Рішення № 65940327, 06.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2017Справа №910/2606/17

За позовом Заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тернопільської міської ради

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Макро Поіс Плюс»

Про стягнення 20 028,13 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Чумаченко А.А.

Від позивача: Друзюк Р.М.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі виконавчого комітету Тернопільської міської ради (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макро Поіс Плюс» (далі - відповідач) про стягнення 20 028,13 грн., з яких: 15 000,00 грн. суми пайового внеску, 1500,00 грн. штрафу, 900,30 грн. інфляційних втрат, 227,00 грн. 3% річних, 2400,83 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.17. порушено провадження у справі № 910/2606/17 та призначено її до розгляду на 06.03.17.

В судовому засіданні 06.03.17. було оголошено перерву до 06.04.17.

В судовому засіданні прокуратурою та позивачем підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 06.04.17. не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

06.04.17. після судового засідання від відповідача на електронну пошту суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він визнає позовні вимоги на суму 15 000,00 грн. суми пайового внеску, в іншій частині проти позову заперечує та просить суд розгляд справи проводити без участі повноважного представника відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, з огляду на подане відповідачем клопотання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/2606/17.

В судовому засіданні 06.04.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокуратури та позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

08.05.15. між позивачем (далі - виконавчий комітет) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 157 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Тернополя (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Замовник зобов'язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, виходячи з наміру здійснити реконструкцію автозаправної станції з прибудовою пункту сервісного обслуговування водіїв і пасажирів та влаштування АГЗП по вул. С.Будного,21 в м.Тернополі. Вартість реконструкції згідно зведеного кошторисного розрахунку становить 1811738,00 грн. Виконавчий комітет за цим Договором зобов'язується використати отримані від Замовника кошти виключно на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (п. 1.2 Договору).

Положеннями п. п. 2.1-2.5 Договору сторонами погоджено, що пайова участь Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Тернополя полягає у перерахуванні ним до бюджету розвитку міста коштів у розмірі, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Розмір пайового внеску становить 6% (шість відсотків) від загальної кошторисної вартості реконструкції, вказаної в пункті 1.1 цього Договору, визначеної на підставі наданих Замовником документів чи встановлених у Положенні про порядок пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Тернополя нормативів для одиниці створеної потужності. Пайовий внесок в сумі 108 704,28 грн. підлягає до сплати Замовником відповідно до Розрахунку розміру пайового внеску (далі - Розрахунок), який є невід'ємною частиною цього Договору та на рахунок, вказаний у ньому. Пайовий внесок сплачується Замовником у грошовій безготівковій формі, шляхом перерахування коштів за визначеними в порядку, передбаченому у попередньому пункті Договору, реквізитами. Пайовий внесок сплачується в проміжок часу з моменту отримання документів, на підставі яких здійснюватимуться будівельні роботи, до дати прийняття об'єкту в експлуатацію в порядку, визначеному у Розрахунку.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 5.1 з моменту його підписання і діє до повного виконання визначених у ньому зобов'язань.

У відповідності до Розрахунку величини пайового внеску, величина пайового внеску 6%, сума пайового внеску 108 704,28 грн., строк сплати: єдиним платежем до 20.10.15. 15 000,00 грн., єдиним платежем до 20.02.16. 15 000,00 грн., єдиним платежем до 20.05.16. 15 000,00 грн., до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію 63 704,28 грн. Кошти перераховуються на р/р 31519921700002, місцевий бюджет м. Тернополя, код 37977726, ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код платежу 24170000, призначення платежу «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту».

У відповідності до наявних в матеріалах справи виписок по рахункам УДКСУ у м. Тернополі, відповідачем по Договору було сплачено 15 000,00 грн. пайового внеску єдиним платежем 04.12.15. та 15 000,00 грн. 12.02.16.

Як стверджує прокурор у позовній заяві, відповідач не сплатив у строк передбачений укладеним між сторонами Договором пайовий внесок у розмірі 15 000,00 грн., що і обумовило звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів оплати пайового внеску відповідно до умов укладеного між сторонами договору та Розрахунку до нього суду на день розгляду справи по суті не надано.

Таким чином, в силу вищеназваних положень законодавства та відповідно до умов укладеного між сторонами Договору, відповідач мав сплатити пайовий внесок в розмірі 15 000,00 грн. у строк до 20.05.16. єдиним платежем, однак, як свідчать матеріали справи, свого обов'язку відповідач не виконав, пайовий внесок до бюджету не вніс.

Вказане відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про те, що наявна заборгованість за Договором в сумі 15 000,00 грн. виникла не в результаті грубого порушення ним умов Договору, а в результаті проведення реорганізації відповідача, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте, відповідачем до матеріалів справи не подано жодного доказу, на підтвердження обставин, на які він посилається у своєму письмовому відзиві та усних поясненнях, наданих в судовому засіданні 06.03.17.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15 000,00 грн. заборгованості по сплаті пайового внеску є правомірними, обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 2400,83 грн. пені, суд відзначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню пайового внеску не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано прокурором), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Замовник зобов'язаний у разі порушення умов Договору сплатити неустойку (п. 3.1.5 Договору). У разі прострочення замовником термінів сплати пайового внеску, Замовник сплачує пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу (п. 4.4).

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги прокуратури про стягнення пені нарахованої в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 2400,83 грн. за наданим до позовної заяви розрахунком, який перевірений судом.

Крім того, прокуратура на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 900,30 грн. інфляційних втрат, 227,00 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 884,41 грн., розмір 3% річних становить 227,00 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача. Інфляційні втрати в розмірі 15,89 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Прокуратура просить суд стягнути з відповідача 1500,00 грн. штрафу.

Приписами п. 4.5 Договору передбачено, що у разі несплати замовником у місячний строк з моменту виникнення у нього обов'язку по сплаті або сплати ним пайового внеску не в повному обсязі, останній сплачує штраф у розмірі десяти відсотків від суми несплаченого зобов'язання.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як зазначалося вище, відповідач порушив строки оплати, встановлені Договором.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши здійснений прокуратурою розрахунок штрафу, суд встановив, що він є вірним, а тому з відповідача підлягає стягненню 1500,00 грн. штрафу.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макро Поіс Плюс» (03040, м. Київ, вул. Василя Жуковського,22; ідентифікаційний код 33261095) на користь виконавчого комітету Тернопільської міської ради (46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова,5; ідентифікаційний код 04058344) на р/р 31519921700002, місцевий бюджет м. Тернополя, код 37977726, ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код бюджетної класифікації 24170000, призначення платежу «Пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Тернополя згідно договору № 157 від 08.05.2015 року», 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості зі сплати пайового внеску, 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. штрафу, 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн. 41 коп. інфляційних втрат, 227 (двісті двадцять сім) грн. 00 коп. 3% річних, 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 83 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макро Поіс Плюс» (03040, м. Київ, вул. Василя Жуковського,22; ідентифікаційний код 33261095) на користь Тернопільської місцевої прокуратури (46000, м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка,7, ідентифікаційний код одержувача 02910098, одержувач - прокуратура Тернопільської області р/р 35215035004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) 1 598 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 73 коп. судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.04.17.

Суддя Т.М. Ващенко