Ухвала суду № 65926445, 12.04.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6469/15-к

1-кп/219/336/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря Троян Л.К.

прокурора Долгової К.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015050150001332 від 23 квітня 2015 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 14 квітня 2017 року.

На адресу суду надійшло клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш мякий запобіжний захід та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на особисте зобовязання. В обґрунтування вказаних клопотань обвинуваченим та захисником зазначено, що на сьогоднішній день зникли ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу, тобто запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є надто суворим, тому його слід замінити з наступних підстав. Так, обвинувачений не зможе впливати на свідків та потерпілого, оскільки вказані особи були допитані в судових засіданнях, а потерпілий взагалі виїхав за межі міста Бахмут. Ризики скоєння обвинуваченим нових злочинів відсутні, оскільки він є особою соціально спрямованою, про що свідчать наявні в матеріалах справи грамоти та листи благодійних організацій, крім того ОСОБА_2 визнаний потерпілим за кримінальним провадження, де особою, яка заподіяла легкі тілесні ушкодження, є потерпілий. Також факт дворічного перебування ОСОБА_2 під вартою є порушенням ч.ч. 3, 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В судовому засіданні обвинувачений та захисник підтримали вказані клопотання на підставах, зазначених у клопотаннях, та просили суд їх задовольнити, змінити запобіжний захід обвинуваченому на більш мякий, ніж тримання під вартою.

Прокурор заперечувала щодо задоволення клопотань через те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувались судами першої та другої інстанції при обранні та продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, на даний час не відпали, тому вважає, що в задоволенні клопотань захисника та обвинуваченого про заміну запобіжного заходу слід відмовити. З огляду на викладене, враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 закінчується 14 квітня 2017 року, вважала за доцільне його продовжити на 60 днів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, враховуючи принцип поваги до свободи особистості, мету застосування запобіжного заходу, суд вважає за доцільне в задоволенні клопотань обвинуваченого та захисника про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш мякий запобіжний захід відмовити, а клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченого задовольнити, виходячи з наступного.

Суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і звязки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п. 60).

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, у відповідності до вимог ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків; перешкодити кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставами продовження запобіжного заходу обвинуваченому є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_2, тяжкість кримінального правопорушення, у скоєнні якого він обвинувачується. Також суд враховує, що ОСОБА_2 є особою, раніше судимою у скоєнні тяжкого злочину, що може надати йому змогу, перебуваючи на волі, безперешкодно переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; може впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, наявність ризиків перешкоджання обвинуваченим встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні, вчинення ним нових злочинів, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш мякий, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш мякого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотань обвинуваченого та захисника про заміну запобіжного заходу слід відмовити, а запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого слід продовжити на термін 60 (шістдесят) днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотань обвинуваченого та захисника про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш мякий запобіжний захід.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України строкомна 60 (шістдесят) днів до 10 червня 2017 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця увязнення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.С.Конопленко