Рішення № 65928092, 29.03.2017, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/4055/16-ц

Провадження № 2/309/479/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кемінь В.Д.

з участю секретаря судового засідання Плиска Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія» АВТОЛАЙФ» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним, та повернення коштів

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про захист прав споживача шляхом визнання договору фінансового лізингу недійсним та повернення йому коштів оплачених за вказаним договором на придбання транспортного засобу. Свої вимоги мотивує тим, що через мережу Інтернет він знайшов пропозицію на продаж легкового автомобіля «Chevrolet Aveo» за ціною 4655 доларів США, що на той час становило 119000 грн. За телефонним номером розміщеним в оголошенні він отримав інформацію про можливість купівлі цього автомобіля, для чого йому запропонували звернутися в м. Мукачево в офіс компанії «Лізингова компанія» АВТОЛАЙФ». При зустрічі з представником вказаної лізингової компанії 02.11.2016 року, останній повідомив, що запропонований автомобіль є акційним, залишився в одному екземплярі і для його придбання потрібно терміново внести грошові кошти в сумі 50 000 (пятдесят тисяч) гривень. Отримавши в офісі відповідача банківський рахунок для оплати половини суми вартості транспортного засобу, він 02.11.2016 року також підписав договір фінансового лізингу з ОСОБА_2 «Лізингова компанія» АВТОЛАЙФ» за № 1813, про купівлю вище вказаного автомобіля. Однак, після проведення оплати зясувалося, що платіж у квитанції визначений як авансовий внесок за договором лізингу і предметом купівлі продажу по договору вказаний інший транспортний засіб легковий автомобіль «NISSAN QASHQAIDFHNSCN за ціною 19305 доларів США, що на момент укладення договору становило 500 000 (пятсот тисяч) гривень. Умови договору відповідач не виконав та автомобіль марки «Chevrolet Aveo» позивачу не було надано для його експлуатації.

А тому позивач вважає, що відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» його права як лізингоодержувача були обмежені, так як договір, укладений між ним та ТОВ «Лізингова компанія» «АВТО ЛАЙФ» не відповідає вимогам даної статті. Також на момент укладення договору позивач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом грошових зобовязань та графіком лізингових платежів, що грубо порушує його права.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору вважаються несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

На момент укладення договору фінансового лізингу відповідачем не дотримано вимог чинного законодавства про форму договору. Згідно ст.299 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Оскільки вимоги чинного законодавства про нотаріальне посвідчення договору були проігноровані то такий договір є нікчемним.

Представником ОСОБА_2 «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» також було приховано відсутність у товариства статусу фінансової установи та відсутності ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу, у зв'язку з чим введено позивача в оману щодо прав ОСОБА_2 «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» на укладання договору фінансового лізингу.

Зазначені обставини є істотними, і якщо б позивач володів цією інформацією, то не вступив би у правовідносини з відповідачем «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ».

Крім того, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Позивач просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу №1813 від 02.11.2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія " АВТО ЛАЙФ" та позивачем ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" на користь позивача кошти в розмірі 50 000 (пятдесят тисяч) 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" на користь позивача судові витрати в розмірі 551, 20 грн.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 не зявилися, від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» не зявився, на попереднє судове засідання до суду надішли письмові заперечення відповідача, в яких вони просять відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та проводити розгляд справи без участі представника ОСОБА_2 «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ».

Суд ухвалює про розгляд справи у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення виходячи із наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач побачив в мережі інтернет на сайті AvtoBazar.ua пропозицію на продаж автомобіля марки «Chevrolet Aveo» за ціною 4655 доларів США, що становило 119000 (сто девятнадцять тисяч)гривень. Зателефонувавши за номером мобільного телефону, що був розміщений на вищевказаному сайті з пропозицією про купівлю автомобіля і позивачу повідомили, що для купівлі автомобіля необхідно приїхати до офісу компанії, який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Івана Франка №8.

02.11.2016 року позивач приїхав за вказаною адресою компанії ОСОБА_2 «Лізнгова компанія «АВТО ЛАЙФ», де працівник компанії йому пояснила, що даний автомобіль є акційним. Також працівник компанії сказала, щоб позивач терміново оплатив в рахунок купівлі автомобіля 50 000 (пятдесят тисяч) гривень і автомобіль йому буде надано для експлуатації. Отримавши рахунок на оплату, позивач відразу здійснив фінансову операцію в розмірі 50 000 (пятдесят тисяч) гривень на рахунок ТОВ «Лізингова компанія ОСОБА_4». Після цього йому стало відомо, що платіж в сумі 50 000 (пятдесят тисяч) гривень є тільки авансовим платежем. Повіривши переконанням представника компанії позивач підписав договір фінансового лізингу №1813 від 02.11.2016 року.

02.11.2016 року позивачем з ОСОБА_2 «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» укладений договір фінансового лізингу № 1813, відповідно до якого він мав отримати автомобіль.

Відповідно до умов договору відповідач придбає у свою власність транспортний засіб і надає його позивачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах договору.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Чинним законодавством чітко передбачено, що послуги з фінансового лізингу можуть надаватися тільки юридичною особою, що має статус фінансової установи та має ліцензію на здійснення лізингових послуг.

Частиною 1,2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Послуги з фінансового лізингу ОСОБА_2 «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» мало право здійснювати лише за умови набуття статусу фінансової установи, та отримання відповідних ліцензій.

Твердження позивача про те, що станом на дату укладання договору фінансового лізингу, відповідач не мав статусу фінансової установи, не мав ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, а тому відповідач не мав права на здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, відповідачем не спростовано.

Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. (ч. 1 ст. 227 ЦК України)

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Ч. 1 ст. 229 ЦК України встановлює, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Умисне замовчування представником ОСОБА_2 «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» відсутності у товариства статусу фінансової установи та відсутності ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу ввело позивача в оману щодо прав ОСОБА_2 «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» на укладання договору фінансового лізингу.

Зазначені обставини є істотними, оскільки якби позивач володів цією інформацією, то не вступив би у правовідносини з відповідачем ОСОБА_2 «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ».

Крім того, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Крім того, споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), що передбачено п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За таких обставин Договір фінансового лізингу № 1813 від 02.11.2016 року має бути визнаний недійсними з моменту вчинення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином є правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 «Лізингова компанія ОСОБА_4» на користь позивача сплачених коштів в розмірі 50 000 (пятдесят тисяч) грн.

Керуючись ст.ст.10,60,209 ЦПК України, ст.3,15,16,203,215,216,227,806 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №1813 від 02.11.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" на користь позивача кошти в розмірі 50 000 (пятдесят тисяч) грн. та 551 гривню судових витрат по оплаті судового збору при подачі позову до суду.

Сторонами може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Суддя Хустського

районного суду: підпис ОСОБА_5

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_5