Ухвала суду № 65932669, 05.04.2017, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2425/16

№ 1-кп/183/101/17

У Х В А Л А

05 квітня 2017 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника О.М.,

за участю:

секретаря Білокурової А.Р.,

прокурорів Баклана В.В., Тихонова М.С.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обєднані в одне кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12016040350000576, № 42016040010000102, відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

-10.06.2015 року вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 407 КК України до позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України, -

в с т а н о в и в :

Судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки строк раніше обраного запобіжного заходу спливає 07.04.2017 року.

Прокурори Баклан В.В. та Тихонов М.С., кожен окремо, висловились про необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу. Послались на те, що на теперішній час не змінились ризики, які враховувались судом під час обрання вказаного запобіжного заходу. Обвинувачений раніше судимий і знову обвинувачується у вчиненні злочинів в період іспитового строку за попереднім вироком суду. Тому, обвинувачений може вчинити нові злочини, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, які ще не допитані судом. Прокурори вважають, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обовязків.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою. Заявив письмове клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати помешкання у нічний час доби. Клопотання обгрунтовано тим, що обвинувачений має постійне місце проживання, характеризується позитивно, одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей. ОСОБА_3 співпрацює із судом, визнає себе винним частково, приймав участь в антитерористичній операції на Сході України, незаконно впливати на свідків, потерпілого, ухилятися від суду останній не збирається. Також, у справі досліджені письмові та відео докази. Також захисник звернув увагу суду на тривалий час перебування обвинуваченого під вартою близько 8 місяців. Послався на положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику і правові позиції Європейського суду з прав людини. З цих підстав вважає, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту забезпечить належне виконання останнім своїх процесуальних обовязків і не потребує застосування найсуворішого запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Потерпілий ОСОБА_1 залишив вирішення питання про запобіжний захід на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1,4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

З огляду на те, що відносно ОСОБА_3 складено обвинувальні акти, які розглядаються судом, це свідчить про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень. Суд також вважає, що ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, незаконного впливу обвинуваченого на свідків та вчинення ним нових злочинів, є наявними, враховуючи схильність обвинуваченого до вчинення правопорушень та з огляду на покарання, яке йому може бути призначене судом. Тобто існують обставини, визначені п. 1,2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Разом з тим, суд вважає, що прокурорами не доведено недостатність застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним вище ризикам.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому суд також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України. Так, ОСОБА_3 раніше судимий, однак має постійне місце проживання, одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей. Вказане свідчить в свою чергу про наявність у обвинуваченого міцних соціальних звязків за місцем свого проживання. В той же час, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та злочину невеликої тяжкості. Однак сама по собі тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, не може бути самостійною і достатньою підставою для застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу. Суд також приймає до уваги тривалий час перебування обвинуваченого під вартою, на даний час судом досліджені всі письмові докази і документи, допитаний потерпілий.

За таких обставин та з огляду на те, що судовий розгляд даного кримінального провадження триває, судом лише не допитані свідки, суд приходить до переконання про недоцільність подальшого тримання обвинуваченого під вартою та можливість зміни останньому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, з покладенням на нього обовязків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Приймаючи таке рішення суд також враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику і правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 75-85 рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, п. 60 рішення у справі «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 року, рішенні у справі «Гавула проти України» від 16.05.2013 року, рішенні у справі «Коберник проти України» від 25.07.2013 року, рішенні у справі «Таран проти України» від 17.10.2013 року, рішенні у справі «Тодоров проти України» від 12.01.2012 року, рішенні у справі «Адамяк проти Польщі» щодо необгрунтованого і тривалого тримання обвинуваченого під вартою, необхідності розгляду судом питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів до обвинуваченого, а також щодо того, що тяжкість вчиненого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього увязнення.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обовязків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194, 196, 331 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, задовольнити частково.

Обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт на строк 60 (шістдесят) днів по 03 червня 2017року включно.

Заборонити ОСОБА_3 цілодобово залишати своє місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, без дозволу суду.

Зобов'язати ОСОБА_3 строком по 03 червня 2017року включно:

1) прибувати своєчасно до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за першою вимогою;

2) утримуватися від спілкування із свідками та потерпілим у кримінальному провадженні;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

4) носити електронний засіб контролю.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти негайно із зали суду.

Ухвалу направити для виконання до Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Мельник