

За приписами абзацу третього ч. 3 ст. 74 Закону, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Із матеріалів справи вбачається, що в порушення наведених норм державний виконавець, в постанові про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2017 за № 53527413. неправильно вказав номер наказу господарського суду Харківської області та не вірно вказав організаційно - правову форму боржника.

Отже, враховуючи вищенаведене, а також те, що допущені державним виконавцем помилки щодо назви боржника та номеру виконавчого документу перешкоджають подальшому проведенню виконавчих дій та перешкоджає боржнику виконати рішення суду від 07.02.2017р., яке є обов'язковим до виконання в добровільному порядку, господарський суд приходить до висновку, що Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження підлягаю визнанню недійсною.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

У п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. зазначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

Тобто, ані Господарський процесуальний кодекс України, ані Законом України «Про виконавче провадження» не надає повноважень відповідному суду скасувати акти державної виконавчої служби. З метою поновлення порушеного права, господарський суд вправі постанову державної виконавчої служби або наслідки виконавчих дій визнати недійсними. До того ж, суд не справі зобов'язати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із наведеним Законом можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності доводів заявника та задоволення скарги Комунального підприємства "Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування" м. Харків на дії Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області (вх.№73 від 27.03.2017 року) шляхом визнання недійсною постанови № 53527413 винесену 03 березня 2017 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 за наказом Господарського суду Харківської області №922/4212/16, який виданий 21.02.2017.

Керуючись ст.86, 1212 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу Комунального підприємства "Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування" м. Харків на дії Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області (вх.№73 від 27.03.2017 року) задовольнити .

Визнати недійсною постанову № 53527413 винесену 03 березня 2017 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 за наказом Господарського суду Харківської області №922/4212/16, який виданий 21.02.2017 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування» в розмірі 719 458.24 грн. та про стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 71 945.82 грн.

Суддя Присяжнюк О.О.