Ухвала суду № 65935619, 06.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №640/12863/16-к Головуючий 1 інстанції: Бородіна Н.М.

Провадження № 11кп/790/1075/17 Доповідач: Люшня А.І.

Категорія: ч.2 ст.186 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

-головуючого Люшні А.І.,

-суддів: Каплієнка І.І., Плетньова В.В.,

-при секретарі Вакула Н.С.,

-за участю прокурора Криворучко І.І.,

-захисника ОСОБА_1,

-обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові кримінальне провадження №11кп/790/1075/17 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3. 70, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

-23.12.2008 року Носівським районним судом Чернігівської області за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

-14.04.2009 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ч.4 ст.70 КК України на 5 років позбавлення волі, 09.09.2013 року звільнений по відбуттю покарання,

засуджено ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2138 грн., на відшкодування матеріальної шкоди.

Як установив суд, 09 липня 2014 року приблизно о 21 год. 20 хв., ОСОБА_2, знаходячись на алеї, розташованій неподалік від буд.8-А по вул.Шишківській в м.Харкові, діючи повторно, маючи умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, із корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, підійшовши до раніше знайомої йому ОСОБА_4 та шляхом ривка відкрито викрав у останньої з рук мобільний телефон «Нокіалюміа 720», згідно висновку товарознавчої експертизи №136 від 18.07.2014 року, вартістю 2138 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, обернувши викрадене на свою користь, розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальний збиток на суму 2138 грн.

В апеляційних скаргах:

- прокурор у кримінальному провадженні, просить вирок скасувати у звязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого. Зазначив, що при його призначенні суд не врахував наявність обтяжуючої покарання обставини рецидив злочину, а також не відшкодування матеріальної шкоди потерпілій. Вважає, що вчинений обвинуваченим грабіж фактично є його промислом, оскільки останній не працює. Просить ухвалити апеляційним судом вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК України покарання - 5 років 6 місяців позбавлення волі;

- обвинувачений ОСОБА_2, не оспорюючи обґрунтованості засудження та правильності кваліфікації його дій, посилається на суворість призначеного йому покарання. Зазначив, що при призначенні покарання суд не взяв до уваги такі помякшуючи покарання обставини, як його хворобу, сприяння досудовому та судовому слідству, щире каяття, повернення потерпілій телефону, наявність постійного місця проживання, позитивні характеристики та готовність відшкодувати заявлений потерпілою цивільний позов. Просить призначити йому згідно до положень ст.69 КК України більш мяке покарання та на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням;

- захисник ОСОБА_1 посилається на суворість призначеного ОСОБА_2 покарання та не правильне вирішення цивільного позову потерпілої. Зазначила, що суд першої інстанції безпідставно не визнав помякшуючими покарання обставинами щире каяття та сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений як на досудовому так і судовому слідстві визнавав свою вину, під час слідчого експерименту відтворив обставини відкритого заволодіння майном потерпілої. Указала, що при призначенні покарання, суд не в повній мірі врахував обставини, що позитивно характеризують особу обвинуваченого та наявність у нього тяжкого захворювання. Вважає необґрунтованим стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди, яка є вартістю викраденого телефону, оскільки потерпілою не було надано суду доказів того, що телефон є дійсно несправним, яка вартість його ремонту і що несправність телефону виникла у звязку з неправомірними діями ОСОБА_2 Просить призначити ОСОБА_2 покарання - 4 роки позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнити від його відбування з випробуванням.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні і заперечував проти задоволення скарг обвинуваченого та захисника; обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які підтримали свої скарги та заперечували проти задоволення скарги прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Фактичні обставини кримінального правопорушення і кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2ст. 186 КК Українив апеляційних скаргах не оспорюються, тому згідно положень ч. 1ст. 404 КПК Українивисновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.

Відповідно до ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через мякість або через суворість.

Згідно вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи, наряду з іншим, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про можливість призначення йому більш мякого за своїм розміром та видом покарання на підставі ст.69 КК України, безпідставні.

За змістом ч.1 ст.69 КК України суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Як убачається із матеріалів провадження, судом не встановлено помякшуючих покарання обставин.

Яких-небудь даних про особу ОСОБА_2 чи про наявність обставин, які б помякшували покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, у провадженні не встановлено.

Враховуючи, що під час судового розгляду обвинувачений щирого каяття не висловлював, при цьому визнавав свою вину під незаперечністю досліджених судом доказів, суд першої інстанції обґрунтовано не визнав у якості помякшуючої покарання обставини щире каяття обвинуваченого.

Посилання у скарзі обвинуваченого та його захисника про наявність помякшуючої покарання обставин сприяння розкриттю злочину, є безпідставними, оскільки матеріали провадження таких даних не містять.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено згідно з вимогами ст.65 КК України.

При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, має постійне місце проживання, характеризується задовільно, холостий, працездатний, трудовою діяльністю не займається,має захворювання, внаслідок чого перебуває на диспансерному обліку.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2, будучи раніше неодноразово судимий за вчинення ряду умисних корисливих злочинів, знову вчинив умисний корисливий злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, заподіяну потерпілій матеріальну шкоду не усунув, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи ОСОБА_2, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відбування обвинуваченим покарання в умовах ізоляції від суспільства та призначив обвинуваченому покарання, вид і розмір якого колегія суддів вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 і попередження нових злочинів.

Доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне не визнання судом першої інстанції в якості обтяжуючої покарання обставини рецидив злочину, позбавленні підґрунтя, оскільки ця обставина, сама по собі, не впливає на справедливість призначеного обвинуваченому покарання за його видом та розміром.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим і підстав для його помякшення шляхом застосування положень ст.69, 75 КК України чи призначення більш суворого за своїм розміром покарання - не вбачає.

Що стосується доводів скарги захисника про неправильне вирішення судом цивільного позову потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди, то вони є також безпідставними.

Судом встановлено, що неправомірними діями обвинуваченого потерпілій була спричинена матеріальна шкода на суму 2138 грн., що підтверджується висновками товарознавчої експертизи.

Та обставина, що телефон в подальшому був викуплений потерпілою за 200 грн., не спростовує факту спричинення обвинуваченим потерпілій матеріальної шкоди злочином, оскільки за показаннями свідка ОСОБА_5 ОСОБА_2 продав йому телефон уже у неробочому стані.

Тому рішення суду першої інстанції про необхідність відшкодування потерпілій ОСОБА_3 вартості матеріальних збитків, визначених експертизою, є обґрунтованим.

З огляду на наведене, підстав для зміни чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Київського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий:

Судді: