Ухвала суду № 65924691, 11.04.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/662/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору ,-

в с т а н о в и л а :

21 липня 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що згідно до укладеного кредитного договору № CSSOGK00000175 від 22 березня 2007 року ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 25000,00 доларів США на термін до 20 березня 2027 року.

Згідно до умов договору погашення заборгованості мало здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен був надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Умовами договору передбачено, що у випадку порушення зобовязань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Відповідач ОСОБА_6 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № GSS0GK0000015, таким чином у порушення умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором не виконав.

Позивач вказує в позові, що станом на 09 червня 2015 року заборгованість відповідача ОСОБА_6 перед банком становить 99686,77 доларів США, з яких: 22887,94 доларів США - заборгованість за кредитом, 23004,69 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 4200 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом та 49594,14 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором. Тому ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_6 на користь банку заборгованість у розмірі 99686,77 доларів США, що за курсом 21,10 відповідно до службового розпорядження НБУ від 09 червня 2015 року складає 2103390,85 грн. за кредитним договором № GSS0GK0000015 від 22 березня 2007 року.

07 грудня 2015 року ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_7 подав зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, посилаючись на те, що 22 березня 2007 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір.

Відповідно до п.7.1 кредитного договору, ціль кредиту придбання квартири та сплата страхових платежів. Позивач за зустрічним позовом придбав квартиру для власних потреб, не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника. З огляду на зазначене, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_6 є споживачем в розумінні закону, а кредит є споживчим. Отже, до правовідносин, що виникли на підставі кредитного договору застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Укладений кредитний договір має бути визнаний судом недійсним, оскільки при укладенні кредитного договору ОСОБА_6 не було надано банком ні в усній, ні у письмовій формі інформацію визначену ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача», яка має надаватися перед укладенням кредитного договору, а також в кредитному договорі не міститься жодних відомостей про загальну вартість кредиту, річну відсоткову ставку, не надавався окремий письмовий документ з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача. Тому позивач за зустрічним позовом вважає, що оскільки кредитний договір не містить детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, то він суперечить вимогам Закону. Просив визнати п. 7.1 кредитного договору № GSS0GK0000015 від 22 березня 2007 року недійсним, визнати кредитний договір № GSS0GK0000015 від 22 березня 2007 року недійсним.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_8 та представник ОСОБА_6 ОСОБА_7 оскаржили рішення суду в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_8 посилається на те, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного та не обєктивного дослідження доказів по справі, суд безпідставно рахував строки позовної давності за зобовязаннями за кредитним договором з 07 липня 2009 року, тобто з моменту ухвалення рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки банком під час звернення до суду у 2009 році вимоги про розірвання або припинення кредитного договору не ставилися, судом зазначені питання у рішенні від 07 липня 2009 року не вирішувалися, а тому дія кредитного договору не припинялася. Просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2017 року в частині відмови у задоволенні первинного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, у решті рішення залишити без зміни, судові витрати покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 ОСОБА_7 посилається на те, рішення є необґрунтованим, незаконним, а п. 7.1 кредитного договору є незрозумілим. Оскільки в порушення норм діючого законодавства ПАТ КБ «ПриватБанк» не надавало ОСОБА_6 повної інформації про умови кредитування та орієнтовану вартість кредиту, договір є недійсним. Просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2017 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та постановити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення тим, спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем у звязку з укладенням кредитному договору №GSS0GK0000015 від 22 березня 2007 року вже були предметом судового розгляду, посилаючись на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2009 року у справі № 2-989/2009 року, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 було задоволено, з останнього в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № GSS0GK0000015 від 22 березня 2007 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру №10 на вул. Краснопресненська, 17 в м. Сміла Черкаської області. Тому суд першої інстанції, встановивши, що обидві сторони звернулись до суду через більше ніж 5 років з моменту коли їм стало відомо про порушення тих прав, які вони просять захистити у даних позовах, дійшов висновку, що сторонами пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 22 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № GSS0GK0000015, згідно якого банк надав позичальнику готівку через касу на строк до 20 січня 2027 року включно, у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 25000,00 доларів США на купівлю квартири, а також у розмірі 4500,00 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% річних на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту (а.с.9-11).

Пунктом 7.3 кредитного договору № GSS0GK0000015 від 22 березня 2007 року визначено, що забезпеченням виконання Позичальником зобовязань за даним Договором виступає іпотека квартири, а саме 3-х кімнатна квартира в АДРЕСА_1 (а.с.11).

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2009 року № 2-989/2009р. по цивільній справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення, з нього в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № GSS0GK0000015 від 22 березня 2007 року в сумі 200669 грн. 24 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартира № 10 на вул. Краснопресненська 17, м. Сміла Черкаської області, шляхом її продажу Закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отримання витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ЗАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_2 із зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України (а.с.71).

У звязку із зміною типу Банку, змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», який є правонаступником всіх прав та зобовязань Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», що підтверджується витягом із статуту Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено представником ОСОБА_6 ОСОБА_7 є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення випливає безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредитному договору 27 січня 2015 року, а ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» 07 грудня 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони звернулись до суду з позовами після сплину більш, ніж 5 років з моменту, коли їм стало відомо про порушення їх прав.

За таких обставин, доводи апеляційних скарг сторін є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним та за зустрічним позовами в звязку із пропуском строку позовної давності.

Судом першої інстанції дана належна оцінка доводам позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, які не спростовано апелянтами, тому доводи апеляційних скарг не підлягають задоволенню, оскільки не спростовують висновків суду, тому відсутні підстави для їх задоволення.

Інших доводів, які б давали підстави для висновку про порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, апеляційні скарги сторін не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, були предметом розгляду суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції .

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :