Ухвала суду № 65938346, 11.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 р. Справа № 876/2779/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Упраління Держпраці у Закарпатській області від 08.11.2016 року №07-15-020/532-298 «Про накладення штрафу уповноваженими особами».

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що посадові особи Управління Держпраці у Закарпатській області неправомірно здійснили позапланову перевірку, при розгляді правопорушення не врахували усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення необґрунтовано і безпідставно прийняли постанову №07-15-020/532-298 про накладення штрафу від 08.11.2016 року, адже позивачем було чітко доведено відсутність саме найнятих працівників в розумінні трудового законодавства, з огляду на що порушення викладені в акті від 18.10.2016 року фактично не мали місця.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Закарпатській області № 07-15-020/532-298 від 08 листопада 2016 року.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, Управління Держпраці у Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким адміністративний в задоволенні адміністративного позову відмовити, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18 жовтня 2016 року головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів ОСОБА_2 було проведено позапланову перевірку, щодо дотримання вимог трудового законодавства Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №23240010002005101, зареєстрованого державним реєстратором 14.09.1995 року зі змінами від 08.05.2008 року та Свідоцтва про сплату єдиного податку серія 3 №425466 від 01.01.2011 року (вид діяльності 52.1 - Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах та 52.7 - Ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку).

Висновки перевірки було викладено в акті перевірки додержання суб»єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов»язкового державного соціального страхування №07-15-020/532 від 18.10.2016 року.

В ході перевірки встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ст. 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи найманого працівника ОСОБА_3 без укладення трудового договору (а.с. 10-21).

На підставі акту перевірки Управлінням Держпраці в Закарпатській області винесено постанову № 07-15-020/532-298 від 08.11.2016 року, якою відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 43 500,00 грн. (а.с. 22-23).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача в частині порушення позивачем вимог ст. 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи найманого працівника ОСОБА_3 без укладення трудового договору, є необґрунтованими, оскільки між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено цивільно-правову угоду про надання послуг.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю (далі - КЗпП).

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП передбачено за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачена відповідальність у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 1 статті 21 КЗпП встановлено, що трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов»язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов»язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із ч. 3 ст. 21 КЗпП особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов»язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Частиною 1 статті 23 КЗпП передбачено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Частинами 1, 3 ст. 24 КЗпП встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов»язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров»я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Таким чином трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов»язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Крім цього, Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Як видно з матеріалів справи, постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2016 року закрито провадження у справі №308/11144/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП у зв»язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення,

Зазначеною постановою встановлено, що 01 вересня 2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено цивільно-правову угоду про надання послуг, відповідно до якої Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов»язання виконати роботу майстра по ремонту телефонів, з оплатою винагороди визначеної договором та прийнятою по акту-приймання виконаних робіт. Вказаний договір є строковими, тобто укладений на період з 01 вересня 2016 року до 31 жовтня 2016 року.

Згідно із частиною першою статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджується, що 31 жовтня 2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі Цивільно-правової угоди №1 від 01 вересня 2016 року підписано акт здачі-приймання робіт №1, відповідно до якого виконавець за два місяці, виконав та передав наступні роботи (надані такі послуги): ремонт телефонів на загальну суму 3 000 грн. (а.с. 26).

Наявним в матеріалах справи звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та нарахованого єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за жовтень 2016 року, підтверджується звітування позивачем у визначені строки до контролюючих органів з інформуванням останніх про наявність укладеної цивільно-правової угоди, що спростовує твердження відповідача щодо недотримання процедури повідомлення Позивачем контролюючих органів. Сплата до бюджету єдиного соціального внеску в розмірі 660 гривень, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами в розмірі 540 гривень, військового збору в розмірі 45 гривень, підтверджуються банківськими квитанціями від 08 листопада 2016 року (а.с. 28).

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржену постанову від 08.11.2016 року № 07-15-020/532-298 Управління Держпраці в Закарпатській області дійшло помилкового висновку в частині порушення позивачем вимог ст. 24 КЗпП України, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року у справі №807/1834/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11.04.2017 року.