Постанова № 65936549, 11.04.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 р. Справа № 805/1478/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Красноармійського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

до Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 2 березня 2017 року № 51687270, відновлення виконавчого провадження

ВСТАНОВИВ:

Красноармійським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області заявлено позов до Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання постанови державного виконавця Корнієнко Ю.І. від 2 березня 2017 року ВП № 51687270 про закінчення виконавчого провадження при примусовому виконанні вимоги № ф-253 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 3918 грн. 40 коп. незаконною, скасування постанови державного виконавця Корнієнко Ю.І. від 2 березня 2017 року ВП № 51687270 про закінчення виконавчого провадження при примусовому виконанні вимоги № ф-253 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 3918 грн. 40 коп., відновлення виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № ф-253 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 3918 грн. 40 коп.

Позивач зазначає, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята з порушення вимог діючого законодавства України, посилаючись на те, що з дня відкриття виконавчого провадження № 51687270 з примусового виконання вимоги № ф-253 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 3918 грн., а саме з 18 липня 2016 року, на рахунок Управління зі стягнення боргу з боржника кошти не надходили. Тому, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно та безпідставно. 11 квітня 2017 року позивач до суду надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки у телефонному режимі позивач сам вказав нові реквізити для перерахування боргу з боржника, де одержувачем була зазначена Красноармійська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області. Тільки після цього державним виконавцем була направлена постанова про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника за місцем його роботи, а саме до Приватного акціонерного товариства «Глини Донбасу». 6 квітня 2017 року відповідач надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Красноармійське обєднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 37869345, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 11 лютого 2016 року за вихідним номером 3365/05/25 позивачем до Відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції для примусового виконання була направлена вимога від 3 липня 2008 року № ф-253 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 3918 грн. 40 коп. У заяві про примусове стягнення боргу позивачем були зазначені реквізити для перерахування боргу: р/р 256053012064, ЄДРПОУ 37869345, МФО 335106, Філія Донецьке обласне управління АТ Ощадбанк м. Краматорська.

25 березня 2016 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги позивача від 3 липня 2008 року № ф-253 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 3918 грн. 40 коп.

24 червня 2016 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції, керуючись пунктом 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606 (в редакції, що діяла до 5 жовтня 2016 року ) була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав працевлаштування боржника на ПАТ «Глини Донбасу», що територіально підпорядковується Відділу державної виконавчої служби Добропільського міськрайонного управління юстиції.

18 липня 2016 року відповідачем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 51687270 з примусового виконання вимоги позивача від 3 липня 2008 року № ф-253 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 3918 грн. 40 коп.

20 жовтня 2016 року відповідачем була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату та інши доходи боржника та направив її для виконання до ПАТ «Глини Донбасу», де працює боржник. У даній постанові відповідач зазначив реквізити для перерахування боргу у сумі 3918 грн. 40 коп., а саме: р/р 37197204010516, МФО 834016, ЄДРПОУ 39882614, одержувач Красноармійська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області.

10 лютого 2017 року на адресу відповідача за вхідним номером 134 надійшов лист від ПАТ «Глини Донбасу» від 31 лютого 2017 року № 022, в якому було вказано, що заборгованість згідно постанови відповідача від 20 жовтня 2016 року № 51687270 про звернення стягнення на заробітну плату та інши доходи боржника була погашена.

Суд встановив, що 2 березня 2017 року відповідачем, керуючись пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (що діє в редакції з 5 жовтня 2016 року, далі Закон № 1404-VIII) була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

15 березня 2017 року за вихідним номером 7819/05/25 позивач звернувся до відповідача із заявою з приводу пояснення винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 2 березня 2017 року ВП № 51687270 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закон № 1404-VIII, оскільки кошти в погашення заборгованості по боржнику на розрахункові рахунки управляння не надходили. З письмових заперечень та доказів, наявних в матеріалах справи, суд вбачає, що відповідач не заперечує той факт, що кошти стягнуті з боржника не надійшли на розрахункові рахунки позивача. Крім того, серед наявних в матеріалах справи доказів, відсутній документ, якій підтверджує надання відповідачем відповіді на звернення позивача від 15 березня 2017 року

Крім того, судом встановлено, що відповідач 15 березня 2017 року за вихідним номером 4580 звернувся до Покровської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області із заявою про повернення помилково направлених коштів стягнутих з боржника ОСОБА_1 на депозитний рахунок відділу.

3 квітня 2017 року податковий орган повідомив відповідача листом № 5150/10/05-1617 про неможливість повернення коштів, посилаючись на «Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2016 року № 6, зареєстрованого в Міністретсві юстиції України 5 лютого 2016 року № 193/28323, де зазначено, що повернення або перерахування коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення.

Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, а саме з 5 жовтня 2016 року).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до норм статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обовязку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з статтею 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує пяти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до статті 69 Закону № 1404-VIII підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щокварталу надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.

Згідно з пунктом 4 розділу 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою, в тому числі за заявою стягувача шляхом перевірки правильності та своєчасності відрахувань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами та фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, про що складається відповідний акт.

Відповідно до пункту 8 розділу 10 Інструкції з організації примусового виконання рішень за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щокварталу та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вже було встановлено судом, відповідачем 20 жовтня 2016 року у виконавчому провадженні № 51687270 була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну та інші доходи боржника. У даній постанові держаним виконавцем були зазначені інші реквізити ніж просив позивач у заяві про відкриття виконавчого провадження від 11 лютого 2016 року № 3365/05/25, а саме одержувачем була зазначена Красноармійська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області. Суд вважає, що відповідачем було передчасно прийнято рішення щодо винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки відповідно до норм чинного законодавства до повноважень відповідача, зокрема, відноситься контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника шляхом перевірки правильності та своєчасності відрахувань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами та фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах. Тобто, відповідач перед закінченням виконавчого провадження повинен був пересвідчиться, що кошти, які були стягнути за виконавчим документом з боржника були перераховані на правильні розрахункові рахунки позивача.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що у телефонному режимі позивач сам вказав нові реквізити для перерахування боргу з боржника, де одержувачем була зазначена Красноармійська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статі 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною 1 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Отже, в обґрунтування наведеного посилання, відповідач не надав суду жодного належного доказу, який би міг бути використаний судом при вирішенні справи по суті.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведені норми та обставини, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 2 березня 2017 року № 51687270, тому у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача щодо відновлення виконавчого провадження № 51687270, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Завдання адміністративного судочинства, полягає, зокрема, у поновленні судом порушених субєктивних прав юридичних осіб, а тому передумовою надання судового захисту є встановлення його обєкту - порушеного права особи.

Крім того, відповідно до норм статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобовязані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження предявити його до виконання.

Тобто, державний виконавець, тільки після отримання копії рішення суду про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження відновляє виконавче провадження в установленому порядку. Отже, право позивача на відновлення виконавчого провадження на час ухвалення судового рішення по суті не є порушеним, а дана позовна вимога заявлена позивачем передчасно.

З урахуванням вищевикладеного, в межах заявленої вимоги відсутній обєкт судового захисту та необхідність у поновленні прав позивача в цій частині, тому суд відмовляє позивачу у задоволенні даної позовної вимоги.

Таким чином, суд прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог частково.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Красноармійського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Добропільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 2 березня 2017 року № 51687270, відновлення виконавчого провадження, задовольнити частково.

Визнати незаконою та скасувати постанову державного виконавця Корнієнко Ю.І. від 2 березня 2017 року ВП № 51687270 про закінчення виконавчого провадження при примусовому виконанні вимоги № ф-253 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 3918 грн. 40 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 11 квітня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.