Ухвала суду № 65920463, 11.04.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/4607/16-ц Провадження № 22-ц/795/22/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Супрун О. П. Доповідач - Вінгаль В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіВІНГАЛЬ В.М.суддів:БОБРОВОЇ І.О., ОНИЩЕНКО О.І.при секретарі:Бивалькевич Т.В., Шапко В.М.за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 і ОСОБА_10 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 червня 2016 року у справі за позовом Чернігівської міської ради до ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальне підприємство "ЖЕК-13" Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 червня 2016 року позов Чернігівської міської ради задоволено. Виселено ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто із ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 на користь Чернігівської міської ради судові витрати в сумі по 459 грн. 33 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 і ОСОБА_10 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити Чернігівській міській раді у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом принципу справедливого судового розгляду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з серпня 2012 року після смерті ОСОБА_12 відповідачі проживали по АДРЕСА_1 разом із двоюрідним братом ОСОБА_10 - ОСОБА_13, який потребував догляду, та з яким відповідачі вели спільне господарство, а тому на підставі ст.64 ЖК Української РСР відповідачі як члени сім'ї наймача ОСОБА_13 мають право проживання у спірній квартирі.

Заявники наголошують на тому, що іншого місця проживання вони не мають, при цьому судом порушено права малолітньої дитини відповідача ОСОБА_10, який залишиться на вулиці.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам відповідає рішення суду першої інстанції.

Задовольняючи позов Чернігівської міської ради, суд першої інстанції виходив із доведеності факту самовільного зайняття відповідачами ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 квартири АДРЕСА_1 без відповідної правової підстави, а тому на підставі ст.ст. 109, 116 ЖК Української РСР виселив останніх без надання іншого жилого приміщення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом по справі встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду.

Відповідно до виписки з особового рахунку № 302570-0 у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані:

- ОСОБА_14, знятий з реєстрації 26.06.2001 року у зв'язку зі зміною місця проживання;

- ОСОБА_13, знятий з реєстрації 11.12.2007 року у зв'язку зі смертю;

- ОСОБА_12, знята з реєстрації 27.08.2012 року у зв'язку зі смертю;

- ОСОБА_15, знятий з реєстрації 17.01.2016 року у зв'язку зі смертю.

Згідно до листа КП "ЖЕК-13" Чернігівської міської ради від 15.04.2016 року №46, адресованого управлінню квартирного обліку та приватизації житлового фонду, станом на 01.04.2016 року виявлено неприватизоване житло за адресою: АДРЕСА_1, власники якого померли.

22 квітня 2016 року комісією у складі: начальника управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Католик М.А., головного спеціаліста управління квартирного обліку та приватизації житлового фонду Бакун Г.М, інспектора ЧВП ГУНП в Чернігівській області лейтенанта поліції Калач О.С., майора поліції Новоселець В.П., майстра КП "ЖЕК-13" дільниці Седляр О.Б. у присутності сусіда по квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_21 та сусіда по квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_22 складено акти про те, що у квартирі АДРЕСА_1 знаходяться громадяни ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, які змінили замок на вхідних дверях.

У травні 2016 року Чернігівська міська рада звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 про виселення їх з самоправно зайнятого житлового приміщення, обґрунтовуючи вимоги тим, що рішення про надання відповідачам квартири АДРЕСА_1 не приймалося, ордер не видавався, договір найму жилого приміщення з ними не укладався.

Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК Української РСР особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення.

Встановлено, що з 27 серпня 2012 року ОСОБА_13 був зареєстрований один у квартирі АДРЕСА_1, нарахування комунальних послуг проводилося на одну особу (а.с.54,69).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_13 помер.

За життя ОСОБА_13 як наймач спірної квартири не звертався із заявою про реєстрацію відповідачів у спірному жилому приміщенні.

ОСОБА_8 є власником квартири АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2011 року та зареєстрована у даній квартирі з 19.01.2012 року (а.с.7).

ОСОБА_10 з 15.03.2012 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5, а з 28.05.2016 року знятий з місця реєстрації.

ОСОБА_7 з 09.08.1994 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, а з 06.06.2016 року знята з місця реєстрації.

Доказів звернення відповідачів ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_7 до компетентних органів із заявою про їх фактичне проживання не за місцем реєстрації матеріали справи не містять.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15 березня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_10 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_23 про визнання їх членами сім'ї ОСОБА_13 та визнання за ними права проживання у квартирі АДРЕСА_1.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі ч.1 ст.109, ч.3 ст.116 ЖК Української РСР, задовольнив позов Чернігівської міської ради про виселення ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення зважаючи на те, що відповідачі проживають у спірній квартирі без правових для цього підстав, рішення про надання квартири виконавчим комітетом Чернігівської міської ради не приймалось, ордер не видавався, будь-які договори на користування вказаним житлом між відповідачами і покійним наймачем житла ОСОБА_13, а після його смерті з утримувачем житла, не укладались.

Доводи заявників про те, що вони, на підставі ст.64 ЖК Української РСР, мають право користуватися спірною квартирою як члени сім'ї наймача ОСОБА_13, спростовується рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 грудня 2016 року, яке набрало законної сили, та яким відмовлено у задоволенні позову про визнання ОСОБА_7, ОСОБА_10 членами сім'ї ОСОБА_13

Не приймаються до уваги посилання заявників на відсутність іншого місця проживання, оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_7 мали право на проживання в інших житлових приміщеннях, але після звернення Чернігівської міської ради із даним позовом штучно погіршили свої житлові умови, знявшись з реєстрації.

Є безпідставними посилання заявників на те, що їх виселення порушить права малолітньої дитини ОСОБА_10 - ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_2, який за доводами відповідача "залишиться на вулиці", оскільки відповідно до ч.4 ст.29 ЦПК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Враховуючи, що батьки малолітньої дитини ОСОБА_10 та ОСОБА_7 самоправно зайняли жиле приміщення та не мали права користуватися квартирою АДРЕСА_1, то виселення ОСОБА_10 та ОСОБА_7 без надання іншого жилого приміщення не впливає на права малолітньої дитини, право користування якої є похідним від права користування їх батьків.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 і ОСОБА_10 відхилити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: