Ухвала суду № 65938345, 10.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 754/6797/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко О.М. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участі секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 07.06.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дії щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за вислугою років, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Прокуратури м. Києва № 18/87 від 12.02.2016 в розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати, починаючи з 01.12.2015 без застосування обмежень з урахуванням проведених виплат.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 07.06.2016 вищевказаний адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії посадових осіб Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, згідно довідки прокуратури м. Києва № 18-87 від 12.02.2016 про заробітну плату. Зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві провести перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991, починаючи з 01.12.2015, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури м. Києва № 18-87 від 12.02.2016 про заробітну плату, без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.12.2016 заяву позивача про роз'яснення постанови Деснянського районного суду м. Києва від 07.06.2016 у справі за адмінінстративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Роз'яснено третій абзац резолютивної частини постанови суду від 07.06.2016 у справі за адмінінстративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме, в частині зобов'язання Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії позивачу на підставі виданої прокуратурою м. Києва довідки № 18-87 від 12.02.2016 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-Х11 від 05.11.1991, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 01 грудня 2015 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання - 10.04.2017 з'явились позивач та представники позивача і відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження від 01.09.2015 в судовому порядку позивачем не оскаржувалось.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Позивач перебуває на обліку у Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 у розмірі 90 % суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнобов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження максимального розміру пенсії.

Після призначення пенсії позивач продовжував працювати на прокурорсько-слідчих посадах і звільнився з органів прокуратури України з 20.02.2012 за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Стаж роботи позивача на день звільнення складав понад 20 роки.

У лютому 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної йому пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.12.2015, та виплату заборгованості, додавши до заяви довідку прокуратури м. Києва № 18-87від 12.02.2016 про заробітну плату.

Листом відповідача від 23.02.2016 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку, при цьому відповідач послався на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213 від 02.03.2015

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).

В силу вимог частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих визначалось ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 17.01.2002), відповідно до частини дванадцятої якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Частиною першою ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції від 17.01.2002) передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до частини сімнадцятої ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

У відповідності до п.п. 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 31.05.2000 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції, що діяла з 25.03.2014) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

При цьому, перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи.

15.07.2015 набрав чинності Закон України № 1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру», відповідно до пп. 1 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України №1789-XII від 05.11.1991 «Про прокуратуру», які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на час звернення позивача до пенсійного органу врегульовано ст. 86 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру», за правилами частини двадцятої якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Кабінетом Міністрів України на виконання вимог наведеної норми не було визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Разом із тим, на момент звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії питання такого перерахунку чинним законодавством не врегульоване, в той час як передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій повинні бути визначені Кабінетом Міністрів України.

Відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених працівникам органів прокуратури пенсій не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Судова колегія враховує, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст.22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Кечко проти України» від 08.11.2005, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Частиною першою ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.1996 зазначено, що відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Конституційним Судом України у рішеннях № 8-рп/99 від 09.07.1999, № 5-рп/2002 від 20.03.2002 та № 8-рп/2005 від 11.10.2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні № 5-рп/2002 від 20.03.2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України N 5-рп/2005 від 22.09.2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій ст. 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

За таких обставин, обмеження максимального розміру пенсії позивача Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VII від 24.12.2015 звужує зміст та обсяг конституційних соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури.

Крім того, саме ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.12.2016 роз'яснено третій абзац резолютивної частини постанови суду від 07.06.2016 в частині зобов'язання Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії позивачу на підставі виданої прокуратурою м. Києва довідки № 18-87 від 12.02.2016 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-Х11 від 05.11.1991, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 01 грудня 2015 року. Докази оскарження даної ухвали в апеляційному порядку в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії, з урахуванням збільшених показників підвищення заробітної плати, що підтверджується довідкою, з розрахунку 90% від заробітної плати позивача, враховуючи стаж роботи позивача в органах прокуратури, оскільки такий перерахунок відповідає положенням ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла станом на день призначення пенсії позивачу.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 07.06.2016- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено: 11.04.2017.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.