Ухвала суду № 65922774, 05.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/430/14-ц Головуючий у І інстанції Косенко А. В.Провадження № 22-ц/780/1303/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 05.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

05 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Данілова О.М, ОСОБА_2,

за участю секретаря: Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" на рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2016 року у справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та повернення землі, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютого 2014 року заступник прокурора Київської області звернувся до суду з указаним вище позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Макарівське лісове господарство", посилаючись на те, що в ході проведеною прокуратурою Київської області перевіркою установлено, що прийняття розпоряджень щодо вилучення, зміни цільового призначення та передачі земельних ділянок у власність проведено незаконно та на підставі зазначених розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації, 17.04.08 та 06.06.08року отримали державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Колонщицької сільської ради Макарівського району наступні громадяни:

- ОСОБА_3, серія ЯЖ №203813 площею 0,9999 га кадастровий номер 3222782600:05:043:0012;

- ОСОБА_4, серія ЯЖ №203815 площею 0,9999 га кадастровий номер 3222782600:05:043:0019;

- ОСОБА_5, серія ЯЖ №203814 площею 0,9999 га кадастровий номер 3222782600:05:043:0016;

- ОСОБА_9, .серія ЯЖ №203816 площею 0,9999 га кадастровий номер 3222782600:05:043:0013;

- ОСОБА_7, серія ЯЖ №203817 площею 0,9999 га кадастровий номер 3222782600:05:043:0017;

- ОСОБА_10, серія ЯЖ №203818 площею 0,9999 га кадастровий номер 3222782600:05:043:0015;

- ОСОБА_8, серія ЯЖ № 051515 площею 0,9999 га кадастровий номер 3222782600:05:043:0011

Крім того, було допущено порушення вимог законодавства при зміні цільового призначення спірних земельних ділянок.

Просив визнати незаконним і скасувати розпорядження, визнати недійсними державні акти на право власності на землю та повернути землі.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2016 року в задоволені позову прокурора відмовлено.

Не погоджуючись із висновком суду апелянт подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

За приписамист. 1 Цивільного процесуального Кодексу України(даліЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями3,4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою та четвертоюстатті 11 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтями15,16 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність, у тому числі й у судовому порядку.

Так згідно до ст. 21Закону України «Про місцеві державні адміністрації»(у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) передбачені повноваження місцевої державної адміністрації: 2) розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідност. 1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III(даліЗК України) земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно до ст. 31 Лісового кодексу України ( у редакції від 29.03.2006, яка була чинною на час виникнення спірних відносин) зазначає, що до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передачу у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.

Тобто, державні адміністрації вправі передавати у власність в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні ділянки площею не більше 1 га.

Стаття 79 Земельного кодексу України ( в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин) зазначає, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

З даного випливає, що до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить право передачі у власність для не лісогосподарських потреб частин земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами (тобто земельні ділянки в силу ст. 79 Земельного кодексу України)

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 09.04.2008 року №№565-570, 482 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність» з постійного користування державного підприємства «Макарівське лісове господарство» (квартал 85, виділи 15, 16) вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення, які складають єдиний масив, загальною площею 6,9993 га, розташовані в межах Колонщицької сільської ради Макарівського району Київської області. Цими ж розпорядженнями змінено цільове призначення даних земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано у власність 7 громадянам для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначених розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації, 17.04.08 та 06.06.08 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Колонщицької сільської ради Макарівського району наступні громадяни:

- ОСОБА_3, серія ЯЖ №203813 площею 0,9999 га кадастровий номер 3222782600:05:043:0012;

- ОСОБА_4, серія ЯЖ №203815 площею 0,9999 га кадастровий номер 3222782600:05:043:0019;

- ОСОБА_5, серія ЯЖ №203814 площею 0,9999 га кадастровий номер 3222782600:05:043:0016;

- ОСОБА_9, .серія ЯЖ №203816 площею 0,9999 га кадастровий номер 3222782600:05:043:0013;

- ОСОБА_7, серія ЯЖ №203817 площею 0,9999 га кадастровий номер 3222782600:05:043:0017;

- ОСОБА_10, серія ЯЖ №203818 площею 0,9999 га кадастровий номер 3222782600:05:043:0015;

- ОСОБА_8, серія ЯЖ № 051515 площею 0,9999 га кадастровий номер 3222782600:05:043:0011.

Також, судом встановлено, що Київська обласна державна адміністрація розпорядилась землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 1 га, що свідчить про перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом повноважень.

Також допущено порушення вимог законодавства при зміні цільового призначення спірних земельних ділянок, а саме порушено порядок зміни цільового призначення земельних ділянок.

Однак ДП «Макарівське лісове господарство» було достовірно відомо про прийняття оскаржуваних розпоряджень, так як зазначене підприємство безпосередньо надавало згоду на вилучення спірних земельних ділянок.

Крім того, обовязок прокурора щодо обізнаності про рішення Київської обласної державної адміністрації передбачений наказами Генеральної прокуратури України від 12.04.2011 № Згн "Про організацію правозахисної діяльності органів прокуратури України" (п.10) та від 07.11.2012 № Згн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" (п. 3.1.), якими на органи прокуратури покладені обовязки щомісяця перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Проте, на переконання колегії суддів порушення законодавства з боку державних органів не можуть бути підставою для порушення прав громадян, адже наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

Тим самим держава зобовязана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

А тому прокуратура мала всі права і передбачені можливості дізнатися про порушення державних інтересів в рамках позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 ІІК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Цивільним кодексом України не передбачено спеціальної позовної давності для даної категорії спорів, тому до них застосовується положення ст. 257 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього

Так, положеннями ст. 268 ЦК України передбачено винятки із загального

правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і

визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у п. 4 ч. 1 цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його

право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак зазначена норма за своєю суттю направлена на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобовязана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як субєктів владних повноважень, положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які предявляються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як субєктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Згідно з вимогами ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 58 ЦПК України. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.3 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість. Достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Тому, що був обізнаний в тому, що вищевказані землі належать на праві власності відповідачам, проте все ж таки не доклав зусиль для дотримання процесуальних строків звернення до суду.

Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, яке обґрунтоване, апелянт не навів, а колегія суддів їх не встановила.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Макарівське лісове господарство" відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2016 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: