Рішення № 65932446, 10.04.2017, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/25/16-ц

Провадження № 2/181/4/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р. с.м.т. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого: судді Гончаренка О.О.,

з участю секретаря судового засідання Яківець А.О.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого за час спільного шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2016 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя. 02, 09, 28 березня, 06 квітня 2016 року та 27 березня 2017 року, з урахуванням обставин справи, ОСОБА_1 подавала уточнюючі позовні заяви.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 06 вересня 1997 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згодом шлюб було розірвано на підставі рішення суду. Відповідач добровільно кошти на утримання дітей, які залишилися на її утриманні, не надає. Згоди про добровільний поділ майна між ними не досягнуто. За час їхнього з відповідачем шлюбу було спільно придбане майно, яке вона бажає поділити, та взяти до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення, а саме: їх діти перебувають на її утриманні, син ОСОБА_4 навчається у Технологічному коледжі Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, вміє поводитися з сільськогосподарською технікою, залишається проживати з нею та буде допомагати по господарству, обробляти земельну ділянку, яка в неї мається.

Просить суд:

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

1) комбайн зернозбиральний марки «Єнісей-950», рік випуску 2002, заводський №189;

2) трактор колісний марки «ЮМЗ-6», рік випуску 1990, заводський №694927;

3) причеп марки 2ПТС-4, рік випуску 1972, заводський №21302;

4) холодильник марки «LG Electronics», моделі СА-В359 PLCA, серійний номер 911RARPO3798, дата придбання 19 травня 2010 року;

5) мікрохвильову піч марки «Gorenje», моделі МО23DQV, 2013 року випуску, дата придбання лютий 2014 року;

6) телевізор марки «Samsung», моделі UE32EH4003W, 11 жовтня 2012 року випуску;

7) мякий куточок з кріслом розміром 3х2 метра, висотою 1 метр, обтягнутого кольоровою тканиною, дата придбання 2010 рік;

8) корову, ІНФОРМАЦІЯ_3, робочий номер 2858, породи українська чорна-ряба молочна, період лактації 2 роки, надой молока за добу 12-15 літрів, середньою вагою 390 кілограм, кількість отелень 2.

Виділити ОСОБА_1 в натурі та визнати за нею право власності, припинивши право власності ОСОБА_2, на вищевказане майно всього на суму 645399 гривень 49 копійок, врахувавши при поділі майна подружжя вартість відчуженого відповідачем ОСОБА_2 майна проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї (не на її потреби) на суму 645460 (шістсот сорок пять тисяч чотириста шістдесят) гривень.

Зобовязати ОСОБА_2 сплатити їй різницю вартості спільного майна подружжя в розмірі 548,01 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати.

27 квітня 2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Межівського районного суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою, в якій просить суд визнати спільною сумісною власністю бувшого подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 майно та обовязки:

-холодильник «Самсунг», вартістю 6000гривень;

-мікрохвильову піч вартістю 1500 гривень;

-телевізор вартістю 8500 гривень;

-мякий куточок вартістю 10000 гривень;

-музичний центр вартістю 3500 гривень;

-компютер з допоміжними засобами вартістю 10000;

-корову вартістю 20000 гривень;

-теля вартістю 5000 гривень;

-свиней (10 штук) по 300 гривень вартістю 3000 гривень;

-трактор марки «ЮМЗ», державний номер 17275, вартістю 10000 гривень;

-комбайн марки «Єнісей», державний номер НОМЕР_1, вартістю 100000 гривень;

-причеп, державний номер НОМЕР_2, вартістю 5000,00 гривень;

-зобовязання щодо придбання частини комбайну марки «Єнісей», державний номер НОМЕР_1, вартістю 100000 гривень.

Залишити у приватній власності ОСОБА_1

-холодильник «Самсунг», вартістю 6000 гривень;

-мікрохвильову піч вартістю 1500 гривень;

-телевізор вартістю 8500 гривень;

-мякий куточок вартістю 10000 гривень;

-музичний центр вартістю 3500 гривень;

-компютер з допоміжними засобами вартістю 10000;

-корову вартістю 20000 гривень;

-теля вартістю 5000 гривень;

-свиней (10 штук) по 300 гривень вартістю 3000 гривень;

Загальною вартістю 67500,00 гривень.

Залишити у приватній власності ОСОБА_2:

-трактор марки «ЮМЗ», державний номер 17275, вартістю 10000 гривень;

-комбайн марки «Єнісей», державний номер НОМЕР_1, вартістю 100000 гривень;

-причеп, державний номер НОМЕР_2, вартістю 5000 гривень;

загальною вартістю у розмірі 115000 гривень.

-зобовязання щодо придбання частини комбайну марки «Єнісей», державний номер НОМЕР_1, вартістю 100000 гривень.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги за первісним позовом та просили задовольнити їх у повному обсязі, в задоволенні зустрічної позовної заяви просили відмовити. Позивач доповнив, що за час шлюбу було придбано майно, ОСОБА_1 працювала не тільки на пошті, але й по господарству, доглядала за худобою, годувала її. В процесі посівної та збору врожаю готувала їжу. Після продажу врожаю отримували дохід. Її батько позичав їх родині кошти на протязі 2013 року в сумі 1500 доларів США та 30000 гривень, за які сумісно й придбавали комбайн «Єнісей» та трактор «ЮМЗ-6». В неї є земельні паї, які потрібно обробляти, син ОСОБА_4 проживає з нею, навчається в сільськогосподарському технікумі, вміє користуватися технікою. Хоча майна в чоловіка по вартості більше, не просить грошової компенсації. Зазначила, що шлюб розірвано 21 грудня 2015 року, з червня 2015 року не проживали разом.

З зустрічною позовною заявою не погоджується, оскільки перелічене майно (окрім того, що співпадає з її позовом) дійсно знаходиться в будинку, в якому спільно проживали, але все воно належить її батькові, доказів у відповідача стосовно належності цього майна не мається. Подано заперечення, в якому додатково зазначено, що, оскільки відповідач вже забрав частину майна: автомобіль та трактор, то з огляду на його вартість, все інше майно слід присудити їй.

Відповідач та його представник у судовому засіданні наполягали на задоволенні саме зустрічного позову, останній зазначив, що на сьогодні частина майна, зазначена в позові, а це автомобіль «Volkswagen Transporter» та трактор «Belarus-892», не належить сторонам по справі, тому його взагалі не можна визнавати спільною власністю подружжя та ділити між ними. Документально все майно зареєстровано за відповідачем. Відповідач разом зі своїм кумом ОСОБА_6 працювали, заробляли гроші. Куди витратила гроші позивач, які їй позичав батько не відомо, вважає недоведеним роботу по господарству, на полі. Відповідач не є фізичною особою-підприємцем, але є одноосібником, він робив і витрачав власні кошти, які, згідно ст.57 СК України є його особистим майном. Кошти дружини були незначними, а кошти чоловіка суттєві. Вважає, що дійсно, майно, яке позивач просить визнати спільною власністю, таким і є, але вважає, що його слід поділити порівну, оскільки позивачем не доведено те, що він реалізував автомобіль та трактор не в інтересах сімї. Зазначили, що свідок ОСОБА_6 підтвердив, що він позичав родині ОСОБА_1 кошти у розмірі 100000 гривень, а тому ці зобовязання слід враховувати при поділі майна. Відповідач підтвердив, що не проживали разом з позивачем з червня 2015 року, зазначив, що трактор «Беларус» продав ОСОБА_7, а автомобіль «Volkswagen» ОСОБА_8 в 2015 році в той час, коли вже не проживав з позивачем. Погодився з твердженням позивача, що музичний центр та компютер належить їх сину.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що позивач по справі є його донькою, відповідач колишній зять, якого раніше сприймав, як сина, а зараз відносини є скандальними. По суті справи вказав, що донька приймала участь у вирощуванні врожаю, придбанні техніки. Він, як агроном, консультаціями допомагав порадами, свої паї віддав ОСОБА_2 для обробки. Звісно, донька на техніці не працювала, оскільки вела домашнє господарство, допомагала на полі, возила обіди та вечері. Їх син працював на тракторі, допомагав батькові. Відповідач не міг би сам і працювати на полі, і готувати їжу, і поратися по господарству. Він все залишив цій сімї: і будинок, і все, що в ньому. Забезпеченість всім цим надало змоги заробляти. Майно, яке було перелічено в зустрічному позові, все було залишено ним в будинку, техніку допомагав купляти фінансово, безоплатно надавав кошти для доньки та ОСОБА_2, оскільки відносився до нього, як до рідного сина. Деяка техніка дарувалася на весілля: холодильник, телевізор, які згодом мінялися ними на більш сучасні. Дарував телицю, вона їм була не потрібна, продав віддав гроші, худоба була його. Він також дійсно займав кошти для придбання сільськогосподарської техніки, для купівлі комбайна «Єнісей». Продали з дружиною машину, квартиру, інше майно, кошти віддавав доньці, точніше для її сімї. Відповідач таємно для нього та ОСОБА_1 зняв з реєстрації трактор та автомобіль. Гроші він давав раніше обом сторонам безоплатно, а розписки написав нещодавно. Під час передачі грошей за комбайн присутній не був. Всі фінансові питання в родині доньки вирішував ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вся техніка є в колишній сімї ОСОБА_2. Позивач в сімї завжди працювала, мала постійне місце роботи, також доглядала за господарством, водила телят та корів в череду, продавала молоко та мясо на ринку в м. Першотравенську, діти їх допомагали. Анатолій займався технікою, ОСОБА_1 по господарству. Доходи в них були, ОСОБА_2 розповідав, що гроші витрачали на техніку, її ремонт, гроші на відпочинок та одяг не витрачали. Коли було розпаювання, ОСОБА_9 віддав свої паї доньці ОСОБА_1 з зятем ОСОБА_2 Останній прийшов в сімю ОСОБА_9, який залишив також і будинок, і все майно, допомагав їм і в подальшому, але в яких розмірах не знає. Їх син допомагав обробляти землю. Вони все робили разом, адже неможливо самому хазяйнувати з технікою і вдома по господарству. Анатолій спочатку працював в колгоспі, але не на високооплачуваних роботах, за обробку землі багато чого не придбаєш. Їй відомо, що у сімї ОСОБА_2 було чотири паї в Тарасівці, і за обробку цієї землі неможливо купити трактор.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що дійсно надавав в борг ОСОБА_9 гроші для передачі їх ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для придбання комбайну. Коли придбавали техніку, присутнім не був. В гостях в них був багато разів. Оксана слідкувала за господарством, будинком, працювала на паях. ОСОБА_9 їм також допомагав, возив за соляркою, їх діти їм також допомагали. Господарство було тільки за ОСОБА_1, доглядала й за худобою, годувала зерном, яке вирощували в полях. ОСОБА_9 допомагав в консультативному плані, розповідав, як вирощувати, зберігати, куди краще продати. Все робити неможливо самому. На полі, де ОСОБА_2 виконував роботи, не був. Але бачив в полі, як він разом з сином працювали, а також те, як ОСОБА_1 їхала з сином в поле.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він є одноосібником, обробляє землю свою і своїх батьків, для чого має спільну техніку зі своїм кумом ОСОБА_2 По документації комбайн «Єнісей» належить ОСОБА_2, але він давав 50% для купівлі, щоб разом працювати, але нічого не позичав. Тоді це було 90000 гривень. Розписка писалася для суду. Кошти особисто передавав ОСОБА_2, але оформили на останнього, оскільки він в цей час забув паспорт. Вважає, що це було відомо ОСОБА_1, оскільки вони спілкувалися. Де брав гроші ОСОБА_2 ні іншу частину комбайна, йому не відомо. Коли доплачували 30000 гривень, ОСОБА_2 в нього позичав 15000 гривень, але потім повернув. Документально про спільне користування комбайном ніяких договорів не укладалося, комбайн знаходився на території домоволодіння ОСОБА_9, куди він мав безперешкодний доступ. Особисто в нього спорів ні з ким з подружжя не має, ОСОБА_1 доступу до техніки не перешкоджає. Повідомив, що були 2 комбайни «Нива», їх продали, додали й купили. ОСОБА_9 знайшов людей, яким це майно (комбайни «Нива») належало. В будинку ОСОБА_1 був часто, останній раз 1-1,5 місяця до допиту, розташування речей не змінилося. Свиней не бачив, корова є, телята були, скільки не знає. Але їх син ОСОБА_4 давав гроші за ремонт кондиціонера, казав, що за свиню. Сімя ОСОБА_1 спільно вели господарство, ОСОБА_2 на землі, ОСОБА_1 по господарству (завжди передавала на поле обіди, їжу), їх син ОСОБА_4 також робив, за що вони йому платили 20% від доходу.

Суд, вислухавши сторони, свідків, оцінивши зібрані у справі докази, зясувавши обставини справи та надавши їм відповідну оцінку, приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом досліджені та надана оцінка таким доказам.

Свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-КИ №346233, виданим 06 вересня 1997 року виконавчим комітетом Преображенської сільської ради народних депутатів Межівського району Дніпропетровської області, поясненнями сторін підтверджується, що сторони по справі знаходилися між собою в зареєстрованому шлюбі з 1997 року по 21 грудня 2015 року (день винесення судом рішення про розірвання шлюбу), проте фактично сімейні відносини не підтримували з червня 2015 року.

Свідоцтвами про народження серії І-КИ №455203 від 28 квітня 1998 року та серії І-КИ №267502 від 14 липня 2004 року, виданими виконавчим комітетом Преображенської сільської ради народних депутатів Межівського району Дніпропетровської області, підтверджується, що у сторін по справі є двоє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що станом на 04 лютого 2016 року ОСОБА_2 з ОСОБА_12 уклав 23 квітня 2015 року договір оренди земельної ділянки площею 6,08га на строк 49 років.

Письмовими доказами поясненнями ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_9 та Л.П., ОСОБА_15 та Г.П. підтверджується, що земельні паї цих осіб знаходилися в користуванні у ОСОБА_2 з 2005, 2011 та 2015 років без укладення договорів оренди; поясненнями ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 що відповідач надавав послуги по вирощуванню та збиранню врожаїв, інші сільгосппослуги на їх земельних паях без укладення договорів оренди; поясненнями ОСОБА_25 що відповідач у 2013 році комбайном «Нива» косив соняшник на його земельному паї, за що з ним було здійснено розрахунок готівкою; поясненнями ОСОБА_26 що відповідач у 2015 році комбайном «Єнісей» косив ячмінь на його земельному паї, за що з ним було здійснено розрахунок готівкою.

Довідками про доходи ОСОБА_1, наданими Центром поштового звязку №7, підтверджується, що вона з січня по липень 2006 року отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з серпня по грудень 2006 року заробітну плату по 461 гривні на місяць, за 2007 рік 6535,96 гривень, за 2008 рік 9189,19, за 2009 рік 11411,32 гривень, за 2010 рік 12774,66 гривні, за 2011 рік 14416,74 гривень, за 2012 рік 14327,87 гривень, за 2013 рік 15204,40 гривень.

Трудовою книжкою на імя ОСОБА_1 серії БТ-ІІ №6086007 підтверджується, що 01 лютого 2002 року по 14 грудня 2013 року вона працювала в Межівському вузлі поштового звязку Дніпропетровської області УДППЗ «Укрпошта», з 02 лютого 2015 року вихователем Преображенського сільського комунального дошкільного навчального закладу освіти «Квіточка».

Актом обстеження майна, яке знаходиться у домоволодінні ОСОБА_1, від 03 лютого 2016 року підтверджується наявність частини спірного майна (техніки).

Витягом з електронно-облікової системи інспекції щодо реєстрації та зняття з обліку сільськогосподарської техніки №07.1/07.1-09/831 від 17 лютого 2016 року, наданим Держсільгосінспекцією в Дніпропетровській області, підтверджується, що за ОСОБА_2 зареєстровані:

1) трактор колісний марки «ЮМЗ-6», рік випуску 1990, заводський №694927, дата реєстрації 23 березня 2009 року;

2) причеп марки 2ПТС-4, рік випуску 1972, заводський №21302, дата реєстрації 22 лютого 2011 року;

3) комбайн зернозбиральний марки «Єнісей-950», рік випуску 2002, заводський №189, дата реєстрації 12 червня 2014 року;

4) трактор колісний марки «БЕЛАРУС-892», рік випуску 2010, заводський №89200816, був зареєстрований за відповідачем 10 лютого 2011 року, знятий з реєстрації в грудні 2015 року.

Відповіддю ТСЦ №1247 Регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області №31/4-1247/779 від 11 березня 2016 року підтверджується, що автомобіль «Volkswagen Transporter Т5», рік випуску 2009, державний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, знятий ОСОБА_2 з реєстраційного обліку 01 грудня 2015 року.

Паспортом великої рогатої худоби серії LB №649599 підтверджується, що у власності ОСОБА_1 перебуває корова, ІНФОРМАЦІЯ_3, робочий номер 2858, породи українська чорна-ряба молочна, період лактації 2 роки, надой молока за добу 12-15 літрів, середньою вагою 390 кілограм, кількість отелень 2.

Технічним паспортом, наданим ОСОБА_1, підтверджується наявність холодильника марки «LG Electronics», моделі СА-В359 PLCA, серійний номер 911RARPO3798, дата придбання 19 травня 2010 року.

Керівництвом користувача, наданим ОСОБА_1, підтверджується наявність телевізора марки «Samsung» 11 жовтня 2012 року випуску.

Висновком комплексної судової автотоварознавчої та товарознавчої експертизи №4105/4106-16 від 27 лютого 2017 року, підтверджується, що вартість майна складає:

1) автомобіля «Volkswagen Transporter Т5», рік випуску -2009, державний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, - 356580 гривень;

2) трактора колісного марки «Belarus С-892», рік випуску 2010, заводський №89200816, - 288880 гривень;

3) комбайна зернозбирального марки «Єнісей-950», рік випуску 2002, заводський №189, вартістю 550000 гривень;

4) трактора колісного марки «ЮМЗ-6», рік випуску 1990, заводський №694927, вартістю 53950 гривень;

5) причепа марки 2ПТС-4, рік випуску 1972, заводський №21302, вартістю 5000 гривень;

6) холодильника марки «LG Electronics», моделі СА-В359 PLCA, серійний номер 911RARPO3798, дата придбання 19 травня 2010 року, вартістю 7067 гривень 38 копійок;

7) мікрохвильової печі марки «Gorenje», моделі МО23DQV, 2013 року випуску, дата придбання лютий 2014 року, вартістю 1726 гривень 72 копійки;

8) телевізора марки «Samsung», моделі UE32EH4003W, 11 жовтня 2012 року випуску, вартістю 4671 гривня 27 копійок;

9) мякого куточка з кріслом розміром 3х2 метра, висотою 1 метр, обтягнутого кольоровою тканиною, дата придбання 2010 рік, вартістю 4034 гривні 48 копійок;

10) корови, ІНФОРМАЦІЯ_3, робочий номер 2858, породи українська чорна-ряба молочна, період лактації 2 роки, надой молока за добу 12-15 літрів, вагою 380-400кілограм, кількість отелень 2, вартістю 18462,14 19437,14 гривень (в залежності від ваги 380кг чи 400кг).

Вирішуючи питання про віднесення частини майна, вказаного в зустрічному позові відповідачем, до обєктів спільного сумісного майна подружжя, судом встановлено наступне: музичний центр та компютер з допоміжними засобами належить спільному сину сторін ОСОБА_5, що не заперечувалося сторонами; наявність теля та свиней (10 штук) не підтвердилося належними доказами.

Згідно розписки ОСОБА_2, наданої ОСОБА_27, останній надав 03 грудня 2013 року кошти відповідачу в розмірі 11250 доларів США для придбання у спільну власність для спільного користування комбайну «Єнісей-950».

Відповідач вважає, що це є борговим зобовязанням в розмірі 100000 гривень його колишньої сімї, проте з цим суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою ст.1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобовязаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобовязання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобовязанням їх повернення та дати отримання коштів.

Підтвердженням укладення договору позики може бути не будь-яка розписка, а лише та, яка засвідчує факт отримання грошових коштів в борг і містить умови про їх повернення. Оскільки з тексту наданої ОСОБА_2 розписки вбачається лише те, що відповідач отримав грошові кошти, а умова щодо обовязку їх повернення ОСОБА_6 відсутня, то спірна розписка не є доказом укладення сторонами договору позики.

Такої ж правової позиції дотримався Верховний Суд України під час винесення постанов від 13 травня 2015 року № 6-144цс15, від 11 листопада 2015 року №6-1967цс15.

Надані позивачем ОСОБА_1 розписки про отримання від ОСОБА_9 грошових коштів в листопаді 2013 року та в травні 2000 року також не містять необхідних реквізитів для визнання їх доказом укладення сторонами договору позики, але цього й не вимагається, оскільки з боку позивача відсутня вимога про визнання будь-яких зобовязань обєктом поділу спільного майна подружжя.

Аналогічна розписка ОСОБА_9 про отримання коштів від ОСОБА_11 судом до уваги не приймається до уваги взагалі, оскільки права та обовязки, що могли виникнути між цими особами, не будуть мати значення для розгляду цієї справи.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що обєктами визнання та поділу спільного майна подружжя є все майно, про яке зазначила у своєму позові ОСОБА_1, а саме:

1) комбайн зернозбиральний марки «Єнісей-950», рік випуску 2002, заводський №189, вартістю 550000 гривень;

2) трактор колісний марки «ЮМЗ-6», рік випуску 1990, заводський №694927, вартістю 53950 гривень;

3) причеп марки 2ПТС-4, рік випуску 1972, заводський №21302, вартістю 5000 гривень;

4) холодильник марки «LG Electronics», моделі СА-В359 PLCA, серійний номер 911RARPO3798, дата придбання 19 травня 2010 року, вартістю 7067 гривень 38 копійок;

5) мікрохвильова піч марки «Gorenje», моделі МО23DQV, 2013 року випуску, дата придбання лютий 2014 року, вартістю 1726 гривень 72 копійки;

6) телевізор марки «Samsung», моделі UE32EH4003W, 11 жовтня 2012 року випуску, вартістю 4671 гривня 27 копійок;

7) мякий куточок з кріслом розміром 3х2 метра, висотою 1 метр, обтягнутий кольоровою тканиною, дата придбання 2010 рік, вартістю 4034 гривні 48 копійок;

8) корова, ІНФОРМАЦІЯ_3, робочий номер 2858, породи українська чорна-ряба молочна, період лактації 2 роки, надой молока за добу 12-15 літрів, вагою 380-400кілограм, кількість отелень 2, вартістю 18462,14 19437,14 гривень (в залежності від ваги 380кг чи 400кг).

За думкою суду, через невизначеність точної маси корови, слід взяти середні величину та вартість у сумі 18949 гривень 64 копійки, що буде відповідати інтересам обох сторін по справі.

Згідно матеріалів справи, пояснень, як позивача, так і відповідача, майно, що придбавалося під час спільного проживання, а саме:

1) автомобіля «Volkswagen Transporter Т5», рік випуску -2009, державний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, - 356580 гривень;

2) трактора колісного марки «Belarus С-892», рік випуску 2010, заводський №89200816, - 288880 гривень,

було реалізовано ОСОБА_2 без отримання згоди ОСОБА_1 в той час, коли вже сімя вже фактично розпалася, спільно не проживали та не мали спільних прав та обовязків, в період вирішення в судовому порядку питання про розірвання шлюбу.

Суд вважає, що продаж цього майна було здійснено відповідачем проти волі позивача, оскільки останній не було відомо про цей факт до витребування судом відповідної інформації, не в інтересах сімї (не на її потреби), так як жодних коштів передано не було.

Щодо твердження відповідача про придбання деякого майна, а саме техніки та автомобіля за власні кошти, слід вказати на те, що в судовому засіданні з пояснень сторін, показань свідків достовірно встановлено, що позивач по справі, незважаючи на отримання невеликої заробітної плати, вела спільне господарство з позивачем, при цьому доглядала за сумісними дітьми, займаючись їх навчанням, вела домашнє господарство (прибирала, прасувала, вбирала, слідкувала за худобою), готувала їжу для всієї сімї, передавала обіди в поля, де працював відповідач.

Тому в даному випадку посилання відповідача на приписи п.3 ч.1 ст.57 СК України, за якими особистою приватною власністю чоловіка є майно, набуте ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто, є такими, що не підлягають застосуванню в цій справі.

Згідно ст.60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.3 ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ч.4 ст.65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16, у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Цим самим висновком встановлено, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї, проте їх наявність не підтверджена належним чином з боку відповідача, який про це заявляв в зустрічному позові.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин у справі, суд враховує те, що оскільки відповідачем ОСОБА_2 відчужено спільне сумісне майно подружжя на загальну суму 645460 гривень, вартість іншого майна, що залишилося, складає 645399,49 гривень, а тому право власності на нього слід визнати за позивачем ОСОБА_1

При цьому різниця вартості складає: 645460 645399,49 = 60,51 гривень, 1/2 з якої становить 30,26 гривень, яку і слід стягнути з відповідача на користь позивача, задовольнивши вимоги в цій частині частково.

За ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Ч.1 ст.70 у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Ст.71 майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Таким чином, на підставі повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність:

повного задоволення вимог первісного позивача в частині визнання всього зазначеного нею майна спільним сумісним, виділення їй в натурі та визнання за нею права власності на нього, припинення права власності відповідача, врахування при поділі вартості відчуженого відповідачем майна проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї (не на її потреби), стягнення судових витрат, та частково в частині розміру стягнення різниці вартості майна;

відмови в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

П.3 ч.2 ст.4 за подання до суду позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу, встановлена ставка судового збору у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум станом на 01 січня 2017 року для працездатних осіб складає 1600 гривень.

Встановлено, що позивач на день розгляду справи сплатила за подання до суду позовної заяви про поділ майна подружжя (уточнену в останній редакції 27 березня 2017 року) судовий збір у розмірі 2360 гривень, який необхідно стягнути з відповідача на її користь, решта недоплачених коштів, виходячи з ціни позову в розмірі 645429,75 гривень, складає 4800 2360 = 2440 гривень, які слід стягти з відповідача на користь держави.

Також позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 826,80 гривень за подання трьох клопотань про забезпечення позову та доказів, які ухвалами суду були задоволені, понесені витрати на проведення комплексної судової автотоварознавчої та товарознавчої експертизи у сумі 5505 гривень, а тому ці судові витрати слід стягти з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись правовими позиціями Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-144цс15, від 11 листопада 2015 року №6-1967цс15, від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16, ст.ст.60, 61, 65, 69-71 СК України, ст.ст.8, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:

1) комбайн зернозбиральний марки «Єнісей-950», рік випуску 2002, заводський №189;

2) трактор колісний марки «ЮМЗ-6», рік випуску 1990, заводський №694927;

3) причеп марки 2ПТС-4, рік випуску 1972, заводський №21302;

4) холодильник марки «LG Electronics», моделі СА-В359 PLCA, серійний номер 911RARPO3798, дата придбання 19 травня 2010 року;

5) мікрохвильову піч марки «Gorenje», моделі МО23DQV, 2013 року випуску, дата придбання лютий 2014 року;

6) телевізор марки «Samsung», моделі UE32EH4003W, 11 жовтня 2012 року випуску;

7) мякий куточок з кріслом розміром 3х2 метра, висотою 1 метр, обтягнутого кольоровою тканиною, дата придбання 2010 рік;

8) корову, ІНФОРМАЦІЯ_3, робочий номер 2858, породи українська чорна-ряба молочна, період лактації 2 роки, надой молока за добу 12-15 літрів, середньою вагою 390 кілограм, кількість отелень 2.

Виділити ОСОБА_1 в натурі та визнати за нею право власності, припинивши право власності ОСОБА_2, на наступне майно:

1) комбайн зернозбиральний марки «Єнісей-950», рік випуску 2002, заводський №189, вартістю 550000 (пятсот пятдесят тисяч) гривень;

2) трактор колісний марки «ЮМЗ-6», рік випуску 1990, заводський №694927, вартістю 53950 (пятдесят три тисячі девятсот пятдесят) гривень;

3) причеп марки 2ПТС-4, рік випуску 1972, заводський №21302, вартістю 5000 (пять тисяч) гривень;

4) холодильник марки «LG Electronics», моделі СА-В359 PLCA, серійний номер 911RARPO3798, дата придбання 19 травня 2010 року, вартістю 7067 (сім тисяч шістдесят сім) гривень 38 копійок;

5) мікрохвильову піч марки «Gorenje», моделі МО23DQV, 2013 року випуску, дата придбання лютий 2014 року, вартістю 1726 (одна тисяча сімсот двадцять шість) гривень 72 копійки;

6) телевізор марки «Samsung», моделі UE32EH4003W, 11 жовтня 2012 року випуску, вартістю 4671 (чотири тисячі шістсот сімдесят одна) гривня 27 копійок;

7) мякий куточок з кріслом розміром 3х2 метра, висотою 1 метр, обтягнутого кольоровою тканиною, дата придбання 2010 рік, вартістю 4034 (чотири тисячі тридцять чотири) гривні 48 копійок;

8) корову, ІНФОРМАЦІЯ_3, робочий номер 2858, породи українська чорна-ряба молочна, період лактації 2 роки, надой молока за добу 12-15 літрів, середньою вагою 390 кілограм, кількість отелень 2, вартістю 18949 (вісімнадцять тисяч девятсот сорок девять) гривень 64 копійки,

ВСЬОГО на суму 645399 (шістсот сорок пять тисяч триста девяносто девять) гривень 49 копійок.

Врахувати при поділі майна подружжя вартість відчуженого відповідачем ОСОБА_2 майна проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї (не на її потреби) на суму 645460 (шістсот сорок пять тисяч чотириста шістдесят) гривень.

Зобовязати ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_1 різницю вартості спільного майна подружжя в розмірі 30 (тридцяти) гривень 26 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на проведення комплексної судової автотоварознавчої та товарознавчої експертизи у сумі 5505 (пяти тисяч пятиста пяти) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3186 (трьох тисяч ста вісімдесяти шести) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави на р/р№31215206700162 ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, ОКПО 37909010, код платежу 22030001, у сумі 2440 (двох тисяч чотирьохсот сорока) гривень 00 копійок.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, набутого за час спільного шлюбу, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Межівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_28