Ухвала суду № 65937902, 11.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"11" квітня 2017 р.Справа № 808/3634/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року у справі №808/3634/16 за позовом ОСОБА_2 до Запорізької обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, (третя особа - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 28.11.2016 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, (третя особа - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0027351702 від 12.11.2015 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 12.11.2015 року №0027351702.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Позивач та представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обовязковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

20.04.2001 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Державний Ощадний банк України» укладено кредитний договір №455 та позивачу надано кредит в розмірі 50000,00 грн. строком на 24 місяці (а.с. 129).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15.06.2009 року визнано недійсним вказаний вище кредитний договір № 455 від 20.04.2001 року (а.с.134-135).

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 30.09.2009 року змінено рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15.06.2009 року, застосовано наслідки недійсності правочину - кредитного договору та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» 50000 грн.(а.с.136-137).

На виконання рішення Жовтневим районним судом м.Запоріжжя 18.02.2011 року видано виконавчий лист №2-55/2009 (а.с.139).

Вказаний виконавчий лист неодноразово повертався стягувачу без виконання (а.с.141 зворот, 143).

ПАТ«Ощадбанк» прийнято рішення щодо відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок резерву. Листом від 01.09.2014 року № 28/2-466/3445 банк повідомив позивача про те, що непогашену частину кредитної заборгованості у розмірі 50000,00 грн. відшкодовано за рахунок резерву (а.с.147).

Водночас, банком предявлено до виконання зазначений вище виконавчий лист №2-55/2009, виданий 18.02.2011 року, про що 13.11.2014 року державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.145).

28.10.2015 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, зі змісту якої вбачається, що згідно протоколу №111381 майно боржника реалізовано на електронних торгах 25.08.2015 року. Грошові кошти перераховані стягувачу (ПАТ «Ощадбанк») у повному обсязі згідно платіжного доручення №1998 у розмірі 50000,00 грн. (а.с.146).

Таким чином, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 30.09.2009 року виконано в повному обсязі.

В період з 21.10.2015 року по 27.10.2015 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої 28.10.2015 року складено акт перевірки № 2658/08-27-17-206865092 (а.с.20-21, 104-107).

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено вимоги:

- пп. «д» 164.2.17 п. 164.2 ст.164, 168.1.3 п.168.1 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 8256,40 грн.;

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.197.1 ст. 179 ПК України, в результаті чого фізичною особою не надано до ДПІ у Комунарському районі податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік по строку до 01.05.2015 року.

Згілно висновків акту перевірки ОСОБА_2 отримав дохід в сумі 50000,00 грн. від ПАТ «Ощадбанк» за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо» у 2014 році.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 12.11.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення від №0027351702, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 10332,50 грн., в тому числі за основним платежем - 8256,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2064,10 грн. (а.с.24).

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, ОСОБА_2 оскаржив його до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обовязки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Пунктом 163.1 ст.163 ПК України визначено, що обєктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 ПК України.

Відповідно до п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, зокрема суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не повязаний з виконанням обовязків трудового найму або не є винагородою за цивільно - правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що ПК України не містить визначення поняття «анулювання (прощення) боргу», втім, застосовуючи аналогію права та з урахуванням юридичних наслідків, під анулюванням (прощенням) боргу в нормі п.п. «д» п.п.164.2.17 ст.164 ПК України слід розуміти прощення боргу, передбачене положеннями статтею Цивільного кодексу України, адже відносини, що виникають між банком та його клієнтами з питань надання банківських послуг, у тому числі надання кредитів, є питаннями цивільно-правових відносин, а саме питаннями зобовязального права, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 605 ЦК України зобовязання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обовязків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Виходячи з наведеного «анулювання (прощення) боргу» - це припинення зобовязання боржника перед кредитором, а відтак обовязок банку, як податкового агента щодо утримання сум податку, виникає у разі припинення зобовязань боржника щодо сплати боргу.

Згідно з п.п.159.4.1 п.159.1 ст.159 ПК України за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України.

На виконання наведеної норми Постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року №172 затверджено Порядок відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента.

З у рахуванням вказаним норм судом першої інстанції вірно зроблений висновок, що поняття відшкодування (списання) боргу за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є припиненням (анулюванням, прощенням) зобовязань боржника щодо сплати боргу та не підпадає під вимоги п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

Крім того, сума боргу в розмірі 50000 грн. стягнута з позивача на користь банку органами державної виконавчої служби за рахунок реалізованого на електронних торгах майна позивача (а.с.15, 146).

Тобто, додаткового блага в розмірі 50000,00 грн. позивач від банку не отримував, відшкодована банком за рахунок резерву заборгованість за рішенням суду з ОСОБА_2 стягнута в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення №0027351702 від 12.11.2015 року прийнято податковим органом необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому належить скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Запорізькою обєднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0027351702 від 12.11.2015 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року у справі №808/3634/16 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року у справі №808/3634/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 12 квітня 2017 року.

Головуючий суддя:І.В. Юрко

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак