Ухвала суду № 65935569, 05.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2634/17 Головуючий 1 інст. Бондарева І.В.

Справа № 645/3429/17 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

іменем України

05 квітня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ОСОБА_4 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2017 року про відмову у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та його скасування, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28 лютого 2017 року відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця (далі ФОП) ОСОБА_3 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого Фрунзенським районним судом м.Харкова 27.07.2015 року про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 13380 грн у якості відшкодування шкоди за невиконання договору у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та його скасування.

В апеляційній скарзі представник ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, вважаючи її незаконною і необґрунтованою, та ухвалити нову, якою заяву задовольнити повністю і зупинити виконавче провадження, відкрите за цим виконавчим листом.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник боржника вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви, залишивши поза увагою надані суду докази добровільного виконання 17.06.2015 року відповідачем ФОП ОСОБА_3 рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28.05.2015 року про розірвання договору і стягнення з нього на користь ОСОБА_5 13380 грн. у якості відшкодування шкоди.

В суді апеляційної інстанції представника боржника ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав і просив задовольнити.

Стягувач ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, вказуючи, що зазначені у розписці від 17.06.2015 року кошти у сумі 13380 грн. боржник ФОП ОСОБА_3 дійсно віддав їй, однак передачу їй вказаних коштів вона не вважає виконанням рішенням суду, так як ці гроші є лише передачею боржником їй коштів під тиском її звернень до прокуратури у якості штрафу за обман при укладенні договору, а ще 13380 грн. він їй зобовязаний повернути у відповідності з рішенням суду, оскільки він її обманув, а відтак зобовязаний сплатити їй збитки у подвійному розмірі у відповідності до ч.2 ст.230 ЦК України. Вказує, що ФОП ОСОБА_3 та його фірма є шахраями, що вони збагачуються шляхом обману простих людей.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Судом встановлено, а сторонам не оспорюється, що 07.06.2014 року ОСОБА_5 уклала з ФОП ОСОБА_3 договір № FJ323L по виготовленню і передачі у власність ПВХ конструкцій для балкону вартістю 13380 грн. Позивач свої зобовязання виконала, сплатила виконавцю 13380 грн., однак у повному обсязі договір виконано не було.

17.04.2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та його скасування, про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на її користь 13380 грн. з урахуванням інфляції та моральної шкоди, вказуючи, що крім сплачених нею 13380 грн., відповідач зажадав додаткового сплатити 13000 грн. за встановлення виробу, хоча при укладенні договору такі умови виконання ним не оговорювалися. (а.с.1,2).

Заочним рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28 травня 2015 року, яке не переглядалося і є чинним, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Суд визнав недійсним договір № FJ323L від 07.06.2014 року і вирішив стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 13380 грн. у якості відшкодування шкоди за невиконання договору, а також 500 грн. у якості відшкодування заподіяної шкоди, зазначивши в мотивувальній частині рішення, що 500 грн. стягує на відшкодування моральної шкоди. Питання про розподіл судових витрат судом не вирішено (а.с.21-23).

На виконання вказаного рішення 27.07.2015 року Фрунзенським районним судом було видано два виконавчих листи, а саме: про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 13380 грн. у якості відшкодування шкоди за невиконання договору та про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 500 грн. у якості відшкодування моральної шкоди. За заявами ОСОБА_5 старшим державним виконавцем Дзержинського ВДВС міста Харкова відкрито відповідно два виконавчих провадження №48284059 та №48284164 від 29.07.2015 року, виконання яких на час розгляду судом заяви боржника триває.

Сторони заочне рішення від 28.05.2015 року не оскаржували, відповідач (боржник) ФОП ОСОБА_3 у 2016 році звертався до суду зі скаргою на дії державного виконавця, вказуючи, що виконавчі провадженні ним відкриті та вчиняються виконавчі дії незаконно, так як він 17.06.2015 року передав позивачу ОСОБА_5 вказані в рішенні суду 13380 грн. і вона власноручно написала розписку про відсутність у неї до нього претензій. (а.с.31-33, 62-65)

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 29.12.2016 року відмовлено у задоволенні скарги ФОП ОСОБА_3 на дії державного виконавця. (а.с.108, 111-112).

12.01.2017 року ФОП ОСОБА_3, від імені якого за довіреністю діє його представник ОСОБА_4, звернувся до суду з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 27.07.2015 року про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 13380 грн. у якості відшкодування шкоди за невиконання договору, вказуючи, що боржник добровільно виконав це рішення суду.

Ухвалу від 28 лютого 2017 року про відмову у задоволенні заяви суд першої інстанції обгрунтовував посиланням на те, що в розписці ОСОБА_5 від 17.06.2015 року не вказано призначення отриманих нею від ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 13380 грн., а так як між сторонами був ще й спір про стягнення інфляційних витрат та збитків, то є обґрунтованими посилання стягувача на те, що вона вважала сплачену їй суму саме за відшкодування збитків у розмірі сплаченої нею суми за договором, отриманою у позасудовому порядку.

Колегія суддів з такою ухвалою суду першої інстанції погодитися не може у звязку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Частиною 2 статті 369 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Частиною 4 статті 369 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у тому разі, коли встановить, що обовязок боржника відсутній повністю чи частково у звязку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Саме та обставина, що після ухвалення 28.05.2015 року заочного рішення про розірвання договору і стягнення на користь позивача ОСОБА_5 з ФОП ОСОБА_3 13380 грн. у якості відшкодування шкоди за невиконання договору та 500 грн. у якості відшкодування моральної шкоди боржник добровільно передав стягувачу ОСОБА_5 13380 грн. і є підставою для задоволення заяви боржника про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Фрунзенського районного суду м.Харкова, виданий ним 27.07.2015 року, про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 13380 грн. у якості відшкодування шкоди за невиконання договору.

Дійсно, зміст виданої стягувачем ОСОБА_5 божнику ОСОБА_3 розписки від 17.06.2015 року не містить прямого посилання про те, що 13380 грн. вона отримує в порядку виконання боржником рішення суду. (а.с.75)

Однак послання в зазначеній розписці на відсутність претензій до ОСОБА_3 у звязку з розірванням договору та поверненням суми договору 13380 грн., про стягнення яких ОСОБА_5 просила в позовній заяві від 17.04.2015 року, у сукупності з встановленням факту відсутності у ОСОБА_5 інших правових підстав для отримання вказаних коштів від ОСОБА_3, є свідченням того, що ОСОБА_3 виконав 17.06.2015 року рішення суду від 28.05.2015 року в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_5 13380 грн. у якості відшкодування шкоди за невиконання договору (а.с.1, 20-23, 75, 93).

Посилання ОСОБА_5 на те, що вона, начебто, сприймала отриману від ОСОБА_3 17.06.2015 року суму у розмірі 13380 грн. у якості інфляційних витрат та збитків на вирішення поданої в порядку ст.369 ЦПК України заяви боржника не впливає, оскільки це питання повинно вирішуватися у відповідності із законом та встановленими судом фактичними обставинами, а не субєктивною оцінкою стягувача ОСОБА_5

Апеляційний суд також відхиляє як безпідставні доводи ОСОБА_5 про обовязок боржника ФОП ОСОБА_3 відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі у відповідності до вимог ч.2 ст.230 ЦК України, виходячи з того, що вона 07.06.2014 року уклала з ФОП ОСОБА_3 договір № FJ323L внаслідок обману з його боку.

Дійсно, звертаючись 17.04.2015 року до суду з позовом до ФОП ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та стягнення з нього коштів за шкоду та моральні страждання, ОСОБА_5, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалася на дві взаємовиключні обставини, а саме: і на вчинення правочину внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення, передбачене ст.229 ЦК України; і на вчинення правочину внаслідок того, що друга сторона ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, помилково вказуючи при цьому ст.290 «Право на донорство», замість 230 ЦК України.

Однак суд 28.05.2015 року ухвалив заочне рішення про часткове задоволення позову, посилаючись саме на ст.229 ЦК України і вказуючи, що позивач ОСОБА_5 вчинила правочин під впливом помилки, яка має істот не значення і якби вона знала про необхідність сплачувати 13000 грн. ще й за монтаж виготовленої конструкції, то вона би не підписала такий договір (а.с.21).

ОСОБА_5 з таким рішенням суду погодилася і не оскаржила.

Відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлюються ці обставини.

Можливо ФОП ОСОБА_3 та інші працівники його фірми дійсно, як вказує ОСОБА_5, збагачуються шахрайським способом, шляхом обману споживачів при укладенні договорів, однак ні відповідного вироку у кримінальній справі, а ні рішення у цивільній справі, які набрали законної сили, позивачем не надано, а відтак ці доводи залишаються лише припущенням ОСОБА_5

Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Викладена в апеляційній скарзі вимога про зупинення виконавчого провадження задоволенню не підлягає, оскільки знаходиться поза межами апеляційного провадження про перегляд ухвали суду першої інстанції, постановленої за наслідками розгляду заяви, поданої у порядку, передбаченому ст.369 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.2 ст.307, п.2 ст.312, ст.ст.313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2017 року скасувати.

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лис, виданий 27.07.2015 року Фрунзенським районним судом м. Харкова, про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 13380 грн. у якості відшкодування шкоди за невиконання договору.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

ОСОБА_2