Ухвала суду № 65915337, 12.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 522/3594/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на додаткову постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною дії та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною дії та зобов'язання вчинити певні дії, був задоволений.

26.12.2016 року надійшла заява представника ОСОБА_1, в якій зазначене прохання вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковою постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року ухвалено додаткову постанову в адміністративній за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною дії та зобов'язання вчинити певні дії, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 5510,20 гривень.

Не погоджуючись з даною додатковою постановою суду пенсійний орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуємого судового рішення:

- позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 551.20 грн., проте додатковою постановою з пенсійного органу стягнуто 5510,20 грн.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується апеляційний суд.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На підставі частини 1 статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

В ході судового розгляду встановлено, що судом першої інстанції при ухваленні постанови від 31.05.2016 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат.

Згідно частини 1 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Положеннями частини 1 статті 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відповідно до ч. 3 вказаної статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Необхідними умовами для визначення характеру позовної заяви (майнового чи немайнового) є встановлення вартісної оцінки заявлених у ній позовних вимог та зміни складу майна сторін у випадку вирішення спору на підставі заявлених у такій позовній заяві вимог. Так, майновими позовами є позови, які, зокрема, підлягають вартісній оцінці, в той час як до позовних заяв немайнового характеру відносяться позови, які не підлягають вартісній оцінці.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ОСОБА_1 містить вимоги про визнання противоправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та вирішення питань про судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що згідно квитанції №ПН1755 від 25.02.2016 року, позивачем було сплачено судовий збір за подання позову до суду в розмірі 551,20 грн.

Таким чином враховуючи, що оскільки постановою Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2016 року позов ОСОБА_1 був задоволений, проте судом при прийнятті постанови не вирішено питання про стягнення судових витрат, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що заява позивача про вирішення питання щодо розподілу судових витрат підлягає задоволенню шляхом ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 551 грн. 20 коп.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Стосовно доводу апеляційної скарги, що додатковою постановою з пенсійного органу стягнуто 5510,20 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Так, вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява позивача про вирішення питання щодо розподілу судових витрат підлягає задоволенню шляхом ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 551 грн. 20 коп.

Отже, зазначаючи в резолютивній частині додаткової постанови про стягнення судового збору у розмірі 5510,20 грн., суд першої інстанції допустив описку, яка має бути виправлена в порядку статті 169 КАС України.

За змістом частини 2 статті 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а додаткову постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2017 року у справі № 522/3594/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин