Окрема думка судді № 65938313, 12.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції Лиска І.Г.

Суддя-доповідач Епель О.В.

ОКРЕМА ДУМКА

12 квітня 2017 року Справа № 810/601/16

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Грицака Ігоря Юліановича (далі - відповідач-1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про:

- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Грицака І.Ю. щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «Стандарт», які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язання Уповноваженої особи Ірклієнка Ю.П. включити позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «Стандарт», які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Уповноваженої особи Ірклієнка Ю.П. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Стандарт» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини цієї справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Грицака Ігоря Юліановича та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича - залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року - без змін.

Не погоджуюсь з таким висновком та відповідно до ч. 3 ст. 25 КАС України вважаю за необхідне викласти окрему думку стосовно результатів апеляційного розгляду справи з оглялу на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), Законами України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III (далі - Закон № 2121-ІІІ), «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII (далі - закон № 2343-ХІІ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1, 3 ст. 2 Закону № 2343-ХІІ закріплено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2121-III цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Пунктом 6 статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом ст.ст. 75, 76, 77 Закону № 2121-III ліквідації банку, яка є окремою стадією, передують дві інші самостійні почергові етапи визнання його проблемним та неплатоспроможним.

Відповідно до п.п. 2, 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство, справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

У ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє зробити висновок, що на спори, які виникають на стадії ліквідації банку, тобто після прийняття Правлінням НБУ рішення про початок процедури ліквідації банку та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію, не поширюється юрисдикція адміністративних судів і такі спори підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14, висновки якого, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, мають враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, зазначена правова позиція також підтверджується й висновками Верховного Суду України, викладеними в рішенні від 20 вересня 2016 року у справі № 826/12348/15, в якому ВСУ, перевіривши ухвалу ВАСУ від 25.02.2016 р., постановлену в порядку адміністративного судочинства за результатами вирішення правовідносин між вкладником і Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію Банку, тобто спору, що виник на стадії тимчасової адміністрації, прийшов до висновку, що такі правовідносини та обставини справи є відмінними, від тих, які мали місце у справах №№ 21-4846а15, 826/20410/14, позиція ВАСУ не суперечить правовим висновкам, викладеним ВСУ у вказаних справах, і цей спір підсудний адміністративному суду.

Таким чином, стадія тимчасової адміністрації банку передує процедурі його ліквідації і в разі звернення особи до суду в під час тимчасової адміністрації банку такий спір підсудний адмінсуду, а в ході ліквідації - суду господарської юрисдикції в порядку ст. 12 ГПК України

У свою чергу, відсутність правових підстав для розгляду справи судом адміністративної юрисдикції обумовлює необхідність закриття провадження у справі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, спір, який є предметом судового розгляду у цій справі, виник між сторонами на стадії ліквідації ПАТ «КБ «Стандарт» з приводу не включення позивача до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів по вкладам за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а отже, такий спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства і належить до юрисдикції господарських судів.

При цьому, колегією суддів враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, який в рішенні від 12 жовтня 1978 року по справі «Zand v. Austria» зазначив, що не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

З огляду на це, вважаю, що судом першої інстанції при розгляді даної справи за правилами КАС України було порушено вищенаведені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і обумовлює необхідність закриття провадження за п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України на підставі ст. 203 КАС України.

Суддя О.В. Епель