Рішення № 65941211, 03.04.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р.Справа № 922/635/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Підприємство "Палац Праці" об'єднання профспілок Харківської області, м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Строкова Л.С. за довіреністю №07 від 05.01.2016

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Підприємство «Палац Праці» Об'єднання профспілок Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень №126-13, укладеним між сторонами 10.12.2013 р. Відповідно до вимог позову заявлена до стягнення сума заборгованості становить 12989,10 грн., з яких 6375,44 грн. - основний борг, який складається із: 4338,96 грн. - орендної плати за період з 11.05.2014 р. по 31.08.2014 р., 1326,08 грн. - за послугу з утримання будинку та прибудинкової території за період з 11.05.2014 р. по 31.08.2014 р., 581,84 грн. - за централізоване опалення за період з 11.05.2014 р. по 31.08.2014 р., 75,68 грн. - за водопостачання за період з11.05.2014 р. по 31.08.2014 р., 52,88 грн. - за водовідведення за період з 11.05.2014 р. по 31.08.2014 р., 5136,12 - інфляційного знецінення коштів за період з 11.05.2014 р. по 31.12.2016 р., 477,54 грн. - відшкодування за користування чужими грошима із розрахунку 3% річних за період з 11.05.2014 р. по 31.12.2016 р. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати за користування орендованими приміщеннями. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 22 лютого 2017 року було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 13 березня 2017 року.

Розгляд справи було відкладено на 03 квітня 2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав.

Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 01.02.2017 року, місцезнаходження відповідача - АДРЕСА_1, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

10 грудня 2013 року між Підприємством «Палац Праці» Об'єднання профспілок Харківської області (позивач по справі) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідач по справі) був укладений договір оренди нежитлових приміщень та про відшкодування витрат на утримання орендованих приміщень та надання комунальних послуг № 126-13, відповідно до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення № 75-04, загальною площею 19,0 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3, під'їзд 7, поверх 5.

Факт передачі приміщень від орендодавця орендарю відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України підтверджено актом прийому-передавання від 10.12.2013 р.

Термін дії договору встановлений п. 6 договору до 30.11.2014 р.

Орендар своїм листом від 29.08.2014р. повідомив орендодавця про дострокове розірвання договору з 31.08.2014 р.

Повернення приміщень орендодавцеві підтверджується актом прийому-передавання від 31.08.2014 р., чим припинено дію договору.

Згідно ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За загальним положенням цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, надати послугу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із засобів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передавання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Власником будинку № 1 на майдані Конституції міста Харкова, та орендованого приміщення у тому числі, є Об'єднання профспілок Харківської області (Випискою про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.10,2004 р.), яке передало право володіння та користування будинком, з правом здачі в оренду (нематеріальний актив) та з обов'язком утримувати будинок в належному технічному та санітарному стані, спеціально створеному, відповідно до ст. 35 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Підприємству «Палац Праці» ОПХО (виписка із Статуту).

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до пунктів 2.1.1 - 2.1.3 договору орендодавець забезпечує функціонування систем теплопостачання, електропостачання, водопостачання, водовідведення (транзитом) та забезпечує утримання будинку та прибудинкової території.

Тобто, спірний договір, відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, є змішаним договором, який містить елементи договору оренди нежитлових приміщень та договору про відшкодування витрат на утримання будинку, прибудинкової території, спільне використання технологічних мереж та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг з теплопостачання, електропостачання, водопостачання та водовідведення.

Відносини, що стосуються оренди нежитлових приміщень, врегульовані параграфами 1, 4 глави 58 Цивільного кодексу України та главами 19-22, 24, 26 та параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відносини, що стосуються надання комунальних послуг, у тому числі послуг з утримання будинку та прибудинкової території, врегульовані законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630. Правилами приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова, затвердженими Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.09.2010 р. № 321 та іншими нормативними актами.

Згідно ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплатити спожиті комунальні послуги у повному обсязі у встановлені договором строки.

Згідно ст. 193 господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативних актів, договору.

Згідно ч. 2 ст.193 господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони, відповідно до пункту 4.6 договору, домовилися про те, що у всіх інших ситуаціях, які залишено не врегульованими договором, сторони керуються нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до п.3.1 договору відповідач зобов'язаний не пізніше 10 числа кожного поточного місяця перераховувати позивачу плату за користування орендованими приміщеннями у розмірі 99,70 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, у тому числі: 60,75 грн. - орендної плати, 14,54 грн. - відшкодування вартості послуги з утримання будинку та прибудинкової території, 6,38 грн. - відшкодування вартості центрального теплопостачання, 0,83 грн. - відшкодування вартості водопостачання, 0,58 грн. - відшкодування вартості водовідведення та 16,62 грн. - податок на додану вартість.

Загальна щомісячна плата за користування орендованими приміщеннями, площею 19,0 кв.м., встановлена сторонами у розмірі 1894,32 грн., з урахуванням ПДВ, у тому числі: 1385,10 грн. - орендна плата, 331,52 грн. - відшкодування вартості послуги з утримання будинку та прибудинкової території, 145,46 грн. - відшкодування вартості послуги з центрального опалення, 18,92 грн. - відшкодування вартості спожитої послуги з водопостачання, 13,22 грн. - відшкодування вартості послуги з водовідведення (фіксовані платежі).

Відповідно до пункту 3.2 договору орендар самостійно розраховує загальну суму до сплати. Зобов'язання по сплаті вважаються виконаними з дня надходження коштів на рахунок орендаря і зараховуються ним в рахунок погашення належних платежів у хронологічному порядку, незалежно від періодів, зазначених у платіжних документах орендаря, дотримуючись черговості, встановленої статтею 534 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу погашаються витати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу оплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 1.1 договору усі його умови визначені сторонами у якості істотних.

Факт користування орендованими приміщеннями підтверджується актами приймання-передавання від 10.12.2013 р. та від 31.08.2014 р.

Порушуючи вказані умови договору відповідач заборгував орендодавцеві за користування орендованими приміщеннями 6375,44 грн. за період з 11.05.2014 р. по 31.08.2014 р., у тому числі: 4338,96 грн. - орендної плати; 1326,08 грн. - вартість послуги з утримання будинку та прибудинкової території; 581,84 грн. - вартість послуги з центрального опалення; 75,68 грн. - вартість послуги з водопостачання; 52,88 грн. - вартість послуги з водовідведення. Розрахунок суми заборгованості судом перевірений.

Згідно зазначеним умовам договору та відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України, орендодавцем зараховано із коштів у сумі 5000,00 грн., що надійшли від орендаря 29.05.2014 р., зараховано 10,12 грн. - у погашення пені за квітень 2014 року. Решта сума пені 212,95 грн. за період з травня по серпень 2014 року, залишається не погашеною, але із-за спливу річного строку, встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України, зазначена сума пені позивачем не стягується.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційного знецінення коштів за період з 11.05.2014 р. по 31.12.2016 р. складає 5136,12 грн., а сума безпідставного збагачення боржника із розрахунку трьох процентів річних за той же період складає 477,54 грн.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин. на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтвердив сплату заборгованості за договором оренди № 126-13 від 10.12.2013 р. у сумі 6375,44 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 6375,44 грн. основної заборгованості за користування орендованими приміщеннями, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за користування орендованими приміщеннями за договором оренди № 126-13 від 10.12.2013 р.

Сума основної заборгованості підтверджена відповідачем при підписанні бухгалтерського акут звіряння розрахунків від 01.09.2014 р.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційного знецінення коштів у сумі 5136,12 грн. за період з 11.05.2014 р. по 31.12.2016 р. та трьох процентів річних за користування чужими грошима в сумі 477,54 грн. за період з 11.05.2014 р. по 31.12.2016 р., суд встановив, що їх нарахування є вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 525, 534, 256, 612, 623-625, 629, 631, 759, 762, 782, 797 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173-175, 179, 180, 188, 189, 190, 193, 197, 198, 199, 203, 216-218, 222, 224, 226, 229, 230 Господарського кодексу України, нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги на утримання прибудинкових територій», Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Харкова, Реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного Реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий 04.07.2013 р. Червонозаводським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України у Харківській області, зареєстрована адреса місця проживання: м. Харків, 61005, АДРЕСА_2) на користь Підприємства «Палац Праці» Об'єднання профспілок Харківської області (код ЄДРПОУ 30238257, юридична адреса: м. Харків, 61003, майдан Конституції, 1, під'їзд 3, поверх 5, П/рах. 26005036215700 у АТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005) - 6375,44 грн. основної заборгованості, 5136,12 грн. інфляційного знецінення коштів, 477,54 грн. трьох відсотків річних та 1600,00 грн. сплаченого судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 10.04.2017 р.

Суддя С.А. Прохоров