Рішення № 65940664, 04.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017Справа № 922/124/17За позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 16 205,25 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Дорошенко О.С. (без належних повноважень);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий союз" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Меркурій ГІС" суми страхового відшкодування в розмірі 16 205,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору добровільного страхування №30-0041-14-ТЗ від 05.05.2014р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди позивачем виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому останнім відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Opel", реєстраційний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПАТ НАСК "Оранта", позивачем було пред'явлено вимоги до останнього про стягнення 27 989,40 грн. в якості виплати страхового відшкодування. Як зазначає позивач, при розгляді справи № 910/25303/15 йому стало відомо, що заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 28.07.2015 у справі № 636/2347/15-ц позовні вимоги ФГ "Меркурій ГІС" були задоволенні в повному обсязі, в тому числі вирішено стягнути з ПАТ НАСК "Оранта" на користь ФГ "Меркурій ГІС" за договором страхування ОСЦПВВНТЗ № АС 582023 від 12.10.2013р. основний борг у розмірі 47 583,98 грн., оплату послуг за проведення експертизи у сумі 700,00 грн., за розрахунково-касове обслуговування при прийомі готівкових платежів та переводів у розмірі 6,00 грн., 37,92 грн. та 49,20 грн. витрат за телеграми, а всього 47 877,10 грн. Таким чином, на думку позивача, ФГ "Меркурій ГІС" отримало подвійне страхове відшкодування за договором добровільного страхування №30-0041-14-ТЗ від 05.05.2014р., у зв'язку з чим, позивачем було пред'явлено вимоги до останнього про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 16 205,25 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2017р. у справі №922/124/17 було здійснено заміну первісного відповідача на належного - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та передано матеріали справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

06.03.2017р. матеріали справи №922/124/17 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 06.03.2017р. справу №922/124/17 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2017р. справу №922/124/17 прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М. та призначено її до розгляду на 04.04.2017р.

Відповідачем письмового відзиву на позовну заяву, в тому числі й на виконання вимог ухвали суду, до матеріалів справи не надано.

В судове засідання 04.04.2017р. уповноважені представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка уповноважених представників сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 04 квітня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2014 року між позивачем (страховик) та Фермерським господарством "Меркурій ГІС" (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування №30-0041-14-ТЗ, на підставі якого позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_1, страхувальником за договором є ФГ "Меркурій ГІС", вигодонабувачем - ПАТ "Регіон-Банк". Умовами договору (п.1.11) визначено строк його дії з 06.05.14р. по 05.05.15р.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

31.05.2014р. м. Чугуєві, Харківської області по вул. Пролетарській, ОСОБА_2, керуючий автомобілем "Opel", реєстраційний номер НОМЕР_2, не надав переваги у русі автомобілю "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, який рухався з правого боку по вул. Гвардійській, в результаті чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 23.06.2014 року у справі № 636/2147/14-п ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

02.06.2014р. страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про факт настання події, що має ознаки страхового випадку.

29.07.2014р. між страховиком та страхувальником було підписано Акт заліку зустрічних однорідних вимог, які ґрунтуються на Договорі № 30-0041-14-ТЗ від 05.05.2014р. та Звіті ТОВ "Центр експертних досліджень "Професіонал" № 0075/14 від 25.06.14р. Відповідно до підписаного Акту, залік проводиться в рахунок виплати страхового відшкодування у розмірі 28 499,40 грн., з яких: 16 205,25 грн. підлягає заліку, а заборгованість у розмірі 12 294,15 грн. повинна бути сплачена Страховиком відповідно до умов договору.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Звіту ТОВ "Центр експертних досліджень "Професіонал" № 0075/14 від 25.06.14р. вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (Ез=0) на дату ДТП становить 59 878,71 грн.

Так, за страховим випадком - ДТП, що сталась 31.05.2014р. за участю застрахованого автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно страхового акту № 2/71 та розрахунку страхового відшкодування від 11.08.2014р. позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 28 499,40 грн.

Оскільки, частина страхового відшкодування у розмірі 16 205,25 грн. була зарахована згідно Акту заліку від 29.07.2014р., інша частина у розмірі 12 294,15 грн. була перерахована позивачем на рахунок Страхувальника згідно платіжних доручень, копії яких додані до позовної заяви.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 28.07.2015 у справі № 636/2347/15-ц позовні вимоги ФГ "Меркурій ГІС" були задоволенні в повному обсязі, в тому числі вирішено стягнути з ПАТ НАСК "Оранта" на користь ФГ "Меркурій ГІС" за договором страхування ОСЦПВВНТЗ № АС 582023 від 12.10.2013р. основний борг у розмірі 47 583,98 грн., оплату послуг за проведення експертизи у сумі 700,00 грн., за розрахунково-касове обслуговування при прийомі готівкових платежів та переводів у розмірі 6,00 грн., 37,92 грн. та 49,20 грн. витрат за телеграми, а всього 47 877,10 грн. Таким чином, на думку позивача, ФГ "Меркурій ГІС" отримало подвійне страхове відшкодування за договором добровільного страхування №30-0041-14-ТЗ від 05.05.2014р., у зв'язку з чим, позивачем було пред'явлено вимоги до останнього про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 16 205,25 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2017р. у справі №922/124/17 у зв'язку з тим, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 26.01.2016р. заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 28.07.2015р. у справі №636/2347/15-ц було скасовано в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 47 877,10 грн. та прийнято нове рішення, яким в задоволенні вказаних вимог відмовлено, задоволено заяву позивача та здійснено заміну первісного відповідача - ФГ "Меркурій ГІС" на належного - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Позивачем з урахуванням проведеного звіту, на підставі складеного ним Страхового акту № 2/71 та розрахунку страхового відшкодування від 11.08.2014р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 28 499,40 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Вина водія, який керував автомобілем "Opel", реєстраційний номер НОМЕР_2 підтверджується постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 23.06.2014р. у справі № 636/2147/14-п, а цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Opel", реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату ДТП була застрахована у відповідача за полісом №АС/5825023.

Вказані обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.11.2015р. у справі №910/25303/15, яке набрало законної сили з 20.11.2015р. та з огляду на положення ст. 35 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Volkswagen", реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування № 30-0041-14-ТЗ від 05.05.2014р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За приписами ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №АС/5825023) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн., франшиза - 510,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2015р. у справі №910/25303/15 оскільки полісом №АС/5825023 встановлено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 50 000,00 грн., стягнення страхового відшкодування відбувається в межах даного ліміту з урахуванням розміру франшизи 510,00 грн. та страхового відшкодування у розмірі 47 583,98 грн., що передбачений до стягнення заочним рішенням № 636/2347/15-ц від 28.07.2015р. вимоги позивача по вище вказаному страховому випадку було задоволено частково та стягнуто з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 1 906 грн. 02 коп. (50000,00 грн. (ліміт відповідальності за полісом) - 510,00 грн. (розмір франшизи) - 47 583,98 грн. (сума страхового відшкодування , визначена у заочному рішенні від 28.07.2015р.). З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 26 083,38 грн. були залишені судом без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Апеляційного суду Харківської області від 26.01.2016р. скасовано заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 28.07.2015р. у справі №636/2347/15-ц.

За таких обставин, з огляду на заявлені позовні вимоги у даній справі та неможливості суду вийти за межі позовних вимог за відсутності клопотання сторони (ст. 83 ГПК України), з відповідача має бути стягнуто 16 205,25 грн. (виплачена позивачем своєму страхувальнику сума страхового відшкодування з урахуванням заявлених вимог у даній справі).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 16 205,25 грн.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №922/2124/17 позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 16 205,25 грн.

Судовий збір в розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (ідентифікаційний код 00034186, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (ідентифікаційний код 33552636, адреса: 01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 6) суму страхового відшкодування в розмірі 16 205,25 грн. (шістнадцять тисяч двісті п'ять гривень 25 коп.) та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2017р.

Суддя С.М. Морозов