Ухвала суду № 65915342, 12.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 522/18296/16-а

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойчук А.Ю.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про скасування рішення та зобов'язання призначення виплати пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом, в якому, просила скасувати рішення №128 від 16.08.2016 р. Управління пенсійного фонду України в Приморському районні м. Одеси, якою відмовлено в призначені виплати пенсії, зобов'язати вказане Управління призначити виплату пенсії з 11.12.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 16.05.2016 р. позивач на підставі ст.13 п.б Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернулася в Управління пенсійного фонду України в Приморському районні м. Одеси з заявою про призначення їй виплати пенсії, додавши до заяви необхідні документи: трудову книжку, довідку про заробітну плату, документи про стаж, копію ідентифікаційного коду, копію паспорта.

Рішенням №128 від 16 серпня 2016 р. Управлінням пенсійного фонду України в Приморському районні м. Одеси, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні виплати їй пенсії в зв'язку з ненаданням висновків за результатами атестації робочого місця «кочегара виробничих печей на рідкому і газоподібному паливі» на підприємстві «Одеський хлібзавод №1» за період з 1992 р. по 2001 р.

Вказане рішення суперечить Закону, статті 13 пункту 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Позивач працювала повний робочий день на хлібопекарному виробництві в період з 11.08.1989 р. по 31.10.2001 р. кочегаром печей на рідкому і газоподібному паливі, оператором виробничих печей (кочегар), що передбачено Списком № 2 розділ ХХХІІІ, що складає 12 років 2 місяці 20 днів.

Довідкою ТОВ «Одеський коровай» УПФ повідомлено, що у зв'язку з закриттям 01.11.2001 р. Хлібозаводу №1 матеріали за результатами атестації робочого місця «Кочегара виробничих печей на рідкому та газоподібному паливі» не збереглися.

Позивач в період з 11.08.1989р. по 31.10.2001р. працювала кочегаром печей на рідкому і газоподібному паливі (оператором виробничих печей (Кочегаром) і тим самим в неї є законна підстава для одержання виплати пенсії, відповідно до вищевказаного Закону.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуємого судового рішення:

- на позивача не покладений обов'язок зберігання необхідних документів для призначення виплати пенсії.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що 16 серпня 2016 року Управлінням пенсійного фонду Приморського районну м. Одеси винесено рішення №128 про відмову в призначенні виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно за зверненою заявою від 16.05.2016 р. в зв'язку з ненаданням висновків за результатами атестації робочого місця «кочегара виробничих печей на рідкому і газоподібному паливі» на підприємстві «Одеський хлібзавод №1» за період з 1992 р. по 2001 р.

Відповідно до довідки №96 від 10.05.2016 р. яка наявна у матеріалах справи підтверджується про те, що ОСОБА_1 працювала за професією, «кочегар печей на рідкому і газоподібному паливі» в період з 11.08.1989 р. по 31.10.2001 р.

Згідно довідки виданою ТОВ «Одеський коровай», яка наявна у матеріалах справи вбачається, що у зв'язку із закриттям 01.11.2001 року хлібозаводу №1 матеріали за результатами атестації робочого місця «Кочегара виробничих печей на рідкому і газоподібному паливі» не збереглися.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що періоди роботи позивача неможливе враховувати до пільгового стажу роботи за Списком №2.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про пенсійне забезпечення»

За змістом пункту 6 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

У відповідності до пункту 11 частини 4 підпункту «б» Постанови Правління пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006 р. «Про затвердження Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років» для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: документи, видані архівними установами, зокрема - копії документів про проведення атестації робочих місць.

За правилами пункту 4.1 Наказу Міністерства праці і соціальної політиці України №383 від 18.11.2005 «Про затвердження Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

На підставі пункту 4.1 вищезазначеного наказу Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зважаючи на те, що вищезазначені періоди роботи неможливе враховувати до пільгового стажу роботи за Списком №2, у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно доводу апеляційної скарги, що на позивача не покладений обов'язок зберігання необхідних документів для призначення виплати пенсії, колегія суддів зазначає, що відсутність вказаного обов'язку не може достеменно свідчити про проведення атестації робочого місця.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2017 року у справі № 522/18296/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин