Ухвала суду № 65925372, 07.04.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4043/17-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2017 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. за участі секретаря Кравченко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву Приватного акціонерного товариства "Київстар" про роз'яснення судового рішення,

В С Т А Н О В И В :

ПрАТ «Київстар» звернулось до слідчого судді із заявою і просить роз'яснити судове рішення - ухвалу слідчого судді слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.01.2017 року у справі № 757/4043/17-к в частині виконання та визначення: переліку, ідентифікації майна на яке ухвалою слідчого судді накладено арешт; визначення змісту слова «тощо» при ідентифікації арештованого майна; Роз'яснити судове рішення - ухвалу слідчого судді слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.01.2017 року у справі № 757/4043/17-к в частині порядку виконання заборони знищувати, пошкоджувати, змінювати, перетворювати інформацію, що не є майном.

Вказана заява підтримана представником ОСОБА_1 під час розгляду 10.03.2017 та обґрунтована наступним. Нормою частини 5 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: перелік майна, на яке накладено арешт, підстави застосування арешту майна, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно, порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Вказане у своїй сукупності визначає, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно має містити конкретні ідентифікуючи ознаки, які відокремлюють майно на яке накладається арешт від інших прямо та/або опосередковано споріднених предметів.

Як то є визначеним резолютивною частиною ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.01.2017 року справа № 757/4043/17-к, такою накладено арешт на усі носії інформації (жорсткі диски, сервера, тощо), тобто відсутній чіткий перелік та ідентифікація майна на яке ухвалою слідчого судді накладено арешт, не визначено чи арешт накладається тільки на ті «жорсткі диски, сервера» на яких міститься інформація за період з 20.11.2013 року по 16.03.2014 року та яке значення закладене у застосоване в резолютивній частині ухвали слово «тощо». Тобто, відсутність ідентифікації майна, що підлягає арешту та його переліку, призводить до суб'єктивного сприйняття змісту ухвали слідчого судді особою у власності та/або розпорядженні якої знаходиться майно на яке накладено арешт, що по суті, змісту та формі суперечить нормам Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до норми статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Частиною 3 вказаної статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь- якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Згідно із статтею 98 Кримінального процесуального кодексу України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

З огляду на викладене логічним та однозначним є висновок про те, що арешт як вид забезпечення кримінального провадження, може бути застосований, в силу правового регулювання визначеного нормами статей 98, 170-175 Кримінального процесуального кодексу України виключно щодо майна.

Поняття майна встановлено статтею 190 Цивільного кодексу України та визначає, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ. сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Річчю, як то встановлено статтею 179 Цивільного кодексу України, є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. При цьому, відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відтак, інформація не належить до об'єктів речового права та відповідно не є майном, а відтак, відповідно до норми статей 98,170 - 175 Кримінального процесуального кодексу України на інформацію не може бути накладено арешт.

Резолютивною частиною ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.01.2017 року у справі № 757/4043/17-к встановлено заборону будь-яким службовим та посадовим особам ПрАТ «Київстар» знищувати, пошкоджувати, змінювати, перетворювати інформацію за період 3 20.11.2013 по 16.03.2014, а саме:

про вхідні і вихідні з'єднання всіх абонентських номерів на території України із зазначенням дати та часу таких з'єднань, тривалості, абонентських номерів, з якими вони відбулись, а також серійного номеру мобільного пристрою (ІМЕІ - міжнародний ідентифікатор мобільного обладнання), з яким використовувались зазначені абонентські номери;

про відправлені і отриманні текстові повідомлення (SМS - повідомлення, ММS - повідомлення) з цих номерів із зазначенням дати та часу відправлення, одержання, абонентських номерів, з яких вони надійшли чи на які відправлялись;

про місця знаходження абонентських номерів із зазначенням адрес базових станцій (споруд зв'язку), азимуту та дистанцій до них під час телефонних з'єднань та одержання, відправлення повідомлень.

Оскільки, нормою пункту 4 частини 5 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно, а резолютивною частиною ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.01.2017 року у справі № 757/4043/17-к встановлено заборону знищувати, пошкоджувати, змінювати, перетворювати інформацію, яка не є майном, то виникає об'єктивна та безсумнівна необхідність у роз'ясненні вказаного судового рішення з підстав його нечіткості, незрозумілості як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання.

Положеннями статті 369 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку, а судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.

Відповідно частини 1 статті 380 Кримінального процесуального кодексу України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Прокурор Генеральної прокуратури України Атаманчук С.М. вважав що підстави для роз'яснення судового рішення відсутні, оскільки ухвала слідчого судді про арешт майна не є тим судовим рішення, що підлягає роз'ясненню в порядку ст. 380 КПК України. Крім того прокурор вважав, що ухвала слідчого судді є достатньо зрозумілою .

Вислухавши осіб, які взяли участь в розгляді заяви, вивчивши додані матеріали, слід дійти наступного висновку.

Як встановлено, на адресу Приватного акціонерного товариства «Київстар» (надалі - «ПрАТ «Київстар») надійшла копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.01.2017 року справа № 757/4043/17-к, резолютивною частиною якої у кримінальному провадженні № 42016000000003490 накладено арешт та заборонено будь-яким службовим та посадовим особам ПрАТ «Київстар» розпоряджатися всіма носіями інформації (жорсткі диски, сервера, тощо) в частині знищення, пошкодження, зміни, перетворення інформації за період з 20.11.2013 по 16.03.2014, а саме: про вхідні і вихідні з'єднання всіх абонентських номерів на території України із зазначенням дати та часу таких з'єднань, тривалості, абонентських номерів, з якими вони відбулись, а також серійного номеру мобільного пристрою (ІМЕІ - міжнародний ідентифікатор мобільного обладнання), з яким використовувались зазначені абонентські номери; про відправлені і отриманні текстові повідомлення (SМS - повідомлення. ММS - повідомлення) з цих номерів із зазначенням дати та часу відправлення, одержання, абонентських номерів, з яких вони надійшли чи на які відправлялись; про місця знаходження абонентських номерів із зазначенням адрес базових станцій (споруд зв'язку), азимуту та дистанцій до них під час телефонних з'єднань та одержання, відправлення повідомлень.

Звернувшись до слідчого судді із заявою про роз'яснення судового рішення ПрАТ «Київстар» фактично виклало аргументи за яких не погоджується з вказаною ухвалою, що в свою чергу є підставою для вирішення питання про скасування арешту чи оскарження ухвали слідчого судді в апеляційному порядку.

Проте сама по собі незгода з постановленою ухвалою не є підставою для її роз'яснення. Крім цього слід врахувати те, що в ухвал слідчого судді чітко вказано на яке майно ( в даному випадку носії інформації) накладено арешт .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 380 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

заяву Приватного акціонерного товариства "Київстар" про роз'яснення судового рішення, залишити без задоволення. Ухвала оскарженню в порядку ст. 309 КПК України не підлягає.

Слідчий суддя Л.І. Цокол