Рішення № 65933496, 06.04.2017, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1131/16-ц

Провадження № 2/342/244/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ничик Г.І.,

з участю секретаря судового засідання Петруняк Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, процентів, моральної шкоди за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_1, 03.11.2016 р. звернувся в Городенківський районний суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідачів солідарно станом на 13.11.2016 року суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції і 20 % річних від простроченої суми, - 129220 грн. та моральну шкоду 30 000 грн. В позовній заяві зазначив, що 19 грудня 2013 року позивач з відповідачем ОСОБА_2 та його братом ОСОБА_3 заключили договір позики на суму 50 000 гривень. У разі не повернення позики згідно договору ОСОБА_2, кошти зобовязувався повернути його брат ОСОБА_3 На підтвердження зобовязання обидва брати надали розписки. Однак, по теперішній час відповідачі кошти позивачу не повернули, на телефонні дзвінки відповідачі не відповідають. Позивач неодноразово намагався вирішити спір добровільно, але за адресою в м. Камянець-Подільський жодного разу відповідачів не заставав і ніхто не міг підтвердити, що вони за даною адресою проживають. В позові покликається на ч.9 ст.110 ЦПК України, яка визначає, що позови до відповідача, місце реєстрації, проживання або перебування якого не відоме, предявляються за місцем знаходження майна відповідача. У ОСОБА_3 на праві особистої власності знаходиться будинок № 8 по вул. Дружби в с. Семаківці Городенківського району Івано-Франківської області. В ОСОБА_2 майна, яке б належало йому на праві власності, позивачем не виявлено. Відповідно до п.6 Договору позики від 13.12.2013 року позичальник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, 20% річних від простроченої суми та моральну шкоду. За таких обставин та керуючись вимогами ст.625 ЦК України, боржник зобовязаний сплатити позичальнику станом на 13.11.2016 року борг в сумі 129 220 грн. Також відповідачі, внаслідок порушення прав позивача, завдали йому непоправну моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 30 000 грн.

Згідно Ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.02.2017 р. справу передано на новий розгляд до Городенківського районного суду.

Позивач в судове засідання не зявився. Подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися повторно. Відповідно до п.4 ч.3 ст.122 ЦПК України про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, через оголошення у пресі. Передбачених ч.1 статті 169 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін з ухваленням, відповідно до ст. 224 ЦПК України, заочного рішення. Згідно вимог ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 13.12.2013 р. ОСОБА_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_1, уклав з ОСОБА_2, зареєстрованим в ІНФОРМАЦІЯ_1, договір позики, за умовами якого передав позичальнику безпроцентну грошову позику в розмірі 50 000 гривень строком на один місяць. У випадку несвоєчасного повернення позики позичальник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, 20% річних від простроченої суми та моральну шкоду. 13.12.2013 р. позичальник ОСОБА_2 надав позикодавцю ОСОБА_1 розписку про те, що відповідно до договору позики від 13.12.2013 р. він отримав пятдесят тисяч гривень, під заставу залишив документи на належний ОСОБА_3 вантажний автомобіль Івеко, 2001 р. випуску. Крім того, 13.12.2013 р. ОСОБА_3, брат позичальника ОСОБА_2, надав позикодавцю ОСОБА_1 розписку про те, що він ручається за свого брата, який 13.12.2013 р. отримав кошти від ОСОБА_1, під заставу залишив документи на вантажний автомобіль Івеко, 2001 р. випуску; у разі неповернення коштів братом, повертає він.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Ч.2 ст.1047 згаданого кодексу визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 1047 ЦК). Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Частиною першої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вимог ч.2 ст. 545 ЦК України у випадку прийняття виконання зобовязання кредитор повинен повернути боржнику борговий документ. Наявність у позивача боргового документа відповідача свідчить про невиконання останнім зобовязання за договором позики.

Матеріалами цивільної справи доведено, що у встановлений в договорі позики від 13.12.2013 р. строк - один місяць, відповідач не повернув позику ОСОБА_1 Оригінал розписки відповідача ОСОБА_2 від 13.12.2013 р., доданої позивачем до матеріалів справи, стверджує факт невиконання відповідачем зобовязання.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, він зобовязаний сплатити позивачу суму боргу, суму інфляційних втрат за весь час прострочення та двадцять процентів річних від простроченої суми згідно умов укладеного договору позики.

З доданого до позовної заяви розрахунку, складеного позивачем, слідує, що сума позову 129220 грн. включає суму заборгованості - 50000 грн., розмір інфляційних збитків, виходячи з індексів інфляції за 2014 р. 124,9, за 2015 рік 149,3, за 2016 р. по 30.09.- 106,4, усього 190,4355 = 1,9044. Сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції - 95220 грн.; 20 % річних за період з 13.01.2014 р. по 13.01.2015 р. - 10 000 грн., розрахована наступним чином: 50000 грн. х 20/100 = 10 000 грн. Прострочена сума з урахуванням 20 % річних на 13.01.2015 р. становить 50000 грн. + 10 000 грн. = 60 000 грн.; станом на 13.01.2016 р. 20 % річних - 12 000 грн. (60000 грн. х 20 /100 =12 000 грн.); 20 % річних станом на 13.11.2016 р. - 12 000 грн. (72000 грн. х 20 /100 х 305 /366 = 119999,99 грн. = 12 000 грн. Всього борг з урахуванням індексу інфляції і 20% річних станом на 13.11.2016 р. складає 95220 грн. + 10 000 грн. +12 000 грн. + 12 000 грн. = 129220 грн.

Відповідач допустив прострочення виконання взятих на себе зобовязань по договору позики, так як у визначений договором від 13.12.2013 р. місячний строк не виконав зобовязання. Отже, зобовязаний сплатити позивачу суму боргу 50 000 грн., суму інфляційних втрат за весь час прострочення, з 14.01.2015 р. (з наступного дня після настання строку виконання зобовязання) по 03.11.2016 р. (дату звернення до суду з позовом) та 20 % річних.

Розмір інфляційних втрат обчислюється за такою формулою: сума простроченого боргу ? індекс інфляції (добуток щомісячних індексів за відповідний період)/100% - сума простроченого боргу. Згідно рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. Згідно листа Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997 року - для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що становлять відповідний період, перемножити між собою. Щомісячні індекси інфляції за період з січня 2014 р. по жовтень 2016 р. перемножено: Січень 2014р.100,20%, Лютий 2014р. 100,60%, Березень 2014р, 102,20%, Квітень 2014р. 103,30%, Травень 2014р. 103,80%, Червень 2014р. 101,00%, Липень 2014р. 100,40%, Серпень 2014р. 100,80%, Вересень 2014р. 102,90%, Жовтень 2014р. 102,40%, Листопад 2014р. 101,90%, Грудень 2014р. 103,00%, Січень 2015р. 103,10%, Лютий 2015р. 105,30%, Березень 2015р. 110,80%, Квітень 2015р. 114,00%, Травень 2015р. 102,20%, Червень 2015р. 100,40%, Вересень 2015р.102,30%, Листопад 2015р. 102,00%, Грудень 2015р. 100,70%, Січень 2016р. 100,90%, Березень 2016р.101,00%, Квітень 2016р. 103,50%, Травень 2016р. 100,10%, Вересень 2016р. 101,80%, Жовтень 2016р. 102,80%, підсумковий індекс інфляції - 203,989%. Отже, втрати від інфляції складають 51994,5 грн. (50 000 грн. ? 203,989% / 100% - 50 000 грн. = 51994,5 грн.).

20% річних від простроченої суми за період з 14.01.2015 р. (з наступного дня після настання строку виконання зобовязання) по 03.11.2016 р. (дату звернення до суду) визначається згідно розрахунку: сума боргу 50 000 грн. х 20 % = 10 000 грн. / 365 днів = 27,3972 х 1025 днів = 28356,102 грн.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду доказів, що спростовують правомірність і обґрунтованість пред'явлених позовних вимог. Оскільки суд не виходить за межі позовних вимог, то стягненню в користь позивача підлягає сума боргу, вказана в позовній заяві - 129220 грн.

Що стосується стягнення позовних вимог з відповідача ОСОБА_3, як поручителя, то суд виходить з наступного. Згідно положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 вересня 2014 року № 6-53 цс14, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Позивач ОСОБА_1 03.11.2016 р. звернувся до суду позовом про стягнення заборгованості за договором позики з обох відповідачів (і з позичальника, і з поручителя). Отже, позивач предявив вимогу до поручителя після спливу шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання, тому в задоволенні позову до відповідача ОСОБА_3 слід відмовити.

Ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частина 2 згаданої статті визначає, в чому саме полягає моральна шкода. Згідно діючого законодавства особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або у випадках, передбачених статтями 280, 611, 1167, 1168 ЦК України, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу невиконання договірних зобов'язань, договором позики не було передбачено розміру відшкодування моральної шкоди. Позивач не довів, в чому полягає причинена йому «непоправна» моральна шкода, тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України, оскільки позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору як інвалід II групи.

На підставі ст.ст. 16, 23, 526, 527, 530,545, 559, 611, 612, 625,631, 1046-1050 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214- 215, 218, 224-229 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 в користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, двадцяти відсотків річних в сумі 129220 грн. за договором позики, укладеним 13.12.2013 р.

В задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 до державного бюджету судовий збір в розмірі 1292,2 грн. (код класифікації доходів бюджету: 22030106; стягувач: Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ничик Г.І.