Ухвала суду № 65937932, 10.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 р. Справа № 876/1885/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування висновку та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

17.11.2016р. ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у Львівській області від 20.09.2016 року; наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 306 о/с від 20.10.2016 року по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Яворівського відділу поліції ГУНП; поновлення на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Яворівського відділу поліції ГУНП; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУНП у Львівські області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Зокрема, судом не досліджено додаток до протоколу.

Вислухавши суддю-доповідач, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з серпня 2009 року перебував на службі в органах внутрішніх справ і станом на листопад 2015 року займав посаду дільничного інспектора міліції Новояворівського МВМ Яворівського РВ ГУМВС України у Львівській області.

В подальшому, у зв'язку з реформуванням системи органів внутрішніх справ та створенням Національної поліції, відповідно до наказу ГУ МВС у Львівській області від 06.11.2015 року № 849 о/с позивач був звільнений за п. 64 "з" у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).

Наказом ГУНП у Львівській області від 07.11.2015 року № 42 о/с позивач був призначений на посаду інспектора Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області в порядку переатестування з 07.11.2015 року.

З лютого 2016 року позивача було переведено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.02.2016 року №283 "Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції у Львівській області" з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого та всебічного вивчення визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу, звільненні зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію" та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року №1465, наказано, зокрема, провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Львівській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями ГУНП, починаючи з 16.02.2016 року, та довести до поліцейських інформацію про час і місце проведення атестування.

15.09.2016 року позивач взяв участь в атестуванні, яке складалося з тестування та співбесіди.

З наявного у матеріалах справи атестаційного листа вбачається, що за висновком прямого керівника ОСОБА_2 займаній посаді відповідає, але за висновком атестаційної комісії - займаній посаді не відповідає через службову невідповідність та підлягає звільненню зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у Львівській області № 306 о/с від 20.10.2016 року позивача було звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність).

Не погодившись з таким рішенням (висновком) Атестаційної комісії № 19 та наказом про звільнення, вважаючи їх такими, що порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок атестаційної комісії № 19 Головного управління Національної поліції у Львівській області про те, що ОСОБА_2 не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність є необґрунтованим. Також зазначив, що жодних доказів у підтвердження наявності передбачених законом підстав для проведення його атестування відповідачами не надано, а в матеріалах справи такі відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної поліції України» № 641 від 02.09.2015 утворено Національну поліцію України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015, який набрав чинності з 07.11.2015 Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки.

Законом України «Про Національну поліцію» визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Закону України «Про Національну поліцію» особа може бути призначена на посаду в органи Національної поліції України тимчасово у випадках заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, заміщення посад, призначенню на які передує укладання контракту.

Однією з таких гарантій є проходження атестації щодо відповідності його займаній посаді виключно з підстав, визначених законом.

Атестація поліцейських відповідно до частини першої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», насамперед, є індивідуальним заходом, який здійснюється з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність конкретного поліцейського.

Пунктами 9 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено проведення атестації усіх без винятку працівників поліції, які перейшли на службу в поліцію за переводом з міліції, як передумову їх прийняття на службу в Національну поліцію чи зайняття ними конкретних посад.

Частиною першою статті 57 зазначеного Закону не передбачено проходження поліцейськими планових атестацій для підтвердження ними відповідності займаним посадам.

Підстави проведення атестації поліцейських в окремих випадках визначені частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію». До таких випадків віднесено: 1) призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Зазначені підстави атестації є вичерпними.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою.

Як встановлено судом, атестацію позивача проведено в порядку атестування усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що, на думку відповідачів, не суперечить приписам частини 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Разом з тим, приписи частини 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких, проведення атестації є неправомірним.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що жодної з трьох підстав, передбачених ч. 2 статті 57 Закону України № 580-VIII для атестування позивача не існувало.

Крім того, колегія суддів зазначає, що метою проведення атестації (для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність) є вирішення питання про можливість у той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби через службову невідповідність виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Аналізуючи матеріали атестування позивача, колегія суддів дійшла висновку, що зміст атестаційного листа ОСОБА_2, складеного його безпосереднім керівником, свідчить про те, що позивачу надано позитивну характеристику. В цьому ж атестаційному листі зроблено висновок про те, що «Старший лейтенант за час проходження служби та в займаній посаді зарекомендував себе з позитивного боку, як дисциплінований, добросовісний, та виконавчий працівник. Користується авторитетом та повагою серед особового складу , вміє будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі. За складом характеру спокійний, врівноважений, ініціативний, працелюбний та наполегливий у досягненні поставленої мети. Здатний працювати над усуненням особистих недоліків. Порушень в носінні форменого одягу не допускає. Нормативні акти, накази, інструкції, що регламентують діяльність поліції знає та правильно керується ними в своїй практичній діяльності. До виконання службових обов'язків відноситься сумлінно»

При цьому, перевіркою не виявлено інформації щодо здійснення ОСОБА_2 заходів, передбачених п.п. 9, 10, 11 ч. 2 та ч. 3 ст. 3 Закону України «Про очищення влади».

З матеріалів справи видно, що за результатами тестування позивач отримав 26 бали за тестом на знання законодавчої бази (професійний тест) та 23 балів за тестом на загальні здібності та навички.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

З протоколу видно, що рішення прийнято за результатами голосування комісії у кількості 3 осіб, які вказали, що ОСОБА_2 не відповідає займаній посаді.

Аналізуючи надані документи та перевіряючи обставини справи, відповідач не довів, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційною комісією враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції, і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема жодної негативної інформації чи будь-яких фактів недбалого ставлення позивача до службових обов'язків не має.

При цьому, в атестаційному листі та документах, що досліджувались комісією, відсутні відомості щодо неналежного виконання позивачем своїх службових обов'язків.

Відтак, на думку апеляційного суду, атестування ОСОБА_2 було проведено за відсутності підстав, визначених частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію». Суду не надано доказів того, що відносно нього вирішувалося питання про призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу, про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність чи питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення атестаційної комісії, звертаючи при цьому увагу на наступні обставини та норми права, що стосуються даних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) /далі Конвенція/.

Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд також бере до уваги, що п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов.

Отже, ст. 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Суд бере до уваги та наголошує, що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Порядок розгляду та вирішення справ адміністративним судом визначений Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст. 99 КАС України.

Згідно із положенням ч.ч. 1, 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З урахуванням наведеного, для вирішення питання про правильність застосування судом строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід з'ясувати яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Згідно п.15 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Прийняття громадян на публічну службу (військову), її проходження, звільнення з публічної (військової) служби - це публічно-правові правовідносини, які урегульовано спеціальними нормами законодавства України у зв'язку зі спеціальним статусом даної категорії громадян.

Предметом оскарження у даній справі є наказ № 306 о/с від 20.10.2016 року про звільнення позивача з посади.

У відповідності до ч.3 ст. 99 КАСУ для звернення до суду щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судом наголошується, що 20.09.2016 року позивачем пройдено атестацію, котру проведено атестаційною комісією №19 Головного управління Національної поліції у Львівській області. Крім того, того ж дня з позивачем проведена співбесіда, зміст якої відображено у додатку № 1 до протоколу 15.00036102.0091502. За наслідками проведеного атестування, комісією прийнято висновок - "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

Наказом ГУНП у Львівській області № 306 о/с від 20.10.2016 року позивача саме звільнено з посади через службову невідповідність згідно з п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Підстава: висновок атестаційної комісії №19 від 20.09.2016 року.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що саме наказом ГУНП у Львівській області № 306 о/с від 20.10.2016 порушено право позивача на працю і погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення атестаційної комісії, прийняте за наслідками атестування, є протиправним, а відтак наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 20 жовтня 2016 року №306 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_2 незаконним і обґрунтовано скасовано судом першої інстанції.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача в сумі 10099,76 грн проведено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» з врахуванням довідки про доходи ОСОБА_2№994/68 від 12.12.2016 (а.с. 51) вірно і апелянтом не оспорюється.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року у справі №813/4016/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді І.М. Обрізко

Р.В. Кухтей

Повний текст виготовлено 11.04.2017р.