Рішення № 65940519, 03.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017Справа №910/2684/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доТовариства з обмеженою відповідальністю "Адвансед Трейдінг Солюшнс"про стягнення 29 285 грн 08 коп.Представники сторін:від позивача:Фогель Т.В. - представник за довіреністю Махота О.М. - представник за довіреністювід відповідача: не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.02.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвансед Трейдінг Солюшнс" про стягнення 29 285 грн 08 коп. заборгованості за договором суборенди від 20.01.2016, в тому числі: 27 212 грн 46 коп. заборгованості з орендної плати та 2 072 грн 62 коп. 20 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договором суборенди від 20.01.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього за період з 01 вересня по 14 вересня 2014 року виникла заборгованість з оплати орендних платежів у розмірі 25 667 грн 04 коп. та заборгованість з оплати вартості комунальних платежів за період з серпня 2016 року по вересень 2016 року у розмірі 1 545 грн 42 коп., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 2 072 грн 62 коп. 20 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2684/17 та справу призначено до розгляду на 03.04.2017.

09.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

03.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 03.04.2017 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 40197781.

У судове засідання 03.04.2017 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 03.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвансед Трейдінг Солюшнс" (орендар за договором) укладено договір суборенди, суборенди приміщення та обладнання, відповідно до умов якого орендодавець (який має право на користування об'єктом оренди на підставі договору оренди нежилих приміщень № 110116 від 11.01.2016 укладеного з власником майна - ТОВ "Подільський центр ділового співробітництва") передає, а орендар на умовах суборенди бере в тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 70,5 кв.м (згідно копії Свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 07.12.2011, яка додається до договору).

Згідно з пунктом 3.2 договору даний договір суборенди укладено строком до 1 (одного) року, починаючи з дати підписання договору - до 31.12.2016. Дія договору суборенди без будь-яких додаткових формальностей достроково припиняється у момент припинення права оренди орендодавця на об'єкт оренди, в т.ч. у випадку дострокового припинення права орендодавця на користування об'єктом оренди за договором оренди нежилих приміщень № 110116 від 11.01.2016.

Відповідно до пункту 4.1 договору розмір орендної плати за користування об'єктом за місяць складає 55 000 грн 58 коп., що включає в себе орендну плату за приміщення. Сума орендної плати визначена виходячи із того, що плата за оренду 1 кв.м. площі об'єкт оренди складає 780 грн 15 коп., що дорівнює станом на момент укладання даного договору еквіваленту 31,21 доларів США (довідково).

Орендна плата за поточний місяць сплачується орендарем до 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця на підставі рахунку, який орендодавець надає орендарю до 5 числа поточного місяця (пункту 4.4 договору суборенди).

Пунктом 4.6 договору сторони погодили, що суми витрат з оплати вартості комунальних платежів (водовідведення, водопостачання, опалення, прибирання місць загального користування), плати за електроенергію та плати за користування телефонними лініями підлягають компенсації окремо від сум орендної плати та сплачуються орендарем на підставі наданих орендодавцем рахунків. Таке відшкодування здійснюється орендарем на протязі 5-ти банківських днів після одержання від орендодавця рахунку на оплату.

У відповідності до 4.7. договору нарахування орендної плати за користування об'єктом оренди, інших платежів передбачених цим договором, та обов'язки орендаря щодо їх сплати виникають з моменту передачі об'єкта оренди за актом приймання-передачі.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору суборенди від 20.01.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (суборенду) об'єкт оренди, а саме: нежитлове приміщення площею 70,5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

14.09.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвансед Трейдінг Солюшнс" (орендар за договором) укладено договір про припинення дії договору суборенди від 20.01.2016, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди припинити дію договору суборенди від 20.01.2016 за угодою сторін з 14.09.2016.

14.09.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвансед Трейдінг Солюшнс" підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди, відповідно до умов якого орендодавець прийняв, а орендар здав об'єкт оренди (суборенди), а саме: нежитлове приміщення площею 70,5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 у задовільному технічному та санітарно-гігієнічному стані.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати орендних платежів за період з 01 вересня 2016 року по 14 вересня 2016 року, та щодо оплати вартості комунальних платежів за період з серпня 2016 року по вересень 2016 року у розмірі 1 545 грн 42 коп., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати орендних платежів у розмірі 25 667 грн 04 коп. та заборгованість щодо оплати вартості комунальних платежів у розмірі 1 545 грн 42 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів за період з 01 вересня 2016 року по 14 вересня 2016 року на суму 25 667 грн 04 коп. та доказів оплати вартості комунальних платежів за період з серпня 2016 року по вересень 2016 року у розмірі 1 545 грн 42 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів та з оплати вартості комунальних платежів за договором суборенди від 20.01.2016 та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендних платежів за період з 01 вересня 2016 року по 14 вересня 2016 року на суму 25 667 грн 04 коп. та заборгованості з оплати вартості комунальних платежів за період з серпня 2016 року по вересень 2016 року у розмірі 1 545 грн 42 коп., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором суборенди від 20.01.2016, позивачем нараховано відповідачу 2 072 грн 62 коп. 20 % річних за період прострочення з 14.09.2016 по 01.02.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з пунктом 8.3 договору за порушення орендарем встановлених термінів сплати орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором, більше ніж на 10 банківських днів, від сплачує орендодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції та суму в розмірі 20 % річних від простроченого платежу за весь час такого прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 20 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є неправильним, оскільки в порушення норм чинного законодавства позивачем неправильно визначено день початку періоду нарахування 20 % річних, а також 20 % річних нараховано за період, коли умови договору щодо їх застосування вже не діяли.

Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до пункту 1 договору від 14.09.2016 про припинення дії договору суборенди від 20.01.2016 сторони за взаємною згодою вирішили припинити дію договору суборенди від 20.01.2016 з 14.09.2016.

Таким чином, враховуючи те, що строк дії договору суборенди від 20.01.2016, в тому числі і положень щодо встановлення підвищеного розміру процентів річних від простроченої суми. Суду не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо встановлення підвищеного розміру процентів річних від простроченої суми після закінчення строку дії договору суборенди від 20.01.2016.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок процентів річних від простроченої суми з урахуванням дати прострочення оплати платежів, норм статті 625 Цивільного кодексу України та терміну дії договору:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів27212.4615.09.2016 - 01.02.20171403 %313.13З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором суборенди від 20.01.2016, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних від простроченої суми підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 313 грн 13 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвансед трейдінг солюшнс" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 7А, офіс 36, ідентифікаційний код 38129075) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01135, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість по орендній платі у розмірі 25 667 (двадцять п'ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 04 коп., заборгованість з оплати вартості комунальних платежів у розмірі 1 545 (одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) грн 42 коп., 3 % річних у розмірі 313 (триста тринадцять) грн 13 коп. та судовий збір у розмірі 1 503 (одна тисяча п'ятсот три) грн 87 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 12.04.2017

Суддя Н.Б. Плотницька