Рішення № 65940803, 06.04.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Справа № 915/101/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2О . дов. б/н від 16.06.2016,

представника відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотог-Дон»

(54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 113/1),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (57286, Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, 64)

про: стягнення заборгованості за договором поставки №НГЗ-Д-16-188 від 17.05.2016 в сумі 8269,96 грн., з яких: 7540,79 грн. пеня та 729,17 грн. 3% річних, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Технотог-Дон звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод пені в сумі 7540,79 грн. та 3% річних в сумі 729,17 грн. за порушення строку виконання договірного зобовязання.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору поставки НГЗ-Д-188 від 17.05.2016 порушив договірні зобовязання в частині своєчасної оплати залишку заборгованості за поставлений товар у розмірі 70 % від загальної вартості товару, у звязку з чим, позивачем були нараховані пеня та 3% річних.

Відповідач у наданому до суду відзиві (вх. №3594/17 від 10.03.2017) та додаткових поясненнях (вх. №4704/17 від 30.03.2017) проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що згідно п.п.2.2.2 Договору №НГЗ-Д-16-188 від 17.05.2016, грошове зобовязання виникає при наявності двох умов: з моменту передання техніки і підписання сторонами відповідного двостороннього акту приймання-передачі. Датою передання техніки є 01.09.2016, однак Акт приймання - передачі техніки був підписаний уповноваженою особою відповідача 08.09.2016. До складання акту приймання-передачі, як первинного документа, який підтверджує виконання господарської операції, у відповідача не було правових підстав для здійснення оплати за договором. Враховуючи, що акт приймання-передачі товару фактично був підписаний 08.09.2016, то оплата товару 13.09.2016 була здійснена відповідачем з дотриманням строку визначеного пунктом 2.2.2 Договору №НГЗ-Д-16-188 від 17.05.2016.

У додаткових поясненнях (вх. №4704/17 від 30.03.2017) відповідач зазначив, що несвоєчасне підписання акту приймання-передачі техніки було наслідком несвоєчасного його надання відповідачу, що підтверджується доданою до пояснень роздруківкою листування в електронному вигляді між представниками сторін.

Позивач у письмових поясненнях на відзив вказав, що в Акті приймання-передачі від 01.09.2016 відповідачем не внесено виправлення в частині дати підписання акту, що не відповідає вимогам розділу 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 зі змінами, в якому зазначено, що не допускається внесення необумовлених виправлень цифрових даних у первинних документах. Пунктом 4.4 вказаного Положення визначено порядок виправлення помилки: вправлення повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджено підписами - осіб, які підписали цей документ із зазначенням дати виправлення. Акт приймання-передачі від 01.09.2016 не містить таких виправлень. Отже твердження відповідача, що акт приймання-передачі від 01.09.2016 фактично був підписаний 08.09.2016 є безпідставним. Позивач зазначає, що окрім акту приймання-передачі від 01.09.2016 сторонами була підписана видаткова накладна № J-629801 від 01.09.2016, яка містить всі реквізити первинного документа і підтверджує виконання господарської операції саме 01.09.2016, а отже у відповідача були правові підстави для здійснення оплати товару в строки передбачені п.п.2.2.2 Договору поставки № НГЗ-Д-16-188 від 17.05.2016. Факт передання товару відповідачу 01.09.2016 встановлено також рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2017 у справі №915/1504/16.

Стосовно посилань відповідача на роздруківку листування в електронному вигляді між представниками сторін позивач зазначає, що з тексту вказаної роздруківки неможливо встановити , з приводу яких саме правовідносин іде листування. Крім того, електронне листування не містить цифрових підписів сторін, а отже неможливо встановити чи дійсно листування йшло між представниками сторін.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

У відповідності до вимог ст.77 ГПК України у судових засіданнях 13.03.2017 та 30.03.2017 оголошувались перерви.

У судовому засіданні 06.04.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

17.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Техноторг Дон (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївський глиноземний завод (відповідач у справі) було укладено договір поставки №НГЗ-Д-16-188 (надалі Договір №НГЗ-Д-16-188 ), у відповідності до умов якого позивач зобовязався передати у власність відповідачу, а відповідач у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобовязався прийняти й оплатити техніку, асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації (Додаток №1, №2 до цього договору) (п. 1.1 Договору№НГЗ-Д-16-188 ).

Згідно п.8.1 Договору №НГЗ-Д-16-188 , він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання ними своїх зобовязань.

Пунктом 2.1 Договору №НГЗ-Д-16-188 встановлено, що загальна вартість товару за даними договором становить 3168400,0 грн., у тому числі ПДВ 528066,67 грн. Загальна вартість товару 3168 400,0 грн., є твердою.

Відповідно до п.2.2 Договору №НГЗ-Д-16-188, покупець зобовязується оплатити продавцю суму, зазначену в Додатку №1 до цього договору, у наступному порядку:

- 30% загальної вартості товару згідно п.2.1 Договору до 06.06.2016 (п.2.2.1 Договору);

- 70% від загальної вартості товару згідно п.2.1 Договору, - протягом 5 банківських днів з моменту передання техніки покупцю і підписання сторонами Акту приймання-передачі товару (п.2.2.2 Договору).

24.05.2016 відповідач оплатив позивачеві 30% від загальної вартості товару в сумі 950520,0 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.12).

У відповідності до п.3.1.1 Договору №НГЗ-Д-16-188 , продавець зобовязаний протягом 100 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 70 календарних днів з моменту здійснення покупцем платежу згідно п. п.2.2.1 цього договору передати покупцю товар на умовах СРТ склад покупця, згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс - 2010.

Пунктом 3.2.3 Договору №НГЗ-Д-16-188 визначено, що покупець зобовязаний до моменту поставки товару передати продавцю оригінал довіреності на особу, що уповноважена покупцем на приймання товару (окрім випадку одержання поставленого товару особою, що уповноважена на це установчими документами покупця).

У відповідності до п.1.4 Договору №НГЗ-Д-16-188 , право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати загальної вартості товару та підписання сторонами акту приймання-передачі та/або видаткової накладної відповідно до п.4.2 цього договору.

Відповідно до п.4.1 Договору №НГЗ-Д-16-188, продавець здійснює поставку товару не пізніше строку, визначеного у п. п.3.1.1 Договору.

Згідно п.4.2 Договору №НГЗ-Д-16-188, факт поставки продавцем покупцеві товару сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього акту приймання-передачі, у якому зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається покупцю. Підписанням відповідного двостороннього акту приймання-передачі покупець підтверджує факт передавання йому товару та всієї необхідної інформації щодо нього, відсутність у нього будь-яких претензій щодо асортименту, якості, комплектності та кількості переданого йому товару, необхідної інформації.

Згідно видаткової накладної №J-629801 від 01.09.2016 (а.с.40), визначений Договором №НГЗ-Д-16-188 товар отриманий представником відповідача ОСОБА_3 на підставі довіреності №336 від 01.09.2016 (а.с.41, 42).

Наданий позивачем акт приймання-передачі датований 01.09.2016, однак у розділі «Покупець» поряд з підписом генерального директора ТОВ «СЦ «Металург» містить дату 08.09.2016 виконану від руки (а.с.13).

13.09.2016 відповідач оплатив позивачеві 70% від загальної вартості товару в сумі 2217880,0 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.14).

У відповідності до п.5.2.1 Договору №НГЗ-Д-16-188, за порушення строків виконання своїх грошових зобовязань за цим договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач вважає, що оплата залишку заборгованості здійснена відповідачем з порушенням встановленого п.2.2.2 Договору №НГЗ-Д-16-188 терміну, у звязку з чим нараховані пеня та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п.2.2.1 Договору №НГЗ-Д-16-188 відповідач платіжним дорученням №02603 від 24.05.2016 перерахував на поточний рахунок позивача 30% від загальної вартості товару в сумі 950520,00 грн.

01.09.2016 позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №J-629801 від 01.09.2016.

Факт передання товару та всієї необхідної інформації щодо нього саме 01.09.2016 відповідачем не заперечується.

В той же час, відповідач наполягає на тому, що підписання акту приймання-передачі з боку відповідача відбулось лише 08.09.2016, після отримання 2-х примірників акту приймання-передачі та видаткової накладної. Вказані обставини викладені у письмових поясненнях інженера 2-ї категорії відділу постачання обладнання ТОВ «Сервісний Центр «Металург» ОСОБА_3 та директора з ремонтів ТОВ «Сервісний Центр «Металург» ОСОБА_4, який у той період виконував обовязки генерального директора ТОВ «Сервісний Центр «Металург».

З приводу заперечень відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (із змінами та доповненнями) (надалі Закон №996-ХІV) первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

До первинних документів, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обовязковою, згідно зі змістом договору поставки відносяться: накладні, акти приймання-передачі товару, специфікація, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які свідчать про реальність здійснення операції.

За умовами п.4.2 Договору №НГЗ-Д-16-188, сторони передбачили, що саме шляхом складанням відповідного двостороннього акту приймання-передачі сторони фіксують факт поставки продавцем товару покупцеві. Тобто, за умовами Договору №НГЗ-Д-16-188 акт приймання-передачі визначений як первинний документ, який підтверджує виконання договору.

Вимоги, яким мають відповідати первинні документи визначені у Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі Положення №88).

Згідно п.п.2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення №88 від 24.05.1995, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи. При цьому, зі змісту Положення №88 випливає, що обовязковим реквізитом первинного документу, який впливає на його чинність, а також породжує певні правові наслідки, є дата його складання.

Сторонами не заперечується, що фактична поставка товару та супровідних документів стосовно товару, відбулась саме 01.09.2016, що підтверджується також видатковою накладною №J-629801 від 01.09.2016.

Таким чином, зазначивши у первинному документі (акті приймання-передачі) дату його складання 01.09.2016 сторони зафіксували факт здійснення господарської операції саме 01.09.2016.

Відповідно, зазначення додатково до дати складання документу, ще і дати його підписання однією із сторін, може вплинути на фіксацію господарської операції лише у разі внесення змін і у дату складання документу.

Розділом 4 Положення №88 зазначено, що не допускається внесення необумовлених виправлень цифрових даних у первинних документах.

Пунктом 4.4 Положення №88 визначено порядок виправлення помилки: виправлення повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджено підписами осіб, які підписали цей документ із зазначенням дати виправлення.

Акт приймання-передачі від 01.09.2016 не містить виправлень в даті його підписання відповідно до приписів п.4.4 Положення №88.

Отже та обставина, що акт приймання-передачі від 01.09.2016 містить дату його підписання представником відповідача 08.09.2016, не впливає на обовязок відповідача з оплати залишку боргу протягом 5-ти банківських днів, починаючи з 01.09.2016.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на роздруківку листування в електронному вигляді між представниками сторін, оскільки електронне листування по-перше, не містить цифрових підписів сторін, а по-друге, неможливо встановити, чи мало місце вказане листування з приводу спірних правовідносин.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2.2.2 Договору №НГЗ-Д-16-188 покупець зобовязався оплатити продавцю 70% від загальної вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту передання техніки покупцю і підписання сторонами Акту приймання-передачі товару.

Згідно видаткової накладної №J-629801 від 01.09.2016 та акту приймання передачі товару від 01.09.2016, позивач передав, а відповідач прийняв товар 01.09.2016.

Оплата залишку заборгованості за товар у розмірі 70% від загальної вартості товару в сумі 2217880,0 грн. здійснена відповідачем 13.09.2016.

Таким чином, порушення строків оплати 70% від загальної вартості товару склало 4 дні.

У звязку з порушенням строків оплати відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача за період прострочення з 09.09.2016 по 12.09.2016 пеню в сумі 7540,79 грн. та 3% річних в сумі 729,17 грн.

Суд за допомогою програмного забезпечення Законодавство перевірив розрахунок пені та трьох відсотків річних. Розрахунок здійснено позивачем арифметично вірно.

За приписами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, та з урахуванням вищевикладеного - їх задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.33-35, 44, 49, 77, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (57286, Миколаївська область, Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, 64, код ЄДРПОУ 33133003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотог-Дон» (54025, м.Миколаїв, пр.Героїв Сталінграду, 113/1, код ЄДРПОУ 31764816) 7540,79 грн. пені, 729,17 грн. 3% річних та 1600,0 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 03 квітня 2017 року.

Суддя М.В. Мавродієва