Ухвала суду № 65940847, 10.04.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"10" квітня 2017 р. Справа № 918/80/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву № 03-10/71 від 30.03.2017 року Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради про розстрочення виконання рішення суду у справі № 918/80/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради

про стягнення заборгованості в сумі 1 836 753 грн. 64 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №03-05/3/3 від 03.01.2017р.;від відповідача (заявника) - ОСОБА_2, довіреність №03-10/71/1 від 23.09.2015р.

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради про стягнення заборгованості в сумі 1 836 753 грн. 64 коп., з яких 1 660 975 грн. 08 коп. - основний борг за періоди лютий-квітень 2016 року, жовтень-грудень 2016 року та січень 2017 року, 29 543 грн. 05 коп. - пеня, 9 972 грн. 36 коп. - 3% річних, 136 263 грн. 15 коп. - збитки від інфляції.

Рішенням суду від 15 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" основний борг за період жовтень-грудень 2016 року, січень 2017 року в сумі 1 287 057 грн. 56 коп., пеню в сумі 29 542 грн. 08 коп., 3% річних в сумі 1 689 грн. 83 коп., збитків від інфляції в сумі 7 902 грн. 38 коп. та 19 892 грн. 88 коп. витрат по оплаті судового збору.

28 березня року на виконання вищезазначеного рішення видано наказ.

30 березня 2017 року від Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява № 03-10/71 від 30.03.2017 року про розстрочення виконання рішення суду, в якій останній просить розстрочити виконання рішення господарського суду Рівненської області № 918/80/17 від 15 березня 2017 року згідно зазначеного в заяві графіку.

Ухвалою суду 30 березня 2017 року заяву № 03-10/71 від 30.03.2017 року про розстрочення виконання рішення суду у справі № 918/80/17 прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 10 квітня 2017 року.

06 квітня 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення по справі (а.с. 102-105).

07 квітня 2017 року від відповідача (заявника) через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли пояснення (а.с. 113-114).

У судовому засіданні 10 квітня 2017 року представник Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради підтримав заяву про розстрочення виконання рішення суду у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства та просив її задовольнити. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" заперечив проти задоволення наведеної заяви у зв'язку з її необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про розстрочку виконання судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність відмови у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

За змістом ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Із зазначеного вбачається, що ГПК України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. № 9 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд зобов'язаний враховувати інтереси не лише боржника, а й стягувача.

Разом з тим, стягувач також є суб'єктом господарювання, здійснює підприємницьку діяльність та зобов'язаний оплачувати роботу своїх працівників. З матеріалів справи вбачається, що даний субєкт також перебуває у скрутному матеріальному становищі.

В той же час, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням до суду з урахуванням фінансового стану обох сторін.

Приписами частини 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради не довело належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон повязує можливість розстрочення виконання прийнятого у даній справі судового рішення, у задоволенні його заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 86-87, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Комунальному підприємству "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради у задоволенні заяви № 03-10/71 від 30.03.2017 року про розстрочення виконання рішення суду у справі № 918/80/17.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27);

3 - відповідачу (заявнику) рекомендованим (33028, м. Рівне, м-н Просвіти, буд. 1).