Рішення № 65917874, 29.03.2017, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/7069/14-ц

Провадження № 2/500/396/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Грубіян Л.І.,

при секретарі Івановій Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення боргу за договором займу,

ВСТАНОВИВ:

22.10. 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором займу від 24.10.2008 року та від 27.10.2008 року, просив стягнути солідарно 609830 грн.(еквів.101638 ам.дол), мотивуючи тим, що 24.10.2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір займу, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав грошову суму у розмірі 276000 грн. (еквівалент 46000 дол. США) строком на 2 місяця. 27.10.2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір займу, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав грошову суму у розмірі 324000 грн. (еквівалент 54000 дол. США) строком на 2 місяця.

Згідно позовної заяви станом на 24.12.2009р. борг уже становив 47610 дол. за першим договором і 54028 дол. за другим договором. Відсотки за користування кредитом ОСОБА_2 сплачені лише 09.02.2010 року в розмірі 8100 грн., 23.03.2010 року - в розмірі 8100 грн., 14.04.2010 року 8100 грн., всього 24300 грн. (еквівалент 3000 дол. США).

16.11.2016 року позивач уточнив позов та просив стягнути солідарно з відповідачів суму відсотків у розмірі 3503118 грн. та тіло займу у розмірі 2650000 грн., вказавши, що станом на 14.09.2016 року у звязку з невиконанням зобовязань за договорами позики ОСОБА_2 повинен сплатити суму відсотків у розмірі 3503118 грн. та тіло займу у сумі 2650000 грн., що еквівалентно 100000 дол. США.

Поручителем ОСОБА_2 по зазначеним договорам займу є ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, оспорював, що підпис на договорах займу виконано не ним, а іншою особою, що особисто у ОСОБА_1 кошти не позичав, брав кошти для розвитку бізнесу в кредитній спілці «ОІІМФ», але в звязку з хворобою не мав можливості відати.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на ті обставини, що ОСОБА_3 не є поручителем ОСОБА_2 по договорам займу від 24.10.2008 року та від 27.10.2008 року, оскільки вона не підписувала договорів з зобовязанням нести відповідальність за зобовязання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 Договір поруки від 24.10.2008 року, який надає позивач, не стосується договорів. Укладеними між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Крім того, позивачем не надано доказів передання ОСОБА_1 ОСОБА_2 грошових коштів, доповнення до договорів займу не відносяться до договорів займу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вислухавши позивача, відповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, висновки експертизи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст.129 Конституції України, ст.ст.10,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог щодо Кодексу.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1047 ч.2 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. При цьому, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (в т.ч. грошові кошти в такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст.1048 ЦК України встановлює, що - позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В судовому засіданні встановлено, що 24.10.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець зобовязується надати грошові кошти в сумі 276 000 грн. (еквівалент 46000 дол. США) строком на 2 місяця, а позичальник зобовязується їх повернути та сплатити відсотки в розмірі 42 відсотки річних.

Отримання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 276 000 грн. підтверджується розпискою в вигляді видаткового касового ордеру від 24.10.2008 року(а/с4).

27.10.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець зобовязується надати грошові кошти у розмірі 324 000 грн. (еквівалент 54 000 дол.США) строком на 2 місяця, а позичальник зобовязується їх повернути та сплатити відсотки в розмірі 1(один) відсоток річних.

Отримання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 324000 грн. підтверджується розпискою в вигляді видаткового касового ордеру від 27.10.2008 року(а/с5).

Зазначені договори відповідають вимогам ст.1047 ЦК України, оскільки укладені в письмовій формі.

Відповідачем на день подання позову до суду сума боргу не повернута.

В позовній заяві вказано, що відповідачем сплачена сума відсотків 09.02.2010 року в розмірі 8100 грн., 23.03.2010 року 8100 грн., 14.04.2010 року 8100 грн., всього 24300 грн., але будь-які докази в матеріалах справи відсутні

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму у розмірі 1 565 616 грн., виходячи з наступного: за договором позики від 24.10.2008р. сума боргу складає 1214400грн. (276000 сума позики + 938400 за 8років і 5 місяців 42%).

За договором позики від 27.10.2008р. сума боргу складає 351216 грн.(324000 сума позики +27216 за 8 років і 5місяців 1%).

Статтею 1050 передбачені наслідки порушення договору позичальником , якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625цього Кодексу.

Стаття 625 передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем не надано розрахунків відповідно до вищезазначеної статті у суду відсутні підстави для стягнення не обґрунтованих сум. Що стосується п.9.2 обох договорів про стягнення 624грн.в день за кожен день прострочення, ці вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Щодо стягнення суми заборгованості солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд приходить до наступного висновку.

Позивачем надано до суду договір поруки від 27.10.2008 року, укладеним між кредитною спілкою «ОІІМФ» та ОСОБА_3, відповідно до якого поручитель зобовязався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання всіх зобовязань, що виникли з кредитного договору №б/н від 27.10.2008 року.

Даний договір поруки не зобовязує ОСОБА_3 нести відповідальність за невиконання зобовязань за договорами займу від 24.10.2008 року та 27.10.2008 року, оскільки договори займу укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а сторонами договору поруки від 27.10.2008 року є Кредитна спілка «ОІІМФ» та ОСОБА_3

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення заборгованості з відповідачів солідарно не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10,11,60,61,88,208,209,212,213,214,215,217,218 ЦПК України, ст.ст.525,526,533,545,549,1046,1047,1048,1049,1050 ЦК України, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення боргу за договорами займу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії КК №519655, виданий 21 вересня 2000 року Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області (ідентифікаційний номер 24661103336), на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 1565616 (один мільйон пятсот шістдесят пять тисяч шістсот шістнадцять гривень) грн.

В решті частини позовним вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії КК №519655, виданий 21 вересня 2000 року Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області (ідентифікаційний номер 24661103336), в дохід держави судовий збір у розмірі 2500 (дві тисячі пятсот гривень) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_5